Артем Бєсєдін: «У Діда Мороза перестав вірити, якщо чесно, не пам'ятаю, у скільки років, але дуже погано, що його немає насправді. Новий рік, який запам'ятався мені найбільше, був у Санкт-Петербурзі. Ми тоді були на турнірі Гранаткіна зі збірною. Зустрічав Новий рік із командою, було весело й добре. Ще пам'ятаю кілька Нових років, коли в маленькому віці зустрічав вдома у футбольній формі, й, коли били куранти, в ногах тримав м'яч – теж згадую про це».
Віталій Буяльський: «Не дуже пам'ятаю, що дарували, але переважно це були різні іграшки, м'ячі, як і всім практично дарують у дитинстві».
Денис Янаков: «У Діда Мороза вірив до 8 років, поки не побачив маму й тата, як вони клали телефон мені під ялинку, тоді я дізнався, що його не існує. Сильно не засмутився, адже подарунки все-одно були. Новий рік, який запам'ятався мені найбільше? Напевно, мені тоді було років 9-10. Мені подарували на Новий рік комп'ютер, а на День народження велосипед, у мене і Новий рік, і День народження в один день. Це були найкращі Новий рік та День народження».
Зураб Очигава: «Не пам'ятаю, коли дізнався, що Діда Мороза немає. А найкращий подарунок на Новий рік були м'яч та плеєр».
Олександр Тимчик: «У Діда Мороза вірив, напевно, до років 7, але потім не розчарувався, тому що подарунки й надалі були. Не можу виокремити якийсь один Новий рік, усі були хороші».
Володимир Маханьков: «У Діда Мороза вірив до 6 років, навіть чекав його вдома під дверима. Кожен Новий рік у сімейному колі по-своєму дуже запам'ятовується, тому не можу навіть виокремити якийсь».
Павло Оріховський: «У Діда Мороза вірив до 8 років, а подарунки, які запам'яталися найбільше, – м'яч, який дуже хотів, та формa Зідана».
Микола Шапаренко: «Звичайно, я вірив у Діда Мороза, але не пам'ятаю, до скількох років, і також не пам'ятаю, розчарувався чи ні. Найбільш пам'ятний подарунок? Мені було 7 років, тоді подарували футбольну форму».
Владислав Дубінчак: «У Діда Мороза вірив до 5 років. Звісно, що засмутився. Мій найкращій Новий рік? Мабуть, не зможу виокремити якийсь один. Усі по-своєму були хороші».
Ахмед Алібеков: «Точно не пам'ятаю, коли перестав вірити в Діда Мороза. Напевно, як і всі, подорослішав та зрозумів, що всі подарунки від батьків. Особливо не засмутився, адже подарунки ніхто не відміняв. Якось запам'яталося, що мало не розбив сусідам вікно. З родиною запускали феєрверк, мені дали хлопавку з конфетті. Я, не подумавши, спрямував її вбік будинку й звідти вилетіло щось, що мало не розбило скло».
