- 90 років клубу - це свято для всіх динамівців. А що стосується Валерія Лобановського, не віриться, що його вже 15 років немає з нами. Не одне покоління футболістів вдячне йому. Гадаю, нинішнє покоління в боргу. Ми хочемо, щоб вони також залишили свій слід в історії. Чемпіонат України - це добре, але мають бути й більш високі мрії. Сподіваюся, ми дочекаємося того моменту, коли один із європейських кубків буде знову в Києві.
- Чи можна сказати, що разом із Лобановським пішла ціла епоха «Динамо»?
- Звичайно. Уже грають футболісти, які його ніколи не бачили. Разом із ним пішла ціла школа, все, що було напрацьовано та приносило успіх. Багато європейських тренерів працюють за його методикою.
- Після смерті метра український футбол розвивається у правильному напрямку?
- Правильний напрямок - це перемоги. Гадаю, в Україні «Динамо» потрібно трохи додати. 13-15 очок відставання від «Шахтаря» - це все ж таки забагато. І, звичайно, важливо гідно виступати в єврокубках, адже київське «Динамо» асоціюється саме з Європою.
- 90 років - це солідна дата для клубу або лише молодість?
- Думаю, 90 років - це багато, тож дата доволі серйозна. За цей час через клуб пройшло не одне покоління дуже сильних, хороших футболістів.
- Який ювілей клубу вам запам'ятався найбільше?
- Кожен ювілей по-своєму пам'ятний, зокрема, 80 років. Але головне не сам ювілей - це все робиться для людей. Це свято для нинішнього покоління футболістів. Ми маємо знати й цінувати київське «Динамо».
- Чому, на ваш погляд, «Динамо» вважається великим клубом?
- У цьому контексті, перш за все, варто говорити про 1961-й, 1966-й роки, коли були завойовані перші перемоги в чемпіонаті. Загалом, вважаю, «Динамо» - це елітний європейський клуб. У кожної команди є свої злети та падіння. Зараз у нас не найкращий час, зміна поколінь. Але клуб залишається серйозним брендом, упевнений, попереду на нас чекають перемоги й успіхи.
- Яке покоління ви вважаєте найвидатнішим?
- Складно сказати. Команда грала одну нічию на рік - це було дуже важко. У футболістів було стільки регалій та заслуг, при тому, що ми не грали з простими командами першої-другої ліг, а перемагали серйозних опонентів: московські «Динамо», ЦСКА, «Спартак», «Динамо» (Тбілісі) та багато інших. Це був рівень. Багато команд, коли приїжджали грати до Києва, після першого тайму просили, щоб їм більше не забивали. А команда якого часу кому імпонує, нехай кожен вирішує для себе.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
