Чим зайняті голови наставників команд? Судіть самі.
Мирча Луческу про теорії змови
- Коли я лише приїхав до України, одна й та ж команда вигравала золото багато років поспіль. І дивним чином ця ж команда кожного року проводила найважливіші матчі, лише починаючи із середини сезону... Перша ж гра «Шахтаря» під моїм керівництвом – і ми одразу в першому турі зустрічаємося з «Динамо». Причому в Києві. Тобто, сезон відкрився суперпоєдинком, це нонсенс! Ми перемогли з рахунком 2:0. М'ячі забили Левандовські та Дуляй. Слідуючи спортивним нормам, друге коло мало починатися матчем-відповіддю, тільки вже в Донецьку. Але Федерація терміново змінила формат чемпіонату – в процесі його проведення: поєдинок «Шахтар» – «Динамо» було перенесено на останній тур. Тоді я зрозумів, що відбувається щось не те.
Наступний приклад: сезон – 2008/09 нам довелося починати з двох виїзних зустрічей – обидві у Львові, що, по-перше, некоректно стосовно до команди-чемпіона. По-друге, суперечить футбольній етиці. Для команди чемпіонат не може стартувати з двох виїзних поєдинків поспіль, тому що футболісти грають, насамперед, для своїх уболівальників! У підсумку «Шахтар» із перших же турів втратив п'ять очок та завершив коло в середині турнірної таблиці... При цьому раніше жодна команда не проводила два виїзних матчі на старті сезону. Як правило, завжди була одна домашня гра та друга на виїзді. Чому я про це згадую? Тому що це яскраві приклади того, як формат чемпіонату може вплинути на результати, продемонстровані командою! Звертаю увагу: в тому ж році ми провели матч із «Барселоною», вийшли до фіналу Кубка УЄФА та завоювали його, вибивши «Динамо» за підсумками двох зустрічей у півфіналі.
Я вже проходив через подібну ситуацію в Румунії, коли «Стяуа», команда сім'ї Чаушеску, перемагала у 100 матчах поспіль! Просто неймовірно! На щастя, в Україні до цього ще не дійшло... Хоча по суті дуже нагадує.
Сергій РЕБРОВ про те, хто робить гравців команди сильнішими та злішими
- Насправді, я дуже поважаю Луческу. І мені дуже цікаво з ним спілкуватися. Цей фахівець досяг багато чого в українському, турецькому, італійському, румунському футболі. Але неприємно слухати такі слова про наш чемпіонаті та про мою команду. Це єдиний негатив, який я можу відзначити у тренера «Шахтаря».
Раніше, звичайно, подібне сприймали дуже близько до серця. Зараз я розумію – напевно, у нього така стратегія. Мені це не дуже цікаво. Я дивлюся за своєю командою й сподіваюся, що хлопці теж не слухають, а якщо й слухають, то це робить їх сильнішими та злішими.
Звичайно, є відрив, який надає психологічної впевненості хлопцям. Але на кожну гру потрібно виходити, не зациклюючись на відриві. Потрібно думати про підготовку до конкретної гри, а не дивитися на матчі суперників.
Ми знаємо гру «Шахтаря», вивчимо її ще. Не потрібно нікого боятися, а виходити та грати у футбол.
* фото А.Лукацький
* колаж Б.Ілюк
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
