- Скільки матчів я не грав у Кіровограді, тут завжди непросто. Команда робить багато передач на фланги, а звідти до штрафного майданчика. Тому біля наших воріт було багато небезпечних моментів, а в грі – багато боротьби. Та ще й поле було не найкращої якості, на ньому важко грати в комбінаційний футбол.
Коли готувалися до матчу із «Зіркою» й розбирали гру суперника, тренер звертав нашу увагу на те, що в них дуже хороші два флангових футболісти, плеймейкер та нападник, який із 10-ма м'ячами є найкращим бомбардиром команди. Всі вони добре чіпляються за м'ячі, постійно перебувають у русі. Тому перед грою тренер казав, щоб ми грали з ними щільно й не давали вільного простору. Але одного разу їхнього нападника все ж стримати не вдалося. Пішла хороша передача з флангу, він добре зіграв на випередження й забив м'яча.
У перерві тренер сказав, що ми непогано провели кінцівку тайму, потрібно продовжувати так само. Що стосується пенальті, я би не хотів коментувати дії судді. Якщо він прийняв таке рішення, значить, воно правильне. Я намагався стояти до кінця, падав у той кут, який обрав заздалегідь. А суперник, напевно, дивився на мене.
