Павло ОРІХОВСЬКИЙ: «Не можна задирати носа!»

Павло ОРІХОВСЬКИЙ: «Не можна задирати носа!»

- Перший м’яч за «Динамо», дебют у єврокубках – можна сказати, мрії збуваються?

- Авжеж! Починаючи займатися футболом, я, як і кожна дитина, мріяв, що колись буду грати в такому великому клубі, як «Динамо» (Київ), захищатиму честь клубу та країни в Лізі чемпіонів, своїми голами допомагатиму команді здобувати перемоги та завойовувати нові трофеї. Зараз усе це втілюється в життя, але я все ще перебуваю на початку свого шляху, і мені потрібно багато працювати, аби досягнути поставлених цілей.

- Ваш дебют у складі першої команди відбувся ще минулого сезону – у виїзному матчі з «Карпатами». Відчували вже тоді, що готові до гри на найвищому рівні?

- Кожен футболіст прагне виступати на найвищому рівні. У мене, можливо, була своя думка щодо цього, але останнє рішення, чи ставити мене в основний склад, у будь-якому випадку залишалося за тренерським штабом першої команди та особисто за Сергієм Ребровим. Зі свого боку, я завжди викладався на тренуваннях та в матчах чи то за молодіжний, чи то за юнацький склади по максимуму.

- Дебютувавши в Лізі чемпіонів, за кілька днів ви грали за молодіжний склад у першості України. Чи важко було налаштувати себе психологічно?

- Кожна гра для мене, незалежно від турніру, – можливість вдосконалюватися та зростати в професійному плані. У кожному поєдинку, на кожному тренуванні потрібно демонструвати все, на що ти здатен, аби була можливість прогресувати в подальшому. Якщо задирати носа після матчів за першу команду, то нічого путнього не буде. Не демонструючи високого рівня гри в поєдинках за молодіжну чи навіть юнацьку команди, неможливо буде звернути на себе увагу тренерського штабу основного складу.

- Ваші функції на полі в молодіжній та першій командах чимось відрізняються?

- Оскільки всі команди – основна, молодіжна та U-19 – працюють за однією системою, то й тренери висувають, в основному, однакові вимоги. Якщо говорити особисто про мої вподобання, то, звичайно, більше подобається діяти ближче до атаки. Оскільки ми частіше за все граємо з одним опорним півзахисником, у цей час я виконую функції інсайда, шукаючи свій момент попереду.

- Хто був вашим кумиром у дитинстві? На кого хотіли бути схожим? За ким зараз ретельно стежите?

- У дитинстві рівнявся на двох футболістів: Зінедіна Зідана та Стівена Джеррарда. Щодо сьогодення, то справжнє задоволення отримую від гри Ліонеля Мессі. Це людина, яка на полі робить усе, що захоче, причому на такій швидкості, що ніхто не встигає за ним.

- У разі, якщо не вдасться закріпитися в першій команді, чи будете влітку шукати варіанти з орендою?

- Думаю, кожен футболіст хоче розвиватися. Звичайно, потрібно буде зважити всі «за» та «проти», але поки що я налаштований проявити себе саме в «Динамо» – час у мене є, адже влітку продовжив контракт із клубом до завершення нинішнього сезону.

- Зовсім нещодавно у складі національної збірної дебютували Віктор Циганков та Артем Бесєдін. Дивлячись на них, чи чекаєте й для себе подібного «подарунка»?

- Не можна сказати, що чекаю виклику до національної команди вже зараз, але це є моїм головним стимулом та мотивацією на найближче майбутнє. Національна збірна – найвища точка для футболіста, визнання його професійних якостей. Звичайно, дуже почесно захищати честь країни й на молодіжному, і на юніорському рівнях, однак національна збірна – це та команда, до якої прагне потрапити кожен футболіст.

Цей та інші матеріали читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№5; 88).

Copyright © FC Dynamo Kyiv

Інші новини

Титульний партнер
Технічний партнер
Офіційний партнер