- Звичайно, ми дуже хотіли перемогти, оскільки вже давно цього не робили. Для «Динамо» дві гри без перемог - це надто багато, тому ми вийшли на поле і билися за результат. І наші величезні зусилля, самовіддача на полі, бажання і терпіння були винагороджені в другому таймі.
- Сьогодні була помітна згуртованість команди. Це було і раніше, чи сьогодні ви відчули особливу єдність?
- Я не втомлююся повторювати, що у нас нормальний, дружний колектив. Усі хлопці розуміють, що в нас у команді така ситуація, що ми повинні згуртуватися ще більше і допомагати один одному.
- Наскільки на результат гри вплинуло вилучення Дедечка?
- Воно дуже нам допомогло. Якби цього не сталося, я навіть не знаю, як би закінчився матч, виграли б ми взагалі чи ні. Вдесятьох оборонятися протягом усієї гри важче. Наприкінці у нас з'явилися великі зони, звільнилися фланги, тому стало набагато легше проходити їхню оборону, ніж у першому таймі.
- Нам знову забив Яхович, як і в поєдинку першого кола. Що в нього такого особливого?
- Він - непоганий нападник, добре чіпляється за м'ячі. Конкретно в моменті, коли полтавці забивали нам гол, вважаю, слід було пресингувати і ту людину, яка спокійно віддала передачу. Звичайно ж, центральні захисники повинні між собою розмовляти, тому що не можна допускати, щоб нападник отримував м'яч у них за спиною.
- Ребров залишився задоволений грою?
- Не тільки Ребров, але й усі хлопці, все-таки, ми давно не перемагали, тому дуже хотілося знову відчути цей смак і продовжувати в тому ж дусі. Тільки вже набридли ці валідольні ігри, коли ми вириваємо перемогу на останніх хвилинах.
- Так, ви змусили понервувати сьогодні...
- Повірте, ми теж нервували. Хочеться вже більш впевнених перемог та гри: щоб активно й агресивно починати поєдинок, забивати кілька м'ячів на початку, і потім грати у своє задоволення, комбінувати. А коли гра проходить на нервах, не завжди все виходить.
- Що означав жест, який ви показали після забитого м'яча?
- Просто протягом усього другого тайму на трибуні якийсь «доброзичливець» постійно не надто добре висловлювався на мою адресу. Сьогодні було не так багато глядачів, мені було все чутно, і неприємно, тому мій жест був адресований йому.
- Чи не опустилися у вас руки після того, як «Ворскла» забила м'яч першою?
- Ні, песимістичного настрою не було. Просто бісить, або я навіть не знаю, як назвати ці емоції, коли безперестанку атакуєш, але забити не виходить. А елементарний закид призводить до пропущеного м'яча. Ось ми і розсердилися самі на себе, і в другому таймі довели матч до перемоги.
- Що футболістам сказав Ребров до матчу?
- Попросив більше грати через фланги, діяти агресивно з перших хвилин, накривати суперників, постаратися забити м'яч якомога швидше.
- Як себе почував Сергій Станіславович? Тому що на флеш-інтерв'ю він виглядав дуже схвильованим...
- Було помітно, що він трохи хвилювався через свій перший матч. Добре, що дебют у нього вдався.
- Чи погодитеся з тим, що в першому таймі темп був не дуже високим?
- Напевно, позначилася погода. Крім того, ми грали лише три дні тому дуже важливий поєдинок із «Шахтарем», тому відчувалося, що не вистачає потрібних емоцій.
- Розкажіть про награні комбінації при стандартних положеннях із оригінально вибудуваною «стінкою»?
- Це домашні заготовки, які, на жаль, у нас поки не проходять, будемо далі над цим працювати.
- А що означають дві підняті руки вгору перед виконанням кутових?
- Я не буду розкривати всі карти, тому що у нас наступна гра через три дні, і я впевнений, що тренер «Чорноморця» Григорчук усе дивиться і буде аналізувати.
- Сьогодні виграли не лише для вболівальників, а й за тренера? Чи хотілося допомогти Сергію Реброву вдало заступити на свою нову посаду?
- Ми і раніше грали за тренера. Звичайно, ми розуміли, що це його перша гра, він молодий наставник. Авжеж, йому важко зараз, але ми підтримуємо один одного: він - нас, ми - його. Це і називається команда.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv