- Ти став чемпіоном у складі "Динамо". Які емоції?
- Звичайно, я дуже-дуже щасливий. Для нас було головним завданням виграти чемпіонат. Ми не програли жодного матчу. Далеко не кожен клуб в Європі може такого досягти. Це важливо й значить, що в нас команда дуже хорошого рівня.
І ми хотіли виграти Кубок України, як минулого року. А потім знову повторити ідеальний сезон, який ми провели, й знову стати чемпіонами.
- Напевно, враження від сезону трохи зіпсував виліт у чвертьфіналі Ліги Європи від "Фіорентини". Чому все ж таки не вдалося пройти італійців?
- Повертаючись назад, можна сказати, що ми недостатньо добре зіграли проти "Фіорентини". Напевно, ми трохи переоцінили суперника та занадто боялися, коли грали проти них.
Звичайно, якби не гол на останніх секундах у Києві, коли рахунок став 1:1, усе могло би бути інакше. Але, незважаючи на все, гадаю, що ми можемо пишатися нашим виступом у Лізі Європи. Це загартувало нас та зробило нашу команду сильнішою. Нам немає чого соромитися.
- А як оціниш фінал Ліги Європи?
- Те, що "Дніпро" вийшов до фіналу - вже сенсація. Це блискуче досягнення для всього українського футболу. Звичайно, потрібно визнати, що у фіналі "Севілья" виглядала сильнішою. Хоча, трохи удачі, й виграти міг би кожен. Респект "Дніпру", що вони спромоглися так далеко дійти. Вони - молодці.
- Наскільки важко було адаптуватися в Україні після переходу з "Базеля"?
- Було неймовірно складно. Україна, як і Росія, дуже відрізняється від тієї ж Австрії чи Швейцарії. Можна сказати, що трохи відстає, років на п'ять. Інші люди, інший менталітет, все інше. Для мене було дуже важко. На початку я не знав жодного слова російською, виникала проблема комунікації. Знання мови - дуже важливе. У команді необхідно спілкуватися з партнерами.
Тепер же значно легше. Трьохмісячні курси пішли на користь, й я розумію багато чого, можу трохи спілкуватися. Так, ще не дуже добре, але, коли ходжу до кафе або за покупками, - проблем не виникає.
- Що змінилося в команді за ті 2 роки, які ти тут?
- На самому початку з Блохіним було дуже-дуже важко. Ми нічого не виграли. Потім змінився тренер. Прийшов Ребров, і команда почала змінюватися, ми почали краще грати й, урешті-решт, стали чемпіонами. Можна сказати, що тепер ми більше команда, ніж раніше.
- Який найбільш пам'ятний момент за весь час у "Динамо"?
- Чемпіонський титул (сміється). Тому що попередній сезон був малоуспішним. Разом із командою я став сильнішим. Ми билися протягом усього року й, звичайно же, приємно стати чемпіоном.
- "Динамо" провалило попередній сезон, фінішувавши четвертим. Цього року ви перші, але наскільки було важко, враховуючи непросту політичну ситуацію в країні?
- Це був жахливий результат. Київське "Динамо" ще ніколи не опускалася до 4-го місця. Футболістам було дуже важко психологічно.
Що стосується політичної ситуації, то ми не можемо на неї вплинути та намагаємося концентруватися на футболі. Було складно, але цього року ми змогли виграти чемпіонат. Тому, безумовно, в попередньому сезоні нам було важче.
- І все ж, яка різниця між Блохіним та Ребровим?
- Я не хотів би критикувати та казати щось погане про Блохіна. Все ж таки, це легенда України та київського "Динамо". Але приховувати нема чого: Ребров - тренер нового покоління, а методи Блохіна - трохи застаріла школа. Напевно, це й є найголовнішою відмінністю.
Однак, при цьому ми не можемо казати, що це Блохін та його школа посіли четверте місце. Футболісти виходили на поле, а не Блохін. Завжди легко сказати, що винен тренер, але ми теж маємо визнати, що грали погано.
- Але при цьому, фактично, з тим же складом із Ребровим "Динамо" помітно змінилося...
- У нього є свіжі ідеї. У кожного тренера різні тактики. Звичайно, бачення гри Реброва значно відрізняється від "старої школи" Блохіна. Але при цьому я не хочу казати поганих слів про Олега Володимировича. Він - легенда. Люди мають це пам'ятати.
- А що можеш сказати прo Рауля Ріанчо?
- Багато, дуже багато (сміється). Він дуже темпераментний чоловік. Щодня змушує викладатися на 100%. Із кожним днем він хоче рухатися далі, щоб удосконалювати нас. Він дуже багато допомагає. Іноді занадто багато говорить (посміхається), але це нормально - ми маємо виконувати його вказівки.
Усе ж таки, я гадаю, в "Динамо" можуть бути щасливі, що в них є Рауль. Він дуже хороший помічник головного тренера. Рауль та Ребров гармонійно доповнюють один одного.
- У "Шахтарі" неодноразово казали про те, що цей чемпіонат був необ'єктивним. Погоджуєшся з такою думкою?
- У "Шахтаря" є двадцять бразильців. Для них немає різниці, де жити та грати - в Донецьку чи в Києві - їм усе одно. Наприклад, "Зоря". Вони теж не грають удома, але викликають величезну повагу та провели суперсезон. За це їм великий респект.
Звичайно, "Шахтарю" зараз непросто через політичну ситуацію. Але, тим не менш, трохи набридають постійні заяви, що через це вони опинилися на другому місці. Мені неважливо, що хтось говорить "чесний чемпіонат чи ні". "Динамо" стало першим, виграло чемпіонат і крапка.
- У складі збірної Австрії ти будеш грати проти Росії. Чи має цей матч для тебе особливе значення?
- Звичайно, якщо ми виграємо, як це було в нас удома, я буду задоволений, і Україна теж. Але для мене цей поєдинок не має жодного політичного підтексту - лише футбол.
- Алексе, ти неодноразово бував на Майдані після революції. Розкажи про свої емоції.
- Звичайно, таке дуже непросто усвідомлювати. Люди вмирали несправедливо. На жаль, на жаль, дуже багато загинуло людей. Але я можу сказати, що не хочу вплутуватися в політику. Я - футболіст, і моя робота концентруватися на футболі. Але, звичайно, було важко бачити, що відбувається. Дуже шкода, що загинуло так багато людей.
- Як твої рідні в Австрії реагували на події в Києві?
- Вони були раді, що зі мною нічого не сталося. Зрозуміло, кожна сім'я переживає за свою дитину. Звичайно, вони бачили по телевізору бойові дії, сутички з правоохоронцями й те, як гинуть люди. Але найголовніше для них - що зі мною все було гаразд.
- Наскільки війна змінила український футбол?
- Через війну країна втратила велику кількість людей. Багато хто лишився без роботи. Також варто сказати, що в Україні, на жаль, є проблеми з бідністю.
Зараз у людей не завжди є гроші, щоб піти на стадіон. Або вони не можуть ходити на кожну гру, оскільки недостатньо грошей. Ми намагаємося показувати хорошу гру й люди потроху повертаються на трибуни.
В Україні зараз відбувається дуже багато подій, але я не хотів би обговорювати політичну складову - для цього є більш компетентні люди. Я можу казати лише про футбол - це моя робота.
- Багато легіонерів української Прем'єр-ліги хотіли залишити країну, але ти жодного разу не висловлював бажання піти з команди...
- Я почувався комфортно, клуб забезпечував безпеку. І я бачив, що у цієї команди дуже хороший потенціал - ми неодмінно мали виграти чемпіонат, що врешті-решт і зробили. Тепер залишився Кубок і з нового сезону ми маємо показати хороші результати в Лізі чемпіонів.
- Твій контракт із "Динамо" діє ще 3 роки. Чи були якісь конкретні пропозиції з інших клубів?
олыст, який поважаэ себе
- Ліга чемпіонів дуже важлива для тебе, чи не так?
- Авжеж, дуже важлива. Звичайно, Ліга Європи також важлива, але Ліга чемпіонів - це топовий рівень. Там ти граєш проти "Реала", "Барселони", "Баварії" - це особливі почуття. У Лізі чемпіонів мріє грати кожен футболіст, який поважає себе.
- Що ти думаєш про корупційний скандал у ФІФА?
- (Сміється) Гадаю, що всі ми знаємо дуже-дуже мало. Маю на увазі, що якщо заглибитися, то там однозначно відбувається набагато більше того, що спливає в ЗМІ. Я навряд чи знаю про ФІФА більше, ніж преса. Звичайно, варто визнати, що для футболу настали чорні дні. Я сподіваюся, що в майбутньому все з'ясується, й буде краще.
- Також не припиняються розмови про те, щоб відібрати у Росії ЧС-2018. Що скажеш?
- Щось подібне ми бачили перед чемпіонатом світу в Бразилії. Казали, що у бразильців безліч проблем з організацією, у країні криміналітет тощо. А в підсумку вийшов чудовий ЧС. Те ж саме й із Росією. Я гадаю, що вони добре підготуються та проведуть турнір на найвищому рівні. Що стосується політики, вважаю, вона не має завадити. Це футбол - він не пов'язаний із політичними проблемами.
- Скажи, хто твій друг у "Динамо"?
- Я добре спілкуюся з усіма й не можу виокремити когось одного. Ні з ким немає проблем - у мене з кожним хороші стосунки.
- Чи вважаєш ти себе захисником топ-класу?
- Я намагаюся щоденно вдосконалювати свою гру. Звичайно, бувають хороші матчі, бувають і погані. Я намагаюся вчитися на власних помилках. Природно, мені хочеться бути одним із найкращих захисників у світі, але я розумію, що для цього необхідно багато працювати та прогресувати.
- Кого би ти назвав найкращим захисником у світі на сьогоднішній день, і хто був твоїм кумиром?
- Важко сказати... Жером Боатенг ("Баварія"). Мені здається, що сьогодні він - найкращий. Але мені найбільше подобається Рафаель Варан ("Реал"). Він молодий, динамічний, швидкий - таким, на мою думку, має бути найкращий захисник . Раніше моїм кумиром був Неманья Видич.
- Проти кого було найважче грати протягом кар'єри?
- Однозначно, Златан. Проти Ібрагимовича я грав у складі збірної (матч відбору Євро-2016 між Австрією та Швецією завершився 1:1, а Златан зрівняв рахунок - Авт.)
- А в Україні?
- Зозуля. Чому? Повірте, він дуже незручний суперник.
- А кого вважаєш найбільш небезпечним гравцем у чемпіонаті України?
- Ярмоленко (сміється). Для мене Андрій - найкращий футболіст України. Але серед інших команд, звичайно, це бразильці з "Шахтаря". Дуглас Коста, Тайсон, Луїс Адріано - усі вони дуже швидкі гравці й неймовірно небезпечні.
- Алексе, чи є в тебе хобі, окрім футболу?
- Як і більшість людей - я люблю подорожувати зі своєю дівчиною. На жаль, вона в Австрії, й ми не так часто бачимося. У Києві мені важко, я один - іноді немає чим зайнятися. Часто проводжу час зі своїм водієм.
- Яка твоя улюблена страва?
- Обожнюю піцу. Але, звичайно, вживаю її не дуже часто, оскільки потрібно стежити за фігурою. Іноді люблю поїсти й українські страви. Мої бабуся та дідусь готують мені борщ. Але найбільше подобаються вареники з картоплею.
- І наостанок: яка твоя найзаповітніша мрія у футболі?
- Звичайно же, хочеться сказати: "виграти чемпіонат світу". Але я повинен залишатися реалістом. Зі збірною Австрії я ніколи не виграю ЧС. Так само, як і Україна. Вона теж не зможе стати чемпіоном світу. Потрібно бути реалістом. Шанси на те, що це станеться, - дуже-дуже малі.
Моя мрія - виграти Лігу чемпіонів. Я вірю, що це реально, якщо я буду у великому клубі. Де би я хотів грати? Важко сказати. "Реал", "Манчестер Юнайтед", "Баварія", "Арсенал", "Барселона" - усі вони топ-рівня. Багато хто з дитинства хоче там грати.
- Який чемпіонат тобі найбільше до душі?
- Примера. В Іспанії дуже технічний чемпіонат. Кожна команда володіє хорошою технікою, хорошою фізикою, добре підготовлені тактично. Для мене Ла Ліга - найкращий чемпіонат. І найскладніший.
www.obozrevatel.com
* Фото А.Лукацький
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
