- У першу, чергу, я дуже радий, що ми перемогли і зіграли на нуль. Це вже четверта наша перемога в цьому сезоні, і всі з сухим рахунком. Хотів би відзначити всю команду, тому що ми проявили характер. Ми досить-таки довго добиралися сюди, і я не скажу, що це була легка дорога – 12 годин на поїзді. Але ми проявили характер, забили гол, і після цього стало легше.
- Твоя команда виграла в місті, де ти провів дитинство, почав свій футбольний шлях. Це послужило для тебе додатковою мотивацією?
- Завжди приємно повертатися додому. Але я однаково налаштовуюся на будь-якого суперника. Для нас неважливо – вдома ми граємо або на виїзді. Ми виходимо на поле з однією метою – перемагати і прогресувати.
- Сьогодні для захисників був легкий матч? Чи це оманливе враження?
- Оманливе. У перші 15-20 хвилин «Минай» чинив на нас доволі-таки серйозний тиск. А потім ми забили гол, і суперники почали поступатися вже в моральному плані. Та й сили у них почали закінчуватися. Ми взяли гру під свій контроль, і в другому таймі нам вже було легше. Але в першому таймі нам було непросто.
- Чи було бажання за розгромного рахунку піти в атаку або підключитися на кутовий і забити гол в особливому для тебе місті?
- Для мене ніколи не було пріоритетом забити гол. Забиті голи ніколи не були для мене пріоритетом. Головне – зберегти ворота на замку, і щоб команда перемагала.
- Кому ти подарував свою футболку після гри?
- Моїй бабусі. Я її давно не бачив, і вона давно чекала, коли я вже приїду. Я пообіцяв їй, що коли у нас буде тут гра, я подарую їй свою динамівську футболку. І ось, нарешті, пощастило зустрітися і подарувати футболку.
