Нападник “Динамо” Максим Шацьких приєднався до команди буквально цими днями. Відсутність Максима на зборах була пов’язана з тим, що збірна Узбекистану вирішувала завдання виходу до третього відбіркового раунду чемпіонату світу. Успішно впоравшись із завданням, Шацьких прибув до Австрії з почуттям виконаного обов’язку.
- Максиме, ти приєднався до команди на зборах зовсім нещодавно. Як тебе зустріла команда?
- Зустріли так, як зазвичай зустрічають старих друзів. Привітали з виходом до фінального відбіркового раунду чемпіонату світу і виказали побажання зустрітися із збірною Узбекистану в 2010 році в ПАР (посміхається). Втім, ніякої особливої пошани з приводу мого прибуття на збори ніхто, зрозуміло, виказувати не збирався.
- Чи відбулись якісь зміни у тренувальному процесі за той час, поки ти був відсутній?
- Та ні, не помітив. Та й скільки я тут був відсутній… За такий короткий час у підготовці команди нічого не може змінитися апріорі. Тим не менш, є ще багато роботи до початку сезону, щоб до стартових матчів чемпіонату й Ліги чемпіонів підійти у всеозброєнні. Попереду ще кілька контрольних матчів, два тижні підготовки вдома, тому часу ще достатньо.
- На нинішньому зборі знаходиться дуже багато молодих футболістів. Чи змінилася твоя роль у команді після того, як пішли такі гравці, як Ребров, Ващук,? Все ж таки, наряду с Шовковським ти тепер є головним ветераном…
- По-перше, я не вважаю себе ветераном. Неправильно називати ветераном футболіста, якому ще немає 30-ти років. Що стосується моєї ролі, то перш за все я маю виходити на поле и демонструвати свої найкращі якості.
- Чи важко було грати кілька матчів додатково за збірну після емоційно напруженого сезону?
- Авжеж, важко – і в моральному, і у фізичному плані. Але чемпіонат – це одна річ, а збірна – зовсім інша. Граючи за збірну, відчуваєш зовсім інші емоції, завдяки чому з’являються додаткові сили. Крім того, зараз у нашої команди завдання потрапити на чемпіонат світу в 2010 році, і ми його зобов’язані його виконати.
- Історію з «Крильями Совєтов» можно вважати завершенною?
- Якщо чесно, я знаю не більше за вас. Всю інформацію дізнавався з Інтернету та преси. У мене була розмова з головним тренером «Крильєв Совєтов» Леонідом Слуцьким, розмовляв також із менеджером самарського клубу, але поки що ніяких просувань стосовно питання мого трансферу не простежується. Наскільки я знаю, їх не задовольняла сума, яку хотіло отримати керівництво «Динамо» за мій перехід.
- Після 10-ти років у «Динамо» не виникає бажання змінити обстановку?
- У даному випадку від мене нічого не залежить. Усі питання вирішуються на рівні керівництва клубів. Моєю думкою цікавляться вже в тому випадку, якщо запропоновані умови влаштовують обидві сторони. Поки що гідні пропозиції не надходять, тож я буду продовжувати грати у «Динамо» і робити все для нових перемог клубу.
- Усі футболісти, які брали участь у матчах за національні збірні, приєднались до команди тільки 1 липня. З чим пов’язано твоє раннє прибуття у розташування команди?
- Збірна Узбекистану впоралася із завданням виходу до третього відбіркового раунду, через це тренерським штабом було прийнято рішення подивитись в матчі із Саудівською Аравією резервістів та молодь, а футболісти основного складу, в тому числі і я, отримали кілька днів відпочинку. Таким чином, я не залишився без законної відпустки.
- Як ти оцінюєш результати жеребкування останнього відбіркового етапу та шанси своєї збірної на вихід до фінальної частини чемпіонату світу?
- Усі десять команд, які будуть боротися за п’ять путівок на чемпіонат світу, – на даний момент найсильніші в Азії. Тому не має великої різниці, з ким грати на цьому етапі. Єдиний мінус – це виїзний матч із Австралією, який незручний для нас в першу чергу у плані тривалого перельоту.
www.fcdynamo.kiev.ua
