Із самого дитинства Микола мріяв стати футболістом. Іще будучи зовсім маленьким, пообіцяв мамі, що стане знаменитим гравцем. У п’ятому класі записався на футбол тренуватися під керівництвом Ярослава Мурованого.
У восьмому класі перейшов до Львівського інтернату Училища фізичної культури, де його тренером був Володимир Безуб’як. Отже, шлях у всеукраїнських змаганнях на рівні ДЮФЛУ розпочався для Морозюка з виступів за «УФК-Карпати».
На одному з турнірів талановитого хлопця помітили селекціонери з футбольної академії київського «Динамо» й відразу запропонували переїхати до столиці. Оскільки Микола був на контракті з львівськими «Карпатами», з переїздом довелося почекати. Але мрія все ж здійснилася, й у дев’ятому класі Микола переїхав до Києва, де півроку провів у київській команді «Локомотив».
Улітку 2003 року, у п’ятнадцятирічному віці, Морозюк розпочав навчання у ДЮФШ «Динамо» імені Валерія Лобановського, де його тренерами були Віталій Хмельницький та Юрій Ястребинський. Провівши два роки в динамівській Академії, пройшовши через вікові групи U-16 та U-17, Морозюк завершив її в 2005 році.
Ще до свого випуску Морозюк встигнув зіграти п’ять матчів за «Динамо-3». Дебютний відбувся 1-го квітня 2005 року, коли третя динамівська команда приймала рогатинський «Техно-Центр». Наступний сезон Микола провів уже в «Динамо-2» та дублі, проте виходив на поле нечасто. А вже в наступному сезоні 2006/2007 він був одним із основних гравців «Динамо-2», провівши 23 матчі, 21 із яких у стартовому складі.
Вирішальний удар у 19 років
Наприкінці сезону, а саме 17 червня 2007 року, відбувся дебютний матч Морозюка за першу команду київського «Динамо». Це був завершальний матч чемпіонського для «Динамо» сезону 2006/2007, у якому «біло-сині» оформили золотий дубль. Головний тренер динамівців, Анатолій Дем’яненко, виставив на київське дербі, яке вже не мало жодної турнірної інтриги, дублюючий склад, у якому серед інших був і Морозюк. До слова, з учасників того матчу зараз, окрім Морозюка, у «Динамо» грають лише Олександр Рибка та Артем Кравець.
Але найцікавіше чекало на Миколу за місяць. 10 липня 2007 року він виграв свій перший професійний футбольний трофей найвищої категорії. Практично той самий дублюючий склад, розбавлений кількома гравцями «основи», Дем’яненко виставив на поєдинок за Суперкубок України, в якому київське «Динамо» зустрілося з донецьким «Шахтарем».
Серед інших повний матч відіграв і наш герой. На той момент 19-річного хлопця мало хто знав. І варто було 99-му номеру киян отримати м'яча, як трибуни починали задаватися одним і тим же питанням: «Звідки взявся цей новий бразилець у «Динамо»?» І справа була навіть не в зовнішній схожості юного правого півзахисника з південноамериканцями стереотипної зовнішності, а в його майже віртуозній техніці поводження з м'ячем та швидкості.
Доля матчу за Суперкубок, який відбувся в Одесі на стадіоні «Чорноморець», була вирішена в серії післяматчевих пенальті. І вирішальну крапку в цій серії зробив саме Морозюк, який виконував п’ятий удар у цій серії!
У пошуках ігрової практики
Відразу після матчу за Суперкубок у Миколи запитали, чи бачить він себе гравцем основного складу «Динамо» в майбутньому, на що його відповідь була доволі стриманою: «Важко щось прогнозувати, маючи такого конкурента на правому фланзі, як Олег Гусєв, якого я вважаю одним із найкращих гравців у нашому чемпіонаті. У цій ситуації важливо не опустити руки, працювати та продовжувати стукати у двері першої команди».
Новий сезон Морозюк знову розпочав у дублі та «Динамо-2». В останній день літа «Динамо» віддало Морозюка в оренду до дніпропетровського «Дніпра», який очолював Олег Протасов, проте й там він грав лише за дублюючий склад, тож узимку повернувся до Києва. У міжсезоння першу команду очолив Юрій Сьомін, який розпустив із команди кількох бразильців, почав довіряти колишнім дублерам. Тож у Миколи з’явилася нова надія пробитися до першої команди. Його називали серед тих, хто поїде на підготовчий збір із першою командою до Ізраїля, проте замість цього Морозюк разом із «Динамо-2» Юрія Калитвинцева вирушив до Москви на Кубок Співдружності.
У квітні та травні, коли травми зазнав Олег Гусєв, Морозюка почали підпускати до першої команди, проте повний матч на його рахунку був лише один – в останньому турі проти харківського «Металіста». У сезоні 2008/2009 Морозюк у складі київського «Динамо» став чемпіоном України, проте він отримав іще менше ігрового часу в першій команді – жодного матчу у стартовому складі та п’ять виходів на заміну. Ігрову практику Морозюк отримував у дублі.
Але в наступному сезоні він уже вийшов із віку молодіжної команди та прийшов час спробувати себе на вищому рівні. Першу половину сезону 2009/2010 Морозюк провів у оренді в київській «Оболоні», регулярно потрапляючи там до основного складу. Протягом зимової перерви головний тренер «Оболоні» Юрій Максимов перейшов до криворізького «Кривбаса», а Морозюк став одним із гравців, яких тренер запросив із собою до нового клубу, в якому гравець теж швидко став одним із лідерів команди.
Улітку 2010 року в кар’єрі 22-річного футболіста розпочався новий етап. Київське «Динамо» та донецький «Металург», який проявляв інтерес до Морозюка ще під час зимової перерви, домовилися про трансфер півзахисника. Морозюк уклав угоду з «Металургом» на три роки, а згодом продовжив її до 2016 року. Втім, залишатися у клубі до завершення контракту Миколі не судилося – через фінансові проблеми в клубі наприкінці сезону 2014/2015 угоду біло достроково розірвано. Проте клуб не мав на футболіста образ, а, навпаки, був вдячний йому за п’ять років успішних виступів, протягом яких Морозюк провів у складі «Металурга» на внутрішній арені (чемпіонат, Кубок, Суперкубок) 135 матчів, забивши 11 м’ячів, став фіналістом Кубка України 2011/2012.
«Збірник» зі стажем
Уперше у футболці збірної України в офіційному матчі Микола Морозюк зіграв у 14-річному віці, 24 липня 2003 року. Це була гра Латвія (U-15) – Україна (U-15). З того часу й до 2007 року він постійно залучався до ігор за юнацькі збірні, зігравши за команди різних вікових категорій (U-15 – U-19) загалом 38 ігор та забивши три голи.
21 серпня 2007 року Морозюк дебютував у складі молодіжної збірної України (U-21), яку на той час очолював Олексій Михайличенко. Це був матч проти збірної Ізраїлю на Меморіалі Валерія Лобановського. Микола вийшов на заміну, зрівняв рахунок у грі, проте не забив вирішальний пенальті в післяматчевій серії. Загалом за «молодіжку» він провів 28 матчів, забивши три голи. В її складі він був учасником фінального етапу молодіжного чемпіонату Європи 2011 року, в рамках якого взяв участь лише в одному з трьох матчів команди на турнірі.
А 17 листопада 2010 року відбувся дебют Морозюка у складі національної збірної, яку тоді очолював Юрій Калитвинцев. Це був товариський матч проти збірної Швейцарії в Женеві, який завершився внічию 2:2. Морозюк вийшов на заміну на 87-й хвилині. Ще два рази він виходив на заміни на турнірі на Кіпрі в лютому 2011 року, після чого його перестали залучати до лав збірної, й домашній Євро-2012 він пропустив...
Повернення до головної команди країни та перший повний матч за неї відбувся два роки потому, вже за керівництва Михайла Фоменка, для якого цей матч, до речі, був першим біля керма збірної. 6 лютого 2013 року після дворічної перерви Морозюк відіграв усі 90 хвилин у товариському матчі проти збірної Норвегії у Севільї й на 17-й хвилині забив свій перший та поки єдиний гол за національну збірну, а Україна перемогла з рахунком 2:0. Із того часу Фоменко регулярно залучає Морозюка до лав національної команди.
Із сезону 2015/16 розпочався новий етап у кар’єрі Миколи Морозюка, коли набрав чинності його новий контракт із рідною командою, яка дала йому путівку до великого футболу, – київським «Динамо».
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
