У багатьох футбольних уболівальників, кому за 45 та більше, таким моментом стала по-своєму унікальна подія, що сталася пізно ввечері 14 червня 1982 року.
На 34-й хвилині матчу фінальної стадії чемпіонату світу в Іспанії всі 68,000 глядачів, що були присутні на знаменитій арені «Рамон Санчес Пісхуан», зойкнули в захваті, а з помешкань радянських громадян, немов перекличка на всю багатомільйонну країну, пролунала звістка про успіх нашої команди – гол!
Автором шедевру став київський динамівець Андрій Баль, єдиний із радянських футболістів, який забив у ворота збірної Бразилії на форумі найсильніших футболістів планети.
Герой тієї знаменної зустрічі Андрій Михайлович Баль рік тому пішов із життя, але створене ним маленьке футбольне диво та його спогади залишаться в літописі гри назавжди!
«Ми приїхали на чемпіонат доволі досвідченими гравцями. У всіх за плечима були матчі в єврокубках. Але бразильцям трохи поступалися. В досвіді, наприклад, спортивному нахабстві. Я зовсім не був у захваті від завдання, яке поставили переді мною Валерій Васильович та Костянтин Іванович Бєсков. Виключати з гри чужих гравців – не дуже приємна справа, але це було необхідно для команди.
Матч із бразильцями проводили в Севільї 14-го червня. А вранці було невелике тренування. Намотуємо кола на стадіоні, а поруч зі мою біжить Валерій Балясников. Колись він виступав за московське «Динамо», був дублером самого Льва Яшина. А завершивши спортивну кар'єру, пішов працювати до Комітету державної безпеки, і з того часу часто супроводжував радянські спортивні команди в зарубіжних поїздках одним із керівників делегації. От він мене й питає: «Андрюша, заб'єш сьогодні?» А ми саме пробігали повз ворота. Я кажу: «Ну, якщо поцілю он у ту купину перед воротами, то, може, й залетить. Але хто знає, чи буду грати». «Не хвилюйся, – каже Балясников. – Будеш грати».
Я дійсно вийшов проти Бразилії та забив! Але в кожному голі є частка везіння. Іноді з метра не цілять, а буває, що й із 40-ка забивають. Так, як це зробив одного разу Андрій Андрійович Біба у ворота Льва Яшина. Головне – поцілити у ворота. Якось Юра Гаврилов золоті слова казав, до них необхідно прислухатися футболістам: «Моє завдання – поцілити в «рамку». А там або воротар зловить, або пропустить». Адже якщо не в «рамку», то точно гола не буде.
Я діяв на позиції опорного захисника. А це значить, що якщо візьмеш гру на себе, почнеш обігрувати суперника, є ризик «обрізатися». А з бразильцями таке не проходить – не пробачать. Тому, щоб не ризикувати в тій конкретній ситуації, я пробив убік воріт. А м'яч ударився перед Пересом в якусь грудку та влетів до сітки. Ну прямо так, як я й казав Балясникову!
Ми могли й перемогти бразильців. Іспанець-суддя не зарахував ще один гол, який ми забили, потім не призначив у ворота «жовто-зелених» «чистий» пенальті... Наступного дня нам переклали матеріал із місцевої газети «Ель Пасо», яка на першій сторінці надрукувала фото Кастільйо, який судив матч, із написом «Ганьба для Іспанії!» Однак це оцінки, а результат був у протоколі матчу – 1:2...»
Подивіться ще раз на шедевр Андрія Баля. Два роки тому він пішов із життя, але своєю грою він залишив у пам'яті кожного футбольного гурмана частинку себе.
Олег Задерновський
Copyright © FC Dynamo Kyiv
