Столичні хлопці, які в ранньому дитинстві вирішують пов'язати своє життя з футболом, мають величезний вибір секцій та шкіл, де можуть займатися цим видом спорту. Свого часу киянин Сергій Федоров зупинив свій вибір на київському «Динамо» – клубі, з яким пов'язав своє життя та якому вже віддав близько 30 років.

Довга дорога до слави

Майбутній захисник «біло-синіх» та збірної України, перебуваючи у клубній дитячо-юнацькій школі, пройшов усі ступені навчання футбольному ремеслу. В той період Сергій познайомився й зі своїм майбутнім колегою по роботі в академії «Динамо» – Юрієм Єськіним, наставником, який виховав не одне покоління динамівців.

У 1992 році Федоров уже перейшов до «Динамо-2», де був на провідних ролях та часто звертав на себе увагу тренерів першої команди. Навіть пробувався в нападі, але в підсумку реалізував себе в якості захисника. Дебютувати за основу Сергію вдалося пізніше – в березні 1994-го, коли він відіграв 84 хвилини в поєдинку проти «Таврії». З упевненістю можна говорити й про те, що всі подробиці тієї зустрічі, до речі, виграної з рахунком 4:2, ще дуже довго не вивітрювалися з пам'яті юного й талановитого захисника, який щойно починав робити свої перші кроки в дорослому футболі. Навздогін зазначимо, що ворота «Динамо» в дебютній зустрічі Федорова захищав Олександр Шовковський.

По-справжньому заявити про себе як про основного футболіста Сергію вдалося не відразу. Здавалося би, після дебюту відкривалися хороші перспективи, але спочатку ще сезон він провів у «дублі», а потім вирушив набиратися досвіду до столичного ЦСКА. У підсумку, знову з'явитися на полі в якості гравця першої команди «біло-синіх» Федорову пощастило лише в сезоні 1997/98, та й то лише раз.

Але зробити свій внесок до єврокубкового успіху «Динамо» в сезоні 1998/99, коли кияни дісталися півфіналу Ліги чемпіонів, він усе ж зміг, відігравши у двох переможних зустрічах, які завершилися з однаковим результатом – 2:1.

Поступово кар'єра Федорова набирала обертів. А навички гри в обороні, особливо головою, допомагали йому забивати важливі м'ячі за «Динамо». Футболку національної збірної України він уперше приміряв у 1999-му.

Шість чемпіонств України, чотири Кубка країни, титул півфіналіста Ліги чемпіонів та орден «За мужність» III ступеня за вагомий внесок у вихід України на ЧС-2006. Послужний список Сергія виглядає більш ніж переконливо, але виконати одну з головних цілей у футбольному житті кожного гравця, а саме зіграти на чемпіонаті світу, йому так і не судилося...

Дайте форму, але без бутс...

Напередодні ЧС-2006, а конкретніше в «Золотому матчі» чемпіонату України проти «Шахтаря», Федоров отримав дуже серйозну травму, яка фактично поставила хрест на його спортивній кар'єрі. Навіть складно уявити собі, в якому психологічному стані перебував захисник, який до того ж був у самому розквіті сил.

«Перед поїздкою до Німеччини після контрольного поєдинку національної команди на НСК «Олімпійський» я спустився до хлопців у роздягальню, й там Олег Блохін сказав: «Федоров на чемпіонат світу все ж їде. Дайте йому форму, але без бутс». Зрозуміло, мені таке людське ставлення дуже допомогло перенести болючий удар долі», – зараз згадує Сергій.

Коли ж, нарешті, вдалося залікувати всі травми та пройти тривалі курси реабілітації, в новій команді Юрія Сьоміна Сергію місця просто не знайшлося. Та й, що казати, ушкодження різного ступеня тяжкості давали про себе знати.

Навесні 2009-го 34-річний захисник наважується на переїзд до Одеси, де в послугах досвідченого центрбека зацікавився «Чорноморець». Нове місто, новий клуб, а проблеми ті ж самі. І ось, повернувшись на зелений газон, у своєму ж першому матчі за одеситів на 17-й хвилині Федоров розриває ахіллове сухожилля. Лікарі, вивчивши всі передумови та характер травми, дійшли висновку, що провиною всьому стала погана якість поля на стадіоні «Спартак»...

Номінально останнім клубом Федорова-футболіста була кіровоградська «Зірка». У 2010-му Сергій приєднався вже до тренерського штабу цієї команди та навіть був внесений до заявки на чемпіонат, але вже на поле він не виходив, остаточно повісивши бутси на цвях.

Опинившись на роздоріжжі, багато екс-гравців просто губляться, так і не знайшовши способу реалізуватися. Сергій спробував себе в бізнесі, хоча, як сам він неодноразово зізнавався, особливо туди не заглиблювався, зробивши ставку в цьому питанні на своїх партнерів. Напевно, з'явилося більше часу й для одного з хобі – малювання, адже не секрет, що динамівець чудово володіє пензлем.

І все ж певний осад від того, що не вдалося до кінця реалізувати себе у футболі, в душі Федорова напевно залишався. Бажання повернутися до великого спорту постійно нагадувало про себе, й у потрібний момент йому надійшов телефонний дзвінок від старшого тренера дитячої академії «Динамо» Олександра Іщенка, який запросив захисника повернутися до своєї альма-матер, тепер уже в якості тренера.

Випуск із золотою медаллю та запрошення до першої команди

Спочатку Сергій опинився в помічниках у чудово знайомого йому Юрія Єськіна. Потім разом із Сергієм Беженаром тренував групу хлопців 1997 року народження, якій у 2013 році вдалося завоювати золоті медалі ДЮФЛУ U-16, перервавши гегемонію «Шахтаря». Забігаючи наперед зазначимо, що вже за рік групу гравців команди почали залучати до «Динамо» U-19, а деяких і до «Динамо» U-21. Це Сергій Чоботенко, Артем Ковбаса, Олександр Масалов, Володимир Маханьков, Богдан Михайличенко, Олексій Щебетун та інші. Самі хлопці зазначають, що значний внесок в їхнє становлення як гравців зробив і Сергій Федоров.

У новому році підопічні Федорова стали випускним класом академії, але тренер, який так багато зробив для них за останні півтора року, змушений був залишити своїх вихованців. Чому? Його послуги знадобилися основній команді «Динамо»!

- Усе сталося дуже несподівано. У першій команді відбулися зміни, й мені зателефонував генеральний директор Резо Чохонелідзе, запропонував зустрітися. Я приїхав на матч «Динамо» та «Карпат» у Прем'єр-лізі, мав розмову з Олегом Блохіним та отримав пропозицію увійти до його штабу. Над відповіддю довго не роздумував – уже наступного дня разом із Сергієм Ребровим проводив тренування.

У тренерському штабі «біло-синіх» Федоров багато займається із захисниками, передаючи їм свої знання та досвід, якого у Сергія точно не позичати. Після того, як Олег Блохін у квітні 2014 року пішов із посади головного тренера, Федоров продовжив роботу асистентом у тренерському штабі Сергія Реброва.

Не забуває Сергій Федоров і підвищувати свою професійну кваліфікацію. У 2014 році, будучи діючим тренером, Федоров пройшов навчання за програмою «ПРО»-диплом УЄФА. «Порівняно з попереднім етапом навчання на ліцензію категорії «А», тут рівень набагато вищий. Дізнаєшся більше інформації з психології, відновлення, обговорюються питання тактики», – розповів тренер про отримані знання, застосувати які він сподівається, вірою й правдою працюючи у своєму рідному клубі – київському «Динамо».

У тренерському штабі Сергія Реброва Сергій Федоров працював з 2014 по 2017 рік. За цей період команда виграла два чемпіонати України (2014/15, 2015/16), два Кубка України (2013/14, 2014/15), а також Суперкубок України (2016).

У 2017 році, після зміни головного тренера «Динамо», повернувся до роботи в молодіжній команді «біло-синіх» і увійшов до тренерського штабу Юрія Мороза, вигравши два чемпіонати U21 (2017/18, 2018/19).

Після приходу на тренерський місток «Динамо» Олексія Михайличенка в серпні 2019-го, знову увійшов до тренерського штабу першої команди.

Через рік, після підвищення Олега Гусєва, який став асистентом Мірчі Луческу в першій команді киян, Сергій повернувся до тренерського штабу Юрія Мороза в «Динамо» U21.

Нарешті, наприкінці 2023-го, коли «біло-синіх» на повноцінній основі очолив Олександр Шовковський, увійшов до тренерського штабу свого однокласника, з яким знайомий із дитинства.