- Розпочнемо з матчів вашої команди в Лізі УЄФА. Поразка від «Хоффенхайма» в 1/8 фіналу була несподіваною?
- Це прикра поразка. Після того, як ми обіграли «Ювентус», уся команда була не емоційному підйомі. Проте на час матчу проти німців чемпіонати в Україні вже поновилися, і ми опинилися в ситуації, коли наші гравці виступали також і за U-21, і навіть залучалися в основну команду. Це внесло в плани серйозні зміни. Інший важливий момент: кліматичні умови в Україні не дозволяють нам грати на зелених полях. І це також зіграло свою роль у матчі з «Хоффенхаймом». Команда U-19 боролася з «Карпатами» на штучному полі, так само як і U-21 з «Арсеналом». Це не є виправданням, але все ж таки вплинуло на підготовку. І якщо перед матчем із «Ювентусом» в емоційному та функціональному планах команда була дуже добре готова, то в поєдинку з «Хоффенхаймом» ми побачили, що наші хлопці не готові грати через два дні на третій, не готові адаптуватися до нових умов, насамперед морально, я так думаю. Хоча ми багато розмовляли з хлопцями й пояснювали, що для них це дуже хороший шанс проявити себе, пройти далі й потім удома приймати «Реал»!
- І це при тому, що «Ювентус» справді сильніший за «Хоффенхайм»…
- Теоретично сильніший. Але я пояснював, що це працює трішки інакше. До матчу з «Ювентусом» ми цілеспрямовано готувалися з грудня, готували себе саме до цього суперника. Відповідно провели дуже хороший збір у Туреччині, і за це я хочу окремо подякувати Ігорю Суркісу. Це дало свій результат. Хлопці з величезним бажанням, з вогником в очах зіграли з «Ювентусом» і, що, мабуть ще важливіше, виконали установку на поєдинок.
- Може, після настільки впевненої перемоги над «Ювентусом» ваша команда себе трошки переоцінила?
- Такі моменти регулярно трапляються у футболі, і я допускаю, що таке могло статися, як би ми не намагалися цього уникнути. Усе ж таки «Ювентус» і «Хоффенхайм» – із різних категорій. Може, у підсвідомості хлопців зародилася думка, що вони вже виграли цей поєдинок. Хоча знову-таки наш тренерський штаб пояснював футболістам, що «Хоффенхайм» – реально сильний колектив і що вони не випадково виграли у своїй групі.
- Величезна кількість уболівальників, які прийшли тоді на гру з «Ювентусом», вас здивувала? Було приємно дивитися на трибуни?
- Дуже приємно! Хочу ще раз подякувати всім киянам. Клуб провів надзвичайну роботу щодо залучення вболівальників, та й сам бренд «Ювентуса» завжди є хорошою візитівкою. У нас же склалося так, що перша команда наступного дня грала з «Олімпіакосом», і клуб вирішив: усі рекламні банери в Інтернеті та на вулиці рекламуватимуть обидва матчі. Це нам допомогло. Бо на окремі поєдинки чемпіонату України ходить менше людей. Хлопців це окриляло. Коли вболівальники підтримують команду, то емоції зовсім інші. Можливо, якби ми не грали цей матч удома, то був би інший результат.
- Як би ви оцінили емоційний стан своїх гравців після поразки?
- По-перше, це все ж таки поразка по пенальті, а всі розуміють роль випадку. Та й узагалі, зараз у цієї групи гравців настільки насичений графік, що в них немає часу навіть про це думати. Наша команда, дубль, збірні різних вікових категорій – турнір за турніром. Але й без того тренерський штаб намагається постійно пояснювати їм, що головна ознака класних гравців – професіоналізм. Незважаючи на результати та оточення, на кожному конкретному тренуванні треба змушувати себе працювати на 100%. Ми всі знаємо, що в цьому віці юним футболістам властиві нестабільність і перепади настрою. Хоча на певні речі не зможемо вплинути, усе одно маємо їм про це говорити.
- Ви могли б навести конкретні приклади такої нестабільності?
- Я не буду говорити про конкретні випадки, бо це властиво всім без винятку юним футболістам. Сьогодні вони грають за основу, завтра бігають за молодіжну команду, а через три дні виходять на матч U-19 – різні ролі, різні партнери навколо, різна мотивація. Буває, що до нас футболісти повертаються спустошені, без емоцій…
- Після перемоги над «Ювентусом» керівник клубної академії Олександр Іщенко сказав, що, на його погляд, у складі туринців просто не знайшлося лідерів, які в той вечір були у вас. Він вважає, що італійцям бракувало людини, яка б узяла на себе ініціативу та була здатна розв’язати епізод. Яких гравців ви могли б назвати найбільш обдарованими у вашій команді? Зараз багато говорять про потенціал Цітаішвілі…
- У нас, справді, є кілька дуже талановитих хлопців, хоча я на цьому етапі не став би виокремлювати нікого персонально. Але розумієте, в Україні з обдарованими гравцям проблема: близько 80% або ледачі, або рано «ловлять зірку». Це мої особисті спостереження. І нам, як тренерам, доводиться щодня вбивати їм у голову, що працювати потрібно постійно, адже на одному лише таланті не грають у футбол на найвищому рівні. Це доведено багатьма нереалізованими талантами. А щодо вашого запитання конкретно про потенціал Георгія, то можу лише погодитися з уболівальниками, які бачать у ньому перспективу. Особисто я вважаю, що він справді має шанс стати гравцем хорошого рівня, якщо не зупинятиметься й буде наполегливо працювати над собою. Повторюся, робота – вище від таланту. Це стосується не лише Георгія, а й інших гравців U-19.
- Посилаючись на вплив Інтернету та соцмереж на життя хлопців, кажуть, що нинішнє покоління молодих футболістів уже зовсім інше…
- Є таке, це не погано й не добре. Але це проблема для нас, тренерів. Звичайно, час іде, усе змінюється, та нам доводиться просити хлопців не грати в комп’ютерні ігри перед матчами. Вони не бачать у цьому нічого погано, проте буває так, що футболіст перед матчем посидить дві години перед екраном чи монітором, віддасть емоції, яких потім йому не вистачає на полі. Емоційний фон повинен бути високий. Нинішнє покоління багато емоцій витрачає на Інтернет, у тому числі читаючи там про себе.
- Після поразки від «Челсі» Олександр Хацкевич сказав, що гравців його команди часто роблять зірками, проте, коли вони виходять на поле проти справжніх зірок, усі відразу бачать різницю. Ваші вимоги до гравців такі ж, як у першій команді?
- Ні, це важко порівняти. До нас у U-19 діти приходять після клубної академії. І наше завдання, як і раніше, навчати їх. Ми вчимо їх, що необхідно правильно розім’ятися перед тренуваннями, вчимо їх самостійно готувати себе, правильно відпочивати й харчуватися, вчимо правильно поводитися в побуті. Дрібниць не повинно бути, тому що потім вони потрапляють у першу команду! І туди вже мають прийти професіоналами.
- Чи можна сказати, виходячи з ваших слів, що для вас та вашої тренерської команди результат – не головне?
- Цікаве запитання. Зрозуміло, що наше першочергове завдання – правильно підготувати футболістів до нового етапу. Ми маємо готувати гравців для U-21 та головної команди. Але в той же час для всіх очевидно, що в такому клубі, як «Динамо», поразки не сприймаються – ми маємо перемагати! Завжди. Це необхідно гравцям для віри в себе, для психологічної стійкості, адже їх із дитинства вчать, що «Динамо» – команда переможців!
- Чи розмовляєте з хлопцями про те, що не всі футболісти доростуть до головної команди «Динамо»?
- Такі розмови відбуваються постійно. Ми намагаємося їм пояснити, що не всі гратимуть за основний склад, проте треба завжди залишатися професіоналами, про це я говорив раніше. Вони мають бути готові до нового виклику, можливо, у якийсь інший клуб…
- Ви наголошуєте, що ваші підопічні – ще недорослі, несформовані особистості. Чи маєте контакт із їхніми батьками? І чи взагалі це потрібно на такому, можна сказати, професійному рівні?
- Коли виникають якісь питання, коли в гравця трапляються психологічні проблеми, тоді так. Якщо видно, що в когось щось не виходить, не клеїться, ось тоді ми ставимо запитання. Намагаємося дізнатися, чи є якісь проблеми в родині. І якщо є, то потрібно розмовляти з батьками. Із самого початку їхнього шляху в клубі бувають такі моменти, коли ми в академію приходимо і вже там розмовляємо з батьками. Дуже часто вони відіграють велику роль у долі своїх дітей. Буває й таке, що одного разу не поставили їхню дитину на гру – і вони відразу кажуть, що заберуть хлопця з «Динамо» й переведуть в інший клуб! Ми в команді робимо батьківські збори, щоб пояснити, чому той чи інший футболіст грає або не грає за U-19.
- Ви розповіли про ініціативу з вашого боку. А чи буває, що батьки самі йдуть із вами на контакт?
- Батьки, які турбуються про своїх дітей, постійно контактують. Розмовляють або безпосередньо, або через агентів. Дзвонять і цікавляться, як справи у їхніх синів і чи можуть вони чимось допомогти…
- Нинішнє покоління молодих гравців «Динамо» називають одним із найбільш талановитих за багато років. Передусім мова про Шапаренка та Миколенка, проте й Циганкову лише 21 рік…
- І раніше наша система давала головній команді дуже багато не менш талановитих гравців. Але вони отримали менше шансів, ніж нинішня молодь. Раніше були більш результативні й, головне, більш дорогі іноземці, які не давали молоді пробитися до основної обойми. Зараз ситуація інша.
- Тобто проблема точно не лише в «розбалуваних» футболістах, про яких так люблять говорити вболівальники?
- Проблема, дійсно, не лише у футболістах. Важливо розуміти, що тренеру з команди професіоналів потрібен у першу чергу результат, особливо якщо це великий клуб. Інакше може бути лише тоді, коли згори, від керівництва клубу, тренерам іде інше завдання. Найяскравіший приклад зараз – це «Аякс», він якраз на слуху. Команда виграла, досягла певного успіху, і вони вже зараз починають розпродавати футболістів. І вже не раз так робили! Вони продають і готують нове покоління, якому дають практику на найвищому рівні, дають право на помилку. І від цього завжди страждає результат. Інакше не буває. Але «Аякс» терпить, і терплять його вболівальники, адже тільки через гру проти дорослих мужиків стають футболістами. Це філософія клубу. Дуже схожа історія з «Динамо» (Загреб), де теж на шкоду результату молодим завжди дають грати, а потім їх спокійно відпускають у сильні клуби. У нашому чемпіонаті тренери вимагають одразу результат і стабільність від молодого гравця. Мені приємно, що низка наших хлопців зараз отримала шанс, хоч це й сталося через певні нефутбольні причини.
- Роботу в головній команді в елітних дивізіонах тренери часто називають «електричним стільцем». Ви на своєму місці почуваєтеся спокійним?
- Нам на юнацько-молодіжному рівні справді трохи легше. Звичайно, ми теж дуже переживаємо за результат, працюємо над тактикою, витрачаємо багато емоцій на полі під час матчу. Власне, усе так само. Усі без винятку тренери переживають за те, як складаються їхні стосунки з гравцями. Усім нам приємно, коли бачимо після гри, що команда виконала на футбольному полі те, про що ми говорили, і коли в підсумку досягли результату. Це дуже важливо для нас. Коли команда виходить на футбольне поле й неправильно щось виконує, я відразу починаю шукати причину в собі. Думаю: «Може, неправильну тактику обрав, може, не так пояснював…» Після гри з «Ювентусом» до нас у роздягальню зайшов Ігор Суркіс і сказав: «Слухайте тренерів, тому що вони говорять вам те, що потрібно робити. І лише так ви зможете дорости до гравців топ-рівня». У свою чергу й ми, тренери, тим більше на цьому рівні, теж не маємо права зупинятися. Зобов’язані професійно рости разом зі своїми вихованцями.
Максим Гайовий
