Вшановуючи пам'ять великого метра біля його пам'ятника на стадіоні «Динамо», в нещодавньому минулому воротар нашої команди Олександр Шовковський поділився своїми спогадами про Валерія Васильовича:
- Історію київського «Динамо» ми можемо розбити на кілька етапів. Один із них, безперечно, пов'язаний із фігурою Валерія Лобановського. Його вміння передбачати майбутнє, будувати стратегію гри на основі того напрямку, в якому розвивався футбол, давало свої результати та приносило плоди. Усі найбільші, найвідоміші перемоги та трофеї, вписані до історії «Динамо», переважно пов'язані з Валерієм Лобановським. Думаю, це Особистість, яка буде йти з «Динамо» по життю завжди. На мій превеликий жаль та розчарування всіх уболівальників, доводиться говорити про це в минулому часі. Це історія клубу, яка ніколи не повинна бути забута. Лобановський буде живий у наших серцях до того часу, поки ми про нього пам'ятаємо. Тому історію клубу та цієї великої людини, одного з найкращих тренерів в історії сучасного футболу, потрібно знати та передавати з покоління в покоління. Мають бути написані книги, причому, не лише про перемоги, а й про те, як він думав, якими критеріями оперував, чим керувався, чому обирав такі рішення в тих чи інших ситуаціях. Адже Валерій Васильович був просто джерелом знань, які допомагали не лише на футбольному полі, але й у житті, побуті, спілкуванні за межами футболу, з журналістами. Він завжди розмежовував інформацію, яка має залишитися в роздягальні, й ту, яка для публіки. Це дуже делікатний підхід, який ми у нього переймали. На жаль, залишається все менше й менше його сучасників, які працювали разом із ним.
- Історію «Динамо» часто розбивають на три «золотих» покоління: 1975-го, 1986-го та 1998-1999-го років. Яке з них, на ваш погляд, було найкращим?
- Вважаю, порівнювати покоління - невдячне заняття. Кожен вважає своє покоління сильнішим. Усі вони - частина історії клубу «Динамо» Київ, і всі варті уваги.
- Як ви дізналися про те, що Валерій Лобановський пішов із життя?
- Я в той момент був на футбольному полі. Потім уся команда перебувала в дуже пригніченому, напівдепресивному стані, чекаючи новин. Стежили за розвитком подій, чи вдасться лікарям вивести його з того стану. Для нас усіх це був величезний шок, після якого ми ще довго не могли отямитися.
- «Динамо» виповнилося 90 років. Поясніть для молодшого покоління, чому цей клуб вважається великим?
- Сам той факт, що нашому клубу 90 років, уже свідчить про те, що він із великою історією, що сформувався та відбувся. Це найуспішніший клуб на пострадянському просторі. Команда «Динамо» завоювала найбільше медалей у чемпіонаті Радянського Союзу, двічі виграла Кубок Кубків та Суперкубок УЄФА. Словом, історія клубу говорить сама за себе.
- Якщо ви коли-небудь почнете тренерську кар'єру, чи можна буде вас назвати учнем Лобановського? Наскільки актуальними будуть його методи та принципи?
- Тут ключове слово «якщо». Учнем - навряд чи, послідовником - тим паче. Але одне можу сказати точно: якщо я все ж піду стопами Лобановського, то дуже багато його ідей та думок буду впроваджувати у свою роботу.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
