- Команді мені нема в чому дорікнути. Інша справа – є колосальна нервозність. Чому? Команда не виграє. Створюючи стільки моментів, потрібно забивати. На початку другого тайму ми пропустили контратаку. У «Генка» були можливості грати активніше правим флангом. Ну, а стільки моментів. Звичайно, потрібно забивати…
- Минулого разу ви говорили, що у команди немає зіграності. А в цьому матчі як?
- Гадаю, що так, є. Ми виглядали добре. Стовідсоткової зіграності, звичайно, немає, але моменти є. Рахунок на табло. Не забиваєш ти – забивають тобі. Потрібно реалізовувати свої можливості.
- Може, Безуса варто було випустити у старті?
- Я вагався щодо деяких позицій. Хотіли освіжити команду. Але не завжди виходить. Але може статися і так, що гравець просто не ввійде у гру.
- Чи були у вас вагання з приводу вибору нападника?
- Я ж казав. Думав, що потрібно освіжити, а потім підсилити. Інша справа, що в людини не пішла гра. Я не звинувачую. Просто потрібно реалізовувати свої моменти.
- Чи є в «Динамо» хоч один гравець, стан якого можна вважати оптимальним?
- Якщо взяти дані, які є в мене, то зараз практично всі гравці перебувають в оптимальному фізичному стані. Але показники – одна справа, а те, як вони викладаються на полі, – зовсім інша.
- Може , вони спеціально не хочуть викладатися?
- Я не знаю. Я не звинувачую команду. Але потрібно викладатися. З двох метрів, напевно, потрібно забивати.
- Чому нападники перестали забивати? Може, з ними потрібно працювати? Чому повільні захисники суперника діють швидше за швидких нападників?
- Тому що повільні захисники приймають рішення швидше, ніж наші форварди. Ми все награємо, говоримо, щоб йшли на ближню стійку…
- Може, їм не дозволяє грати психологічний стан?
- Напевно, це тисне на всю команду. У нас є два форварда – Мбокані та Ідейє. Я на тренуванні все їм розповідаю. Але це ще й гольове чуття.
- Але ж вони його втратили?
- Результату немає – все це тисне. Хочемо ми того чи ні. Хочу вибачитися перед уболівальниками.
- «Динамо» зараз перебуває у скрутному становищі. Як у чемпіонаті, так і на інших фронтах. Ви бачите вихід із цієї ситуації?
- Так, я бачу. Але що я зараз повинен робити? Виправдовуватися? Я вірю, що ця команда буде грати. Є певні труднощі, я все розумію. Я можу пообіцяти, але сенс? Я обіцяв почекати, дати час – це всім набридло. У свій час я програвав. І за Лобановського я програвав. А середняк, «Генк» чи ні, але він може пару раз пробити по воротах. Але, незважаючи ні на що, потрібно забивати.
Я розумію, що ви, журналісти, все пишіть. Я – Блохін, і «Динамо» – рідна мені команда. Я прекрасно розумію, де перебуваю і що роблю. І якщо прикро не мені, то кому? Є колосальний психологічний тиск і на гравців, і на тренерський штаб. Несолодко зараз і президенту, який купив стількох футболістів, а команда все одно не грає.
Спати сьогодні я, напевно, не ляжу. Буду думати, як грати з «Карпатами» вже через два дні. Напевно, якби тут сидів НЕ Блохін, а хтось інший, було б не так весело.
- Ви проводите особисті бесіди з гравцями?
- Я за три дні наговорився так, що мама дорога. Українці розуміють. А через перекладачів… Я ж не знаю, як вони перекладають. Напевно, потрібно запитати у хлопців, розуміють вони мене чи ні.
www.fcdynamo.kiev.ua
* фото В. Тимченко
