- У першому таймі глядачі висловлювали своє незадоволення грою у виконанні збірної. Чому не вдалося забити?
- Напевно, в першу чергу, нам не вистачало емоцій, недостатньо агресивно почали грати. Важливо було забити перший м’яч, чого нам не вдавалося зробити, суперник дуже добре оборонявся. Тому й уболівальникам не подобалося те, що відбувається на полі, адже вони хотіли побачити якомога більше голів у нашому виконанні.
- У першому таймі в деяких моментах нападники Люксембурга створили неабиякі труднощі для нашого захисту…
- Ми хотіли забити швидкий м’яч, тому атакували великими силами. А в Люксембурга хороша команда, й кілька разів їм вдалося впіймати нас на контратаках. Але ми витримали це, й другий тайм розпочали зовсім інакше.
- Наскільки «ваша» позиція правого захисника? Чи будете й надалі, вже в київському «Динамо», грати на правому фланзі захисту?
- Загалом, ця позиція для мене не чужа. Просто в мене був важкий період, я пропустив близько трьох тижнів, і через матчі у збірній, проти Грузії та Люксембургу, мені вдалося набрати форму. Для мене було дуже важливо зіграти в цих іграх, і я радий, що нам вдалося перемогти в них.
- Це свист із трибун розізлив вас або Михайло Фоменко знайшов «потрібні» слова в роздягальні?
- Справді, трибуни «завели» нас. Неприємно було чути свист, але ми знали, чого чекають уболівальники від нас. Ми зробили певні висновки й додали після перерви, в підсумку забивши три м’ячі без відповіді.
- Під час відкритого тренування ви поклали на газон Шевчука. Як цей момент пережили в розташуванні команди?
- Слава дуже важко пережив це (посміхається). Розумієте, це ігрові моменти, й на тренуваннях це нормально. Не було жодної неповаги.
- А як складаються стосунки представників «Динамо» та «Шахтаря» у збірній?
- Жодних проблем. Ми є суперниками на полі лише тоді, коли зустрічаємося між собою. В розташуванні збірної ми забуваємо клубні справи й об’єднуємося заради єдиної мети.
- Підкати тут ні до чого?
- Абсолютно. Футбол – це контактний вид спорту, чоловіча гра.
- Чого очікуєте від переходу до «Динамо» для своєї кар’єри?
- У першу чергу, це великий крок уперед для мене. Хочу самому собі показати, в чому я помилявся, коли був молодим. Поживемо – побачимо. Безперечно, дуже хочеться проявити себе в рідній команді.
- Перший м’яч у матчі Кравець забив після вашої передачі – можна сказати, гол вийшов «динамівським»…
- Це збірна, й тут ми працюємо один за одного, не поділяючись на клуби. До розташування національної команди ми приїжджаємо лише з думками про справи збірної.
- Але в клубах вам платять зарплатню, а яка мотивація у збірній?
- У збірній ми також не безкоштовно граємо, але найголовніше – це герб, гімн та наша країна. Про все інше забуваємо.
