Сезон 1999/00: «сотня» для Реброва, супердебют Шацьких і сумісництво Лобановського

Сезон 1999/00: «сотня» для Реброва, супердебют Шацьких і сумісництво Лобановського

На fcdynamo.com ‒ хронологія золотих динамівських сезонів. На черзі – сезон 1999 і 2000 років.

Чемпіонат без поразок, Лобановського попросили допомогти національній збірній, замість Шевченка – Шацьких і Деметрадзе, а от угорська заміна Лужного – лише через рік. Про все це – в розповіді про золотий сезон 1999/00 в історії київського «Динамо».

Одна з чотирьох найкращих команд Європи

Влітку 1999 року в чемпіонаті України грала одна з чотирьох найкращих команд Європи – півфіналіст Ліги чемпіонів, київське «Динамо», його головний тренер і низка футболістів входили в різноманітні рейтинги найкращих за версією континентальних ЗМІ. В трансферних чутках «Динамо» фігурувало поряд із найкращими клубами світу, а навіть знамениті гравці на той момент пропонували свої послуги Лобановському.

Ні, це не фантастичний роман чи комп’ютерна гра «Футбольний менеджер». Справді станом на кінець ХХ століття київське «Динамо» котирувалося на найвищому футбольному рівні.

Приклади? Будь ласка. Найкращий бомбардир і бронзовий призер недавнього чемпіонату світу, гравець «Реалу» Давор Шукер виходив на «Динамо» з пропозицією про співпрацю – особисто телефонував Лобановському. Пізніше півзахисник «Аяксу» та збірної Грузії Георгій Кінкладзе, граючи в оренді в «Дербі Каунті», через своїх агентів був запропонований «Динамо». Лобановський відповів: «Ні». Йому потрібна була не команда зірок, а команда-зірка. Щоб поруч із молоддю з вищою спортивною мотивацією не було гравців старшого віку на спаді кар’єри, проте із значною графою в зарплатній відомості.

«Динамо» проводило свою селекцію в звичній манері, знаходячи перспективи там, де інші їх, можливо, й не бачили. І легіонерами тут були уродженці СРСР – гравці з сусідніх чемпіонатів, близькі ментально, без потреби в мовній чи культурній адаптації, з розумінням вимог і величі тренера, до якого вони переходять. Могли стати динамівцями кілька майбутніх зірок пострадянських чемпіонатів. Приміром, влітку пролетіла новина про інтерес до півзахисника «Локомотива» (Москва) Алєксєя Смєртіна – а взимку ціла низка перспективних гравців із Білорусі, Росії, Литви, Латвії та Грузії пройшла перегляд у «Динамо». Влітку кияни також могли підписати першого африканського легіонера, проте 18-літній нігерійський форвард Джон Джейоба Екендайо не переконав тренерський штаб у кількох спарингах за «Динамо-2».

Зате в перших числах липня 1999 року було офіційно підтверджено перехід Андрія Шевченка з «Динамо» до «Мілану» за суму близько 25 мільйонів доларів США (один із найвищих трансферів тодішнього світового футболу) на довготривалий 5-річний контракт. Олег Лужний, яким цікавилася «Бенфіка», перейшов у лондонський «Арсенал» ‒ Арсен Венгер вбачав у досвідченому захисникові підсилення як позиції правого крайнього, так і центрального оборонця. А от 23-річний форвард «Спартака» Максим Бузнікін так і залишився в чутках – як із захисник запорізького «Металурга» В’ячеслав Шевчук (той самий) і Володимир Лоц із «Металіста».

А от Реброва «Динамо» не продало – хоча чутки зв’язували Сергія з низкою клубів Прем’єр-ліги Англії, Серії «А» та Бундесліги. На фоні підтвердженого з часом інтересу від Арсена Венгера скромно відпочивають 8 мільйонів доларів від «Панатінаїкоса» чи Традиційно ціла група молодих футболістів перейшла в інші клуби на правах оренди: захисник Сергій Баланчук, півзахисники Сергій Черняк і Михайло Маковський і нападники Володимир Маковський і Володимир Мазяр – у «Ворсклу», гравець середньої лінії Денис Онищенко – в «Дніпро».

За короткі збори в українській Ялті (26 червня – 8 липня) тренерський штаб повинен був награти оновлені ігрові зв’язки, причому як замість проданих основних гравців, так і за відсутності травмованих півзахисників Белькевича та Михайленка. Новачка було підписано тільки одного – 22-річний захисник «Карпат» Володимир Єзерський сподобався Лобановському, вдало відігравши в тих матчах, де львів’яни регулярно перегравали «Динамо».

І все ж у новий сезон «Динамо» входило недовкомплектованим – 19 липня, буквально напередодні старту в єврокубках, кияни провели дуже важливий трансфер. У першоліговій «Балтиці» (Калінінград) знайшли 21-річного форварда Максима Шацьких, витримавши конкуренцію з боку кількох російських клубів, включаючи «Спартак». І «чуйка» Лобановського вкотре спрацювала – в першому ж матчі, в кваліфікації Ліги чемпіонів проти «Жальгіріса», Макс №16 оформив дубль. Столична публіка тепло прийняла «Шевозамінника» і великий узбек ще ціле десятиліття радував шанувальників «Динамо». А вже в серпні 26-річний екс-захисник «Спартака» та збірної Росії Раміз Мамедов підписав контракт із «Динамо». Подратувавши колись найпринциповіших суперників, київська команда не посилилася – не зміг легіонер замінити Лужного і невдовзі перейшов у «Штурм», який був чинним чемпіоном Австрії.

«Навіть попри втрату двох лідерів – Лужного та Шевченка, «Динамо» як бойова одиниця залишається претендентом №1 на чергове чемпіонське звання. Інша річ, що замінити двох гравців екстракласу наставникам киян буде важкувато».

Йожеф Сабо, інтерв’ю «Українському футболу», липень 1999 року.

Непереможні

Новий чемпіонат для «Динамо» почався з «холодного душу» ‒ бронзовий призер «Кривбас», дітище тандему Таран-Литовченко, дав справжній бій киянам і при 28 тисяч глядачів ледве не виграв на своєму полі. Гол Римшина, який відкрив рахунок на 84-й хвилині після тонкої передачі Сімакова, максимально наблизив сенсацію. Проте через кілька хвилин Ребров із пенальті за фол проти Яшкіна зрівняв рахунок. Після цієї нічиєї «Динамо» виграло 12 (!) матчів поспіль у чемпіонаті України.

Якщо на початку сезону перемоги давалися команді не без труднощів, часто доводилося вдаватися до допомоги стандартів і пізніх голів, то пізніше підопічні Лобановського вийшли на пік форми. Пройшовши «Жальгіріс» із «Ольборгом» у кваліфікації, «Динамо» втретє поспіль вийшло в груповий етап Ліги чемпіонів. Там «вижило» в групі з «Лаціо», «Байєром» і «Марибором», пройшовши в другий груповий турнір експериментального сезону єврокубків.

Всю літньо-осінню каденцію «Динамо» не давало жодних підстав сумніватися в своїй силі на внутрішній арені, і лише напружена нульова нічия в перенесеному матчі з «Шахтарем» (0:0) в кінці листопада перервала цю вражаючу виграшну серію. На той час, граючи на чотири фронти, наша збірна пережила справжній шок, не зумівши пройти в плей-офф Євро-2000 посередніх словенців. Захович, Ачімович, Павлін і інші досвідчені лідери Словенії створили найгучнішу сенсацію – фігурантами якої українці, на жаль, стали в негативному плані…

Тим не менш, розгромивши «Прикарпаття» (6:0) у заключному матчі 1999 року, «Динамо» йшло на перепочинок беззаперечним лідером – 10 очок переваги над найближчим переслідувачем «Кривбасом», 14 – над «Ворсклою», 15 – над «Шахтарем», який провалив рік під керівництвом Бишовця й сподівався на свіжий рестарт із Прокопенком.

На стадіоні «Динамо» нагороджували найкращого бомбардира іншого чемпіонату

Зимова перерва – довгоочікуваний час посилення, якого дуже бракувало «Динамо» з його шаленим графіком. І перший же перехід вразив - 25-річний Роман Максимюк, володар Кубка Росії, змінив «Зеніт» на столицю України. Збірник планувався як підстраховка травматичному Косовському – своїми виступами за пітерський клуб Максимюк заслужив інтерес усіх провідних клубів Росії, а «Локомотив» Сьоміна навіть виступав із конкретною пропозицією, яка була на рівні, чи навіть вище, за київську. Все вирішила любов Романа до «Динамо» з дитинства…

Слідом кияни посилилися 22-річним збірником Грузії Георгієм Деметрадзе, який у складі «Аланії» став найкращим бомбардиром чемпіонату Росії, а до того пробував сили в «Фейєноорді». Свій приз «стрільця» Жора отримував уже в Києві, як гравець «Динамо». Зважаючи на інтерес до Реброва з боку провідних клубів Європи, ця інвестиція здавалася своєчасною, незважаючи навіть на трансферну вартість близько 3,5 млн. дол. А тим часом нібито «Рейнджерс» пропонував за Реброва 16 млн доларів… Навколо Сергія було стільки спекуляцій, що 1 квітня багато вболівальників повірило в жарт одного ЗМІ, де повідомлялося, що «Мілан» готовий відпустити в «Динамо» за зіркового нападника Леонардо та Бірхоффа…

Також у полі зору «Динамо» було ще кілька гравців – воротарі Мар’ян Марущак (ФК «Львів») і Васілій Хомутовскій (БАТЕ Білорусь), захисник Роландас Джяукштас («Балтика» Росія), півзахисник Максим Нізовцев («Балтика» Росія), нападник Алєксєй Сідоров («Балтика» Росія) – але всі вони не пройшли динамівський відбір. А от 18-річний вінгер Аляксандр Глеб після перегляду на Конча-Заспі сам повернувся в БАТЕ – чутки ходили різні, проте навряд чи в «Динамо» не бачили перспективності майбутнього півзахисника «Арсеналу» та «Барселони». Скоріше, сам Саша не бачив підстав страждати на перегляді, маючи шанс у «Штутгарті»…

Залишилися чутками двоє дніпрян – півзахисник Андрій Зубченко та нападник Юрій Слабишев, півзахисник «Зірки» Денис Ковба, півзахисник російської «Жемчужини» Тенгіз Тарба, форвард «Ловеча» болгарин Светослав Тодоров, нападник Мельник із «Борисфена», півзахисник Даценко з «Кривбасу», форвард латвійського «Сконто» Володимир Колєснічєнко, Арман і Артавазд Карамяни з вірменської «Кілікії».

В оренду «Динамо» віддало низку футболістів, у тому числі – Кирюхіна в «Крилья Совєтов», Косиріна – в тель-авівський «Маккабі», а Онищенка – в тамтешній «Хапоель». Натомість, із «Ворскли» повернули Костюка – за перше півріччя в чемпіонаті Ігор набрав 12 балів за системою «гол+пас» на рівні з лідером турніру Ребровим.

Усіх новачків команда мала випробувати в кілька етапів: 4-21 січня «Динамо» займалося на клубній базі, 22-30-го резервний склад і новачки відправилися на Кубок Співдружності в Москву, 1-14 лютого – етап підготовки в Конча-Заспі, 15-26-го – виїзний збір у Ізраїлі. Із контрольних матчів варто виділити спаринг 22 лютого 2000 року на «Сан-Сіро» з «Міланом». На гол Шевченка відповіли Хацкевич і Деметрадзе, але господарі, кажуть, саме тоді вирішили, що наступним трансфером з «Динамо» стане Каха Каладзе. Через рік…

«У Москву поїхало не «Динамо», а динамівські футболки».

Анатолій Пузач – після поразки 0:5 від «Сконто» та вильоту підопічних Онищенка з Кубка Співдружності вже з групи, інтерв’ю січня 2000 року.

Після Ліги чемпіонів і свій чемпіонат не давав нудьгувати

Експеримент Ліги чемпіонів з двома груповими етапами не прижився, і жертвою стало «Динамо», яке в одній групі з «Реалом», «Баварією» та «Русенборгом» не змогло пройти у чвертьфінал. Мадридці повернули собі «вухатий» трофей через два роки після втрати.

«Динамо» ж зосередилося на справах чемпіонату, де все так же не знало собі рівних. Уже в третьому матчі за нову команду відкрив лік голам Деметрадзе, а м’яч, пропущений від тернополян Кернозенком (загалом «Нива» не встояла - 4:1), став 150-м за час виступів киян у чемпіонатах України.

Впевнено йшов до 100-го голу в Вищій лізі Ребров. І ось у матчі 20-го туру з маріупольським «Металургом» Сергій оформив рекорд і ювілей, відправивши в ворота Шуховцева голи №100 і №101. На той момент жоден гравець, до Реброва, не набивав тризначного числа голів у національному чемпіонаті.

Паралельно Валерій Лобановський готувався до дебюту в національній команді України. Змінивши звання консультанта на головного тренера, він оприлюднив список із 51 кандидата в збірну. 26 квітня 2000 року в матчі з Болгарією українці виграли завдяки голу Шевченка з передачі Лужного. Майбутнє збірної в групі без грандів здавалося безхмарним, але хто знає, скільки сил і нервів у Метра забрала кваліфікація до Євро-2000 з норвежцями, поляками та майбутніми віце-чемпіонами світу німцями…

Перемога 2:1 над «Шахтарем» Прокопенка завдяки голам Хацкевича та Белькевича підтвердила перевагу киян на внутрішній арені, як і перемога 1:0 в фіналі Кубка України над «Кривбасом» (також гол Хацкевича). Тільки після 9 поспіль перемог «Чорноморець» при 25 тисячах глядачів зміг призупинити хід чемпіонів, коли Драницький дублем відповів на дубль Шацьких. Макс, до речі, у першому ж сезоні став найкращим бомбардиром чемпіонату з 20 голами – і тільки на два м’ячі відстав від історичного рекорду Реброва (22 голи за один сезон ЧУ, його перекриє тільки через 10 сезонів Генріх Мхітарян – і 25 голів до цих пір залишаються рекордом).

А сам Сергій Ребров, який у сезоні 1999/00 став рекордсменом «Динамо» в чемпіонатах України (189 матчів і 93 голи), у середині травня узгодив свій перехід у «Тоттенхем Хотспур». Сума трансферу – 11 мільйонів фунтів стерлінгів (або 16,2 млн. за іншими даними) ‒ стала рекордною на той час для «шпор». Тільки в сезоні 2007/08, за даними Трансфермаркт, лондонці поб’ють цей рекорд придбанням за 27 млн дол. США у «Чарльтона» Даррена Бента. Залишається тільки шкодувати, що великий Ребров – один із кращих форвардів Європи 90-х – вибрав цей варіант. Можливо, в «Мілані» з Шевченком чи «Арсеналі» з Бергкампом його зарубіжний період був би відповідним до потенціалу Сергія.

Достроково та беззаперечно

За чотири тури до фінішу «Динамо» сенсаційно програвало у Львові після голів Маковея та Покладка вже до 16-ї хвилини, проте дубль Шацьких і гол Деметрадзе дозволили гостям обіграти традиційно незручні «Карпати». Таким чином кияни достроково стали восьмиразовими чемпіонами України – причому вперше в історії Вищої ліги команда пройшла турнір без поразок. А перед наступним матчем з «Ворсклою» стадіон «Динамо» аплодував Деметрадзе, тому що саме тоді Жора отримував приз найкращому бомбардиру чемпіонату Росії 1999 року. Вперше в нашому чемпіонаті відбувалася така подія.

Відчувалося, що Лобановський у цьому сезоні працював більше на майбутнє. «У дев’ятому чемпіонаті України кияни використали 31 виконавця, проте тільки восьмеро з них досягли 20-матчевого рубежа задіяності, а 25 і більше календарних зустрічей зіграли взагалі лише двоє. До того ж, у багатьох поєдинках, з основними конкурентами також, чемпіон сміливо й інтенсивно варіював ігровим складом, залежно від турнірних умов і можливостей суперника, проте передусім – з огляду на рівень емоційних і фізичних навантажень, що випали на долю динамівців. Результати засвідчили правильність обраного курсу – на міжнародній арені «Динамо» третій рік поспіль пробилось у весняний цикл євролігівських змагань, що до снаги тільки окремим грандам, а вдома зробило «кришталево-золотий» дубль, не програвши жодного разу», ‒ резюмував оглядач «УФ» Валерій Валерко.

«Динамо» (Київ) ‒ чемпіон України 1999/00

Головний тренер: Валерій Лобановський.

Начальник команди: Анатолій Пузач. Тренери: Анатолій Дем’яненко, Олексій Михайличенко, Михайло Михайлов. Адміністратори: Олександр Чубаров, Віктор Кашпур. Лікарі: Володимир Малюта, Віктор Берковський. Масажисти: Павло Швидкий, Валерій Євлантьєв.

31 гравець:

Воротарі: Олександр Шовковський (15 матчів, 10 пропущених), В’ячеслав Кернозенко (15 матчів, 8 пропущених), Тарас Луценко (без матчів).

Захисники: Каха Каладзе (25 матчів, 1 гол), Олександр Головко (22 матчі), Владислав Ващук (20 матчів, 1 гол), Юрій Дмитрулін (20 матчів), Андрій Несмачний (16 матчів), Раміз Мамедов (13 матчів), Сергій Федоров (11 матчів, 3 голи), Володимир Єзерський (5 матчів), Олександр Кирюхін (5 матчів),

Півзахисники: Андрій Гусин (27 матчів, 5 голів), Валентин Белькевич (20 матч, 6 голів), Сергій Кормільцев (19 матчів), Артем Яшкін (19 матчів, 3 голи), Олексій Герасименко (15 матчів), Олександр Хацкевич (15 матчів, 4 голи), Василь Кардаш (13 матчів, 1 гол), Дмитро Михайленко (10 матчів, 5 голів), Віталій Косовський (7 матчів, 3 голи), Роман Максимюк (5 матчів), Ігор Костюк (5 матчів), Олександр Радченко (1 матч),

Нападники: Максим Шацьких (25 матчів, 20 голів), Сергій Ребров (20 матчів, 18 голів), Георгій Деметрадзе (14 матчів, 7 голів), Сергій Коновалов (10 матчів, 4 голи), Олег Венглинський (6 матчів, 1 гол), Сергій Серебренников (5 матчів, 1 гол), Олександр Косирін (2 матчі, 1 гол), Юрій Целих (1 матч).

Інші новини