Починаючи з 1927: перший кришталевий приз

Починаючи з 1927: перший кришталевий приз

З нагоди 95-річчя футбольної команди «Динамо» (Київ) пригадуємо найголовніші матчі в історії клубу. На черзі — перше здобуття Кубка СРСР.

Переживши тяжкі воєнні лихоліття, стабілізувавши склад і досягнувши зіграності, київське «Динамо» вийшло на новий рівень спортивної майстерності. Команда йшла поступальним шляхом: у 1952 році вперше з довоєнних часів здобула медалі чемпіонату, а за два роки стала першою неросійською командою, якій вдалося здобути Кубок СРСР.

Зухвалі хлопці Ошенкова

Київська команда, яка здобула срібні медалі чемпіонату СРСР 1952 року, наступного сезону опустилася на восьме місце. Олег Ошенков, 43-річний головний тренер киян, прагнув більшого. Він змінив програму загальнофізичної та спеціальної підготовки, посиливши тренування. На відпочинок відправився багаторічний лідер оборони, 31-річний Абрам Лерман. Пішло кілька молодих гравців, а також 25-річний нападник Золтан Сенгетовський.

Натомість, придбання спрацювали на найвищому рівні: 24-річний Віктор Фомін із «Шахтаря» став провідним лівим крайнім, яскраві пізні роки своєї кар’єри провів 29-річний екс-спартаківець Віктор Терентьєв, знайшли себе в команді 23-річний Георгій Грамматикопуло з ленінградського «Динамо» та 19-річний Олександр Кольцов.

Опустившись у серединку після другого місця, Ошенков збирав команду, якій судилося порушити гегемонію російських клубів.

----------------------------

Цікаво!

У 1954 році Кубок СРСР розігрували в 15-й раз, і до того трофеї вигравали винятково представники РРФСР — 5 разів «Спартак», три — ЦБЧА, двічі - «Динамо» та «Торпедо», один раз - «Локомотив» та єдиний не столичний клуб, ленінградський «Зеніт». Жодній іншій радянській республіці трофей до цього не діставався.

----------------------------

Треба сказати, що до цього за всі попередні роки динамівці лише раз діставалися до півфіналу й ніколи — вище.

Турнір 17 тисяч команд

Враховуючи республіканські турніри, шанси на Кубок СРСР було в біля 17 тисяч команд — саме стільки стартувало в регіональних кубках, потім найкращі пробивалися в фінальні турніри, а далі вибрані розігрували безпосередньо трофей. Дещо на шляху «Динамо» (Київ) вирішив жереб — володарі кубка попередніх років грали між собою, вилітали, а нашим трапилися відразу два представники нижчих ліг, Класу «Б».

Втім, подивитися було на що. Наприклад, в 1/16 фіналу «Динамо» вдома, на стадіоні імені Хрущова, переграло вільнюський «Спартак» - 4:2. Хет-трик оформив елегантний Зазроєв, причому третій м’яч — красивим ударом зі штрафного. Гол Грамматикопуло після перерви нівелював два влучних удари литовців, і «Динамо» пройшло далі.

Не було воно фаворитом в 1/8 фіналу — на виїзді належало грати зі «Спартаком», і в шести попередніх кубкових зустрічах колишній володар трофею був сильнішим. Тепер же москвичі також вели в рахунку після голу Ісаєва, та топ-матч видали нападники «Динамо». Ще до перерви Зазроєв асистував Коману, потім сам вийшов один на один з воротарем Сіліцьким і вивів вперед киян, а наостанок дубль оформив Михайло. 1:3 — для тодішнього радянського футболу це була сенсація.

У чвертьфіналі — нове випробування. Після чемпіона СРСР — кількаразовий володар кубка й попередній гранд радянського футболу. В екстра-таймі голи Комана та Фоміна допомогли переграти ЦБРА — 3:1. Прекрасна гра воротаря Макарова, дубль Комана та підсумковий гол Фоміна на 120-й хвилині принесли радість заповненому вщерть київському стадіону. Вперше за вісім років і лише вдруге в історії «Динамо» (Київ) так високо дісталося в Кубку СРСР.

----------------------------

Цікаво!

Вперше за всі 15 розіграшів Кубка СРСР фінал відбувся без жодної московської команди. Цього разу ніхто з москвичів не пробився навіть у півфінал. «Спартак» (Єреван) на той час був лише другим — після команди міста Калініна — нижчоліговим клубом, який вийшов у фінал Кубка СРСР. Не виграв трофей — вдасться це лише через 15 років львівським «Карпатам»...

----------------------------

Граючи в щільному графіку матчі раз на кожні чотири дні, в півфіналі «Динамо» завдало поразки «Зеніту». Матч, який проходив на московському стадіоні «Динамо», затягнувся в додатковий час і молодий Кольцов підключився до атаки й вибив ленінградців. Вкотре видав велику гру Макаров - «воротар республіки», справжній герой розіграшу.

В фіналі ще через чотири дні кияни могли зіграти з дніпропетровським «Металургом», але його розгромив єреванський «Спартак» - ще один представник Класу «Б», тодішньої радянської Першої ліги.

Трофей виднівся в тумані

Пізньої осені 1954-го в Москві була погана погода. Холодно, вітряно, мокро. Над стадіоном «Динамо» розкотився туман, білий наче молоко, густий наче згущівка. «Коли працівники стадіону вийшли на поле, над ним кружляли сніжинки, накрапував дощ. Довелося терміново вкривати всю площу брезентом. Сніг змінився нудним дощем, а коли настав час починати гру, поле було оповите густим туманом. Навіть світло близько трьохсот прожекторів, які оточували поле, не могло пробити його товщу», - відзначав у своєму репортажі «Радянський спорт».

Суддя Ніколай Латишев вивів на поле київське «Динамо» та єреванський «Спартак», і обидві команди вперше в історії наблизилися до трофею на відстань одного кроку. На початку гри вірменська команда була ближча до успіху — кілька разів воротар Макаров кидався в ноги суперникам, вдало грав на виході, впевнено втручався в боротьбу. Втім, і в киян був шанс відкривати рахунок уже в дебюті — але Затикян вдало зіграв після небезпечного удару Зазроєва. Взагалі воротар єреванців на той час утримував «суху» серію три місяці — та вона обірвалася в фіналі.