У прямому ефірі програми «Динамо Online» на клубному каналі в YouTube Огнєн розповів про те, як проводить час на карантині й відповів на актуальні запитання.
- Як справи в Загребі?
- У Загребі, як і в усьому світі, коронавірус. Сидимо вдома на карантині. Роботи немає, дитячі садочки і школи не працюють, футболу теж немає. У Загребі був великий землетрус місяць тому. Дуже багато сімей залишилися без домівок. О 6:20 відчув землетрус, вибігли з дружиною і дитиною на вулицю. Весь Загреб постраждав. На вулиці стояли по 3-4 години і чекали, що буде далі.
- Це найстрашніше, що переживав у житті?
- Ні, я пройшов багато чого в житті й пам'ятаю війну в Хорватії, коли мені було 6-7 років. Але і землетрус приніс чимало стресу, оскільки вдома маленька дитина. Важкий період.
- Ти набрав вагу за час карантину?
- 2-3 кілограми. Тренуюся майже щодня, коли це можливо. Щодня займаюся, бігаю з дитиною по вулиці, займаюся в тренажерному залі. Спортивне життя на першому місці, як завжди.
- Рівно 11 років тому були ті легендарні матчі, коли «Динамо» вийшло в півфінал Кубка УЄФА. Пам'ятаєш ці часи?
- Пам'ятаю як учора. Це був сильний чемпіонат України - «Динамо», «Шахтар», «Металіст», «Дніпро»... Я без футболу 2 місяці і сумую дуже сильно. Дивлюся старі ігри і згадую ці часи.
- Це було найсильніше «Динамо» ХХІ століття або команда Реброва?
- І одна і друга команди були сильні. У 2008 році була бойова команда, яка була на 15 очок попереду «Шахтаря». «Динамо» перемагало гірників, «Спартак»... У ЛЧ виступали дуже добре, виграли у «Валенсії». Було багато чудових матчів.
- Як гадаєш, якби «Шахтар» пройшов у півфіналі Кубка УЄФА, виграли б у фіналі?
- Я впевнений на 100%, що ми виграли б. «Динамо» - сильна команда була, «Шахтар» нас тоді боявся.
- З Даріо Срною не сварилися після матчів?
- Ми хороші друзі і знаємо один одного все життя. І ми завжди воювали на футбольному полі, а після гри тиснули руки і йшли на вечерю. Ми виграли чемпіонат України. Бажаю і вірю, щоб такий же був чемпіонат України, як раніше.
- Хто був найнеприємнішим суперником у складі «Шахтаря»?
- Срна, Кучер, Хюбшман, Левандовські, Фернандіньо. Згоден зі Срною, що дербі є, коли є дві червоні картки, дриблінг, майстерність, повний стадіон. Ось це справжнє дербі, свято українського футболу.
- Що крутіше: «Динамо» (Київ) - «Шахтар» чи «Динамо» (Загреб) - «Хайдук»?
- За рівнем футболу, класу майстерності - це «Динамо» (Київ) - «Шахтар». У «Динамо» (Загреб) і «Хайдука» є хороші футболісти, на матчі більше вболівальників, бійки, напруга, але рівень футболу українських команд вище.
- Чи підгледів ти когось на позицію руйнівника?
- Я дивлюся дуже багато матчів. Футбол - моє життя. Він змінився на сьогодні. І є дуже багато хороших футболістів, які могли б підсилити «Динамо». Я знаю систему «Динамо» (Київ) і сподіваюся, що знайдемо після карантину опорника на Балканському півострові, який буде грати у київській команді з перших днів.
- Як гадаєш, чому балканці приживаються в «Динамо»?
- Можу сказати, що балканці мають гаряче серце і завжди були близькі до України. Ми розуміємо українців. Київ і Україна - мій другий дім. Балканці й африканці завжди були хорошим посиленням «Динамо». Ми виросли в такому оточенні, як в Україні. «Динамо» (Київ) - хороший вибір для футболістів із Балкан.
- Ти тренер збірної Хорватії U20. Чи є у складі хтось, хто потенційно міг би підсилити «Динамо»?
- Я гадаю, що є. «Динамо» грало взимку в Туреччині з «Хайдуком». І, на мою думку, три найкращих футболісти «Хайдука» - опорний півзахисник, захисник і нападник, який не забив пенальті. Це три виконавці, які грають у мене в U20 і вони були одними з найкращих у тому матчі. У них великий потенціал. Вони виступають у великому хорватському клубі з великою історією. Я думаю, що ці хлопці у майбутньому можуть стати хорошими футболістами.
- А чи є серед твоїх футболістів майбутні зірки рівня Модріча, Бобана, Шукера та інших?
- Зараз це складно сказати. Хорватія - маленька країна, усього 4 мільйони населення. Гадаю, Київ - він як уся Хорватія. Але у нас дуже багато талановитих хлопців. І селекція - це дуже важливо, адже кожна втрата гравця може стати серйозною втратою для всього футболу. Але якщо говорити про зірок, то ще надто рано. Таке бувало і в Україні. Є гравець із великим потенціалом, однак рік-два, травми, змінюється тренер, і футболіст губиться. Але гравці з дуже хорошим потенціалом у нас є.
- У чому секрет успіху Хорватії?
- Дитяча школа футболу - вона дуже хороша. Талановиті тренери, орієнтовані на місцеву талановиту молодь, а також європейське бачення фітнесу, швидкості та інших моментів. Директори шкіл - це здебільшого колишні футболісти, у яких є свіжі думки, і вони відчувають європейські тренди. У нас є 2-3 школи з тренерами, які отримують ліцензії УЄФА і ФІФА. Які дивляться на європейські клуби, вчаться в інших тренерів. Я сам їздив дивитися на футбол у Німеччині та Англії. У нас у хлопців, які займаються футболом років 6-7, сформована хороша, сучасна програма розвитку. Збірна Хорватії кожні 2 роки проходить на чемпіонати Європи та світу, а в збірну приходять усе нові і нові кадри.
- Чи можна когось назвати зараз лідером у «Динамо»?
- Коли я грав, то завжди відчував, що лідером має бути українець. Зараз є Циганков і Миколенко - їм потрібно відчути себе лідерами, узяти відповідальність на себе і стати, так би мовити, «мужиками». Вони молоді хлопці, так. Але є Бойко, він старший, воротар. Це - ті молоді гравці, які повинні приносити користь «Динамо» найближчі 5-7 років. Є хороші іноземці: наприклад, Вербич, який також є гравцем високого європейського рівня.
Це 3-4 лідери, і «Динамо» має розраховувати на них. У нас хороша молодь, їй потрібно довіряти, але хлопцям також потрібно відчути, що вони самі можуть стати лідерами. Вступати в боротьбу, як це було в 1997-98 роках, коли грали ті ж Лужний, Шевченко і Ребров. Доморощені хлопці, які приносять користь «Динамо».
- Як ти вважаєш, Миколенко та Циганков можуть стати футболістами топ-рівня в європейському чемпіонаті?
- Гадаю, їм до снаги грати в будь-якому чемпіонаті Європи. Але класу рівня «Реала», «Барселони», «МЮ» або «Баварії» у них поки немає. За кілька років - можливо. Схожа історія була з Ярмоленком, Хачеріді та Гармашем, коли вони потрапляли в першу команду. Теж потрібно було чекати. Ще рік, два або три, і Миколенко з Циганковим, на мою думку, зможуть грати в будь-якому з топ-10 європейських грандів.
- Мало хто знає, що саме ти посприяв переходу в «Динамо» Вербича. Розкажи, довго вмовляв Беньяміна перебратися до Києва?
- Є селекційна служба, я не можу сказати, що тільки я займався цим переходом. Але я бачив великий потенціал у ньому, я подзвонив агентові, подзвонив Вербичу і просто пояснив, що таке «Динамо», що означає цей клуб і наскільки це важливо для його кар'єри. Крім того, я на 100% був упевненим, що він підсилить команду. Я завжди говорив і повторюю, що якщо в «Динамо» потрапляє балканський футболіст, то він із першого дня може і повинен посилити основний склад. Це молодим гравцям потрібен час, а тим, хто виступає в Європі, кому 22-25 років, як Вербичу свого часу в «Копенгагені», час не потрібний. Він із першого дня міг підсилити «Динамо», адже грав і в єврокубках уже, і в збірній. Це було найголовнішим для мене, для моєї честі і для футболіста. Я знаю чемпіонат України, вимоги «Динамо» і що Вербич стане великим посиленням. І найголовніше, що так і сталося.
- Не кожен легіонер здатний заграти в «Динамо». Але Вербич став одним із лідерів. Тобі, як одному з ініціаторів трансферу, це приємно?
- Звичайно. Як я вже сказав, я хочу посилювати «Динамо». Сьогодні складно залучити до чемпіонату України хорошого балканського футболіста, який також має пропозиції з топ-5 європейських чемпіонатів. Думаю, якби не травма Вербича, яка у нього була до моменту переходу в «Динамо», у нього були б пропозиції від грандів. Вважаю, що золоті роки Вербича ще попереду. Він - молодий, але досвідчений хлопець, який почувається в Києві як удома.
- Чемпіонат у Хорватії буде дограватися?
- Поки йдуть розмови тільки про вищу лігу і про червень. Решта - усе зупинили. 1 і 2 ліги, молодь – їх догравати не будуть. На сьогодні Федерація футболу Хорватії оголосила, що, окрім Прем'єр-ліги, ніхто грати не буде. Якщо буде все нормально, дограють півфінал і фінал Кубка, але без глядачів.
- В Україні чемпіонат також планують дограти. Маєш намір відвідати якісь матчі?
- Якщо відкриється авіасполучення, то, звичайно, приїду. Востаннє в Києві був на матчі юнацької Ліги УЄФА з «Динамо» (Загреб) у лютому. Я сумую, тому щойно відкриють аеропорти, відразу прилечу до України.
- За кого вболівав у тому матчі? За Київ або за Загреб?
- Дивився по футболу. Загреб - моя перша команда і перше кохання. Але Київ дав мені в житті все. Я завжди кажу, що Ігор Михайлович - мій футбольний батько, і що «Динамо» Київ - команда мого життя. Україна - моя друга країна, а в Києві почуваюся, як у Загребі. Я дивився на молодь і радів. А пенальті - це завжди лотерея, 50 на 50. Тільки якщо Шовковський на воротах, то «Динамо» завжди виграє.
- Ти своє майбутнє пов'язуєш із київським «Динамо»?
- Звичайно. Я вчуся, отримав багато досвіду, працюючи зі Златко Далічем у збірній. Можу сказати, що я ще молодий фахівець. Якби зараз велася активна підготовка до Євро-2020, то я мав би їхати до Праги і Відня, вивчати збірну Чехії, дивитися матчі, а потім їхати з нашою командою на чемпіонат. Але зараз усе зупинилося. «Динамо» - це моє життя, я дуже сумую і чекаю матчів.
- Ти дружиш з улюбленцем динамівської публіки – Домагоєм Відою. З ким ще?
- Гусєв, Шовковський - завжди з ними зустрічаюся, коли в Києві, спілкуюся. Але є не тільки футболісти, а ще й тренери, адміністратори, працівники бази, друзі в місті. Я дуже щасливий бувати в Києві, а тиждень для мене проходить, наче місяць.
