- Ігоре Михайловичу, після вчорашньої радісної події, перемоги в матчі Ліги Європи, сьогодні ще одна – урочиста презентація нової клубної техніки...
- Учорашню гру я ще раз передивлявся у повторі. І сьогодні, коли я приїхав до офісу, відверто кажучи, я навіть не знав, що буде така презентація. Дізнався вже, коли приїхав, і сказав мені про це генеральний директор. У будь-якому випадку, чим би хто не допомагав клубу, це увага до клубу, це привід зібратися. Я казав, що ми зазвичай постаємо перед проблемами, коли веземо з Німеччини форму, екіпіровку. А доставляємо форму ми самі, власним транспортом. При цьому веземо її не лише для першої команди, але й для всієї спортивної школи, для другої команди, дубля, команди U-19. Іноді з цим виникають труднощі, коли потрібно замовляти машину, а вона вчасно не приходить. А так ми завантажили всю екіпіровку одноразово, й привезли на весь клуб. Водії у нас, дякувати Богу, є.
- Учора «Динамо» провело блискучий матч проти «Ольборга», який, щоправда, виявився нелегким для вашої команди. Поділіться емоціями від гри?
- Матч був дуже важким. Я перехвилювався, особливо після того, як вилучили Драговича. Скажу вам відверто, я тримав у голові рахунок 0:0, щоб ми, перш за все, не пропустили. Наша команда, можливо, стоїть вище за іменем, сильніша за підбором гравців, за своїм класом, але на футбольному полі все з'ясовується у відведені 90 хвилин гри. І при тому я звернув увагу, що «Ольборг» учора мені сподобався навіть більше, ніж тоді, коли вони переграли нас із рахунком 3:0. Вони були більш організовані, більш мобільні, й у першому таймі спричинили нам чимало клопоту. Що стосується перемоги, вважаю, що вона була заслуженою, тому що хлопці витримали, не зупинилися, не думали в ту хвилину, що потрібно захищати свої ворота, а пішли вперед, створили момент під час кутового й Віда забив гол. Усе це можна назвати збігом обставин, але щастить, як відомо, сильнішим.
Звичайно, я задоволений, що ми продовжуємо боротьбу за перше місце, а саме таке перед командою стоїть завдання. Тому що весняна частина сезону почнеться, й грати перший матч удома, а другий на виїзді важкувато. Хотілося би вийти з першого місця для того, щоб мати якийсь перепочинок. Та й погодні умови у нас у лютому будуть не найкращими. Все це важливо, і тренер та футболісти це теж тримають у голові. Але для цього потрібно, у всякому разі, здобути перемогу 27-го числа й, звичайно, не програти в Бухаресті. Думаю, що це нам до снаги.
- Головним ньюсмейкером тижня став Бетао. Він сказав, що цього тижня має зустрітися з вами...
- Я з ним учора перетинався. Але насправді від мене мало чого залежить – лише взяти в руки ручку та підписати контракт. Я маю отримати схвалення Реброва, що він хотів би з цим футболістом співпрацювати й, насамперед, яку кількість часу. А в іншому, думаю, що я знайду слова, щоб домовитися з Бетао. Він сам виявив бажання пройти певні тести для того, щоб розуміти, що він потрібен команді та може конкурувати за місце в складі. У всякому разі, мені було дуже приємно, що він виявив бажання повернутися до Києва. Бетао – один із небагатьох бразильців, які прижилися в команді. Це футболіст із динамівським серцем, як, до речі, й Данило Сильва. Якщо б усі легіонери були такими, як Бетао та Данило Сильва, у нас не було би з ними жодних проблем.
- За рахунок чого Бетао вдалося прижитися, розкритися в київському «Динамо»?
- Це професіонал – і все. Мені здається, лише завдяки його професіоналізму. Якщо у людини є професіоналізм, значить, він приживеться в будь-якій команді. Він любить свою професію, він чесно виконував свій контракт. Думаю, якщо ми знову будемо з ним співпрацювати, він так само відповідально буде виконувати свої контрактні зобов'язання.
- Ви сказали, що перед командою стоїть завдання вийти з групи з першого місця. Чи визначили ви вже планку, як далеко «Динамо» має пройти в цьому розіграші Ліги Європи?
- Для чого нам зараз ставити цю планку? Давайте для початку вийдемо з першого місця. Потім буде тривала перерва, під час якої, звичайно, ми спробуємо підсилитися. Не будемо сьогодні про це говорити, однак ми бачимо, що проблемні позиції у нас однозначно існують. Нам потрібні гравці не для того, щоб дублювати, але хоча б для того, аби була жива конкуренція. Ми не можемо весь час розраховувати та сподіватися на настрій футболістів, у яких він сьогодні може бути хороший, а завтра – ні. Потрібна конкуренція. Конкуренція збоку молодих футболістів – це дуже добре. За це я вдячний Сергію Станіславовичу, це він створив таку конкуренцію, довіряючи молодим. Але ви ж розумієте, що якщо ми хочемо досягати великих перемог, нам потрібен і досвід, який у футболі ніхто не відміняв. Необхідно мати поєднання молодості та досвіду. Команді потрібні футболісти, які будуть вести за собою. А молоді мають підтягуватися до них. Зараз хороший випуск у нас у школі, в дублі, але має минути певний час. Сергій Станіславович любить працювати з українськими футболістами, й він це показує всім своїм виглядом. Але все одно я думаю, що деякі позиції нам потрібно буде підсилити.
Подивимося, вдасться нам це зробити чи ні, у зв'язку з ситуацією в країні. Візьмемо інші клуби. Ніхто не заперечує, що на даний момент «Шахтар» – це флагман нашого футболу, й на «Шахтар» дивляться, де він грає, як він грає, йдуть із нього футболісти чи не йдуть. Із «Дніпра», приміром, до завершення терміну контракту пішов провідний футболіст Жуліано. Ми, дякувати Богу, влітку не втратили наших футболістів. Дай Боже, щоб ми їх не втратили й узимку, й у нашій країні був мир, і сюди так само хотіли їхати футболісти, як вони хотіли їхати минулого літа. Приміром, ті ж Беланда, Ленс, Драгович – гравці національних збірних своїх країн. Ось цього хотілося би. Але якщо українці будуть конкурувати, витісняти легіонерів зі складу, я буду лише за, я буду аплодувати тим же Буяльському, Калитвинцеву, Бурді, які сьогодні прийшли на презентацію, а також іншим.
- Чи розмовляли ви із Сергієм Ребровим стосовно кондицій Мбокані, який повернувся до Києва? Як скоро він зможе грати?
- На диво, він перебуває в дуже хороших кондиціях. І скоріше за все, якби Кравець так не грав останнім часом, можливо, вже у грі проти «Дніпра» Мбокані вийшов би на поле. Але я розумію, що Ребров не хоче ризикувати, тому що все складається. Тому Мбокані виконує певну роботу, щоб він був у всеозброєнні, у стовідсотковій готовності. Але я думаю, що він зіграє кілька матчів ще у цьому році.
- Поясніть, у чому феномен Кравця. Вже, здавалося би, списаний футболіст отримав нове дихання. У нього повірили, й він заграв...
- Віра у нього керівництва клубу та тренерського штабу дала йому можливість повірити у самого себе. Навіть не уявляєте, наскільки мені було приємно спілкуватися з Кравцем, коли кожного разу я його буквально вмовляв залишитися в київському «Динамо» ще на певний час. Тому що я завжди вірив, що він ще може довести. Він ішов із мого кабінету радісним, вірячи в себе, тому що я у нього вірив. На ньому всі поставили хрест, а я розумів, у чому причина невдач. Молодий гравець, якого спочатку ви, журналісти, підняли до небес, а потім сталася безглузда травма, після якої він не зміг привести до ладу, перш за все, свій психологічний стан. Це властиво багатьом молодим футболістам. Лише лічені футболісти, такі як Шевченко, Ребров, змогли з юного віку адаптуватися й одразу стати чоловіками. А іншим потрібен певний час. Згадайте, скільки критики було на адресу Ярмоленко, коли ще Газзаєв його випускав. Але Ярмоленко став тим футболістом, без якого на сьогоднішній день я не уявляю собі київське «Динамо». Так, інколи він «піжонить» на футбольному полі, часом йому потрібно діяти простіше. Але за цим уболівальники й приходять на стадіон, вони його люблять, отримують задоволення від його нестандартних рішень під час гри. Якщо всі будуть лише бити м'яча вперед, на футбол ніхто не буде ходити.
- Чим завершилася історія з Олегом Блохіним, який подавав до суду на клуб? Як ви розійшлися з Олегом Володимировичем?
- Мирно. Дуже мирно. Пояснили Олегу Володимировичу, що не дуже коректно на свій клуб, про який він казав, що дуже любить його та цінує, подавати до суду. Ми з ним мирно, спокійно розійшлися. Нещодавно ми зустрічалися, потисли один одному руки. Олег Блохін залишається легендою нашого клубу, його будуть пам'ятати вболівальники. Я сподіваюся, що люди будуть пам'ятати лише все те хороше, що він зробив для клубу в якості футболіста, й швидше забудуть усе не дуже успішне, що він зробив у якості тренера. Але він робив усе чесно, як він міг й як він це розуміє. Ну не склалося у нього. У збірній України склалося, а в «Динамо» – ні. Хоча я свято у нього вірив.
- Ви здивувалися, коли дізналися, що Блохін подає до суду, вимагає якісь гроші?
- Знаючи емоційність Олега Володимировича, я не дуже здивувався. Просто я розумів, що «остигає» так само швидко, як і «спалахує». Минув певний час, і він сам зрозумів, що був неправий. Особливо після того, як пішов із життя його товариш Андрій Баль. Не вся справа у грошах. Є ще людський фактор. За останні півроку сьогодні в нас перша більш-менш святкова подія на цьому стадіоні. Все літо ми тут лише когось ховали...
Олег Володимирович щось сам усвідомив. Повірте мені, ми не виходили до нього з жодними пропозиціями, не намагалися підписати з ним якусь мирову угоду, тому що, якщо дотримуватися букви закону, спираючись на юридичну складову, то йому взагалі нічого не належало. Олег Володимирович – не юрист, він із радістю підписував свій контракт, при цьому не спромігшись його уважно прочитати. І коли він прочитав, вони з юристом пішли до КДК ФФУ. Але ж КДК не завжди помиляється, іноді там приймають правильні рішення... І коли вони сіли за стіл, щоб проконсультуватися з цього питання, все вирішилося протягом однієї хвилини.
- Завдяки успішній грі Кравця в «Динамо» з'явилися чутки про інтерес до нього збоку «Фейєнорда»...
- Кравець нікуди не збирається. Я не хочу його зараз смикати, але запевняю вас, коли ми дограємо матчі, що залишилися до перерви, ми сядемо та підпишемо з ним новий контракт. У мене навіть двох думок бути не може. Так само, як це було з Ярмоленком, коли скрізь писали, що через півроку добігає кінця термін його контракту. Я сам запросив до себе Андрія. Я міг підписати контракт із ним і на три роки, і на п'ять років. Але я просто не хочу людей пов'язувати такими зобов'язаннями. Зрозумійте, ми не знаємо, що буде завтра. Ви же бачите, що діється сьогодні на сході України. Не можна сьогодні пов'язувати молодих талановитих людей довічними контрактами, як це було ще п'ять-сім років тому. Якщо Кравець так буде грати й надалі, то я ще не знаю, хто буде потрапляти до складу. Мбокані, коли він одужає, повинен буде довести, що він сильніший за Кравця. Як доводити – виходити та забивати!
- Тобто «Динамо» готове відпустити того ж Ярмоленка?
- «Динамо» не готове відпускати своїх українських футболістів. Але якщо буде гідна пропозиція, яка влаштує, насамперед, гравця, клуб, який хоче його придбати, та наш клуб, ми готові сісти за стіл переговорів.
- Ребров почав ставити до складу молодих гравців, і вони одразу почали демонструвати хорошу гру. Як це йому вдалося?
- Як вам пояснити... Вони повірили в те, що він у них вірить. Це дуже важливо. Він повірив у них, і вони просто не можуть його підвести. Приклад – Сергій Рибалка. Скажу відверто, ще рік тому я думав, куди віддати Сергія. Як людина, яка у футболі вже 20 років, я розумів, що він – дуже талановитий хлопець, і його не можна продавати. Але він не грав, і його потрібно було кудись влаштувати, дати йому шанс, щоб він десь заграв. Я з ним розмовляв, до команд чемпіонату України він не хотів, до тієї ж «Говерли». Він хотів грати в топ-клубі. Підвернувся ліберецький «Слован», Рибалка там засяяв, і німецькі клуби вийшли на нас із пропозиціями про придбання його на постійній основі. Але тоді я для себе подумав: якщо клуби Бундесліги у ньому зацікавлені, значить, це справді хороший футболіст. Ребров його повернув, дав йому шанс, і він проявив себе.
Сидорчук – це ж не просто футболіст, який випадково вийшов на заміну, є й більш досвідчені гравці, які сидять на лавці. Той самий Безус, який нічим не менш талановитий, ніж Беланда. Але він поступається йому на сьогоднішній день, це факт. І він має доводити та прагнути потрапити до основного складу. Конкуренцію у футболі ніхто не відміняв.
- За тренерства Сергія Реброва «Динамо» не купляло нових гравців, за винятком Теодорчика. Однак практично та сама команда, яка була у розпорядженні Блохіна, грає зараз зовсім по-іншому...
- Ви хочете, щоб я зараз хвалив Реброва? Оцінка його роботи за цей час – «п'ятірка». Але ж у футболі ми судимо за підсумковими результатами. Давайте ми дочекаємося, коли завершиться Ліга Європи, й підведемо риску, завершиться чемпіонат України – й теж підведемо риску. Те, що Ребров працює у правильному напрямку, чітко його дотримується та розуміє, чого він хоче, – це я вам гарантую. Він дуже вдумливий чоловік, який на сьогоднішній день розуміє, як зробити хорошу команду. Поки я кажу «хорошу». Але, можливо, через півроку або рік я скажу, що він розуміє, як зробити суперкоманду.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
