Сьогодні виповнився б 71 рік відомому гравцю київського «Динамо» 70-х Петру Слободяну.
Помітний український форвард 70-х років, футболіст-самородок, який пробився на найвищий рівень і залишив свій слід у київському «Динамо», а також у таких вітчизняних клубах, як «Дніпро» та «Оболонь».
Найбільш відомий завдяки пам’ятному голу в матчі з «Баварією» – законодавцем мод тодішнього європейського футболу, Слободян змусив запам’ятати своє прізвище навіть закордонних фахівців і любителів футболу. Доріс до збірної, зібрав повний медальний комплект радянського чемпіонату, став чемпіоном Європи серед молоді та виграв Суперкубок Європи.
Петро Слободян народився 2 липня 1953 року в селі Шепарівці (це Коломийський район Івано-Франківської області). Почав займатися футболом у рідному краї – від 1964 року займався в місцевій юнацькій команді під орудою Михайла Турянського, грав за коломийські «Карпати» – авторитетну команду, яка в 60-х регулярно завойовувала місця на п’єдесталі чемпіонату Івано-Франківської області та пробувала сили на всеукраїнському рівні.
Зовсім юним Слободяна помітили в бучацькому «Колосі» – на той час це був один із провідних колективів фізкультури сільського футболу УРСР. А в 1970 році 17-річний нападник вступив до Тернопільського педуніверситету, де, граючи за студентську команду, потрапив на око тренеру Леоніду Родосу. І в підсумку опинився в команді майстрів, очолюваній Леонідом Абрамовичем – тернопільський «Авангард» запросив Петра у свій склад. За два з половиною сезони в «Авангарді» Слободян набрався досвіду, змужнів і заявив про себе на республіканському рівні. Вийшов на хороший рівень, був запрошений у збірну УРСР, де серед його товаришів були одесит Буряк і чернівчанин Бойко – теж майбутні динамівці Києва.
На той час набирав ходи молодий тренер Валерій Лобановський, і навесні 1972 року запросив у «Дніпро» Петра Слободяна. «Я взяв манатки і поїхав до Лобановського. Почав тренуватися з новою командою. Було дуже важко. Розумієте, я народився в селі. Звик до важкої роботи. Усе виконую від «А» до «Я». Раніше не міг прокинутися, так міцно спав. А тут після перших тренувань Лобановського у мене почали трястися руки і ноги ... «Ого! - думаю. - Треба тікати, поки не пізно». Потім, коли я вже грав у «Динамо», хлопці там теж скаржилися на великі навантаження. Але вони не знали, які навантаження були в «Дніпрі»!». Росла потужна дніпропетровська команда – і юний форвард зростав разом із нею. Спершу він забив шість м’ячів за дубль, наступного сезону – уже десять. Відомо, що в матчі дублерів «Дніпро» – «Локомотив» Петро відзначився дублем, а дніпряни виграли – 4:1. А після гола дублерам «Арарату» 3 червня 1972 року Слободян дебютував у першій команді «Дніпра» та Вищій лізі, замінивши в перерві В.Федоренка. Той матч завершився внічию 0:0. 11 липня того ж року Петро вийшов на заміну на 74 хвилині, а на 79-й забив п’ятий м’яч у ворота «Нефтчі» - відкривши лік своїм вищоліговим голам.
Вісім голів у 38 матчах чемпіонату та кубка СРСР Петро Слободян забив у 1972-74 роках за «Дніпро». Як для молодого гравця, це був хороший результат. Валерій Лобановський, очоливши «Динамо» в тандемі з Олегом Базилевичем, не забув про свою знахідку – постійно розпитував друга-наступника Каневського, як там Петя в «Дніпрі», а коли Слободян у молодіжній збірній СРСР успішно з’їздив на азійське турне, Лобановський прийняв рішення, що його пора забирати. Сезон 1975 року Слободян розпочав уже в київській команді.
Розуміючи рівень конкуренції (а надто – в атаці), Петро чіплявся за кожен шанс. Він забивав практично в кожному турі турніру дублерів – «Карпатам», тричі «Чорноморцю», московському «Динамо», загалом вісім м’ячів. А 6 липня 1975 року отримав свій шанс у першій команді. На 29-й хвилині, коли «Зеніт» вигравав на Центральному стадіоні Києва, він замінив Колотова, у якого не пішла гра. І яким же було здивування публіки, коли на 49-й та 64-й хвилинах дебютант забив у ворота ленінградців напрочуд важливі м’ячі! 3:2 – з таким рахунком, за безпосередньої допомоги новачка, виграло тоді «Динамо».
