Після жеребкування багато експертів вважали, що команді Лобановського та Базилевича складно буде пройти цього суперника, у складі якого виблискували відразу кілька чемпіонів світу 1974-го року. Але вже після першого матчу стало зрозумілим, що зарубіжні фахівці просто не знали, перед ким доведеться постати клубу з німецької Бундесліги...
Головна зброя – висока швидкість!
Коли на прес-конференції запитали, за якою тактичною схемою грає «Динамо», Олег Базилевич відповів: «Сьогодні ви бачили «виїзну модель» нашої команди. Вдома ті ж гравці будуть грати інакше».
Як же виглядала «виїзна модель» київського «Динамо» на «Лісовому стадіоні» у Франкфурті-на-Майні? Максимально насичена гравцями масована оборона. Відмова від довгого розіграшу м'яча на своїй половині поля. Довгий пас уперед у розрахунку на швидкість Блохіна, який увесь час тримав вахту в центрі поля. За нагоди стрімкі рейди Матвієнка лівим краєм або Колотова разом із Веремеєвим по центру. Епізодичні появи на вістрі атаки Онищенка або Мунтяна.
«Забіги» Блохіна наввипередки із захисниками «Айнтрахта» видимих результатів довго не приносили (оборонці майже весь час встигали раніше торкнутися м'яча та вибивали його в аут або віддавали воротарю), але, зрештою, так вимотали господарів поля, що ті потім уже зовсім не могли впоратися з Блохіним, і він отримав повну свободу дій. Просто дивно, яким чином йому вдалося зберегти до кінця матчу такий запас сил! Наш форвард пересувався із м'ячем, як і раніше, дуже швидко, а захисники стояли як загіпнотизовані й лише спостерігали, як він їх обходить, наче манекени на тренуванні.
Висока швидкість – ось головна зброя, за допомогою якої киянам вдалося перемогти грізного суперника на його полі. Блохін був, як камертон, він задавав тон, а Колотов, Веремеєв, Матвієнко, Онищенко та Мунтян чуйно налаштовувалися на цю швидкісну хвилю. Їхні стрімкі підключення до контратак неодноразово ставили в безвихідь захисників «Айнтрахта», які наприкінці матчу не витримали напруги й дозволили Блохіну та Мунтяну завдавати прицільних ударів. На початку другого тайму міг відзначитися й Колотов, але м'яч після його удару прийняла на себе стійка.
Що показали кияни в захисті? Звичайно, головну увагу вони приділили двом чемпіонам світу – капітану «Айнтрахта», півзахиснику Грабовські, та центрфорварду Хельценбайну. Захопившись їхньою опікою, кияни вже на 2-й хвилині матчу випустили з уваги Ніккеля, й він влучно пробив метрів із 20-ти. Надалі захисники динамівців діяли уважніше й нерідко кидалися під удари, які могли нести загрозу їхнім воротам.
Після пропущеного м'яча Рудаков довго не міг отямитися та припустився кількох помилок. Особливо важко йому довелося в перші 20 хвилин другого тайму, коли «Айнтрахт» здійснив затяжний штурм воріт «Динамо». Господарів поля явно не влаштовував нічийний рахунок, вони завзято рвалися до воріт Рудакова, атакували нашого воротаря, коли м'яч уже був у нього в руках, коротше, прагнули вивести його з рівноваги.
В певній мірі футболісти «Айнтрахта» досягли своєї мети. Так, наприклад, одного разу Рудаков необачно кинувся на перехоплення м'яча, зіткнувся з нападником «Айнтрахта», впав, і Никкель із лінії штрафного майданчика бив по порожніх воротах. М'яч пролетів над поперечиною. Це було за рахунку 1:1.
Пенальті у ворота «Динамо» було призначено так. Захисники вирішили, що Рорбах перебуває в положенні «поза грою», а боковий суддя відмашки не зробив. Рорбах опинився один на 11-метровій позначці. Маслов його наздогнав, але збив. Рудаков угадав напрям удару Кербеля, але трохи запізнився з кидком у нижній лівий від себе кут. Після цього гола він захищав ворота значно впевненіше, ніж до нього.
У команді господарів поля виокремлювався Грабовські. Він був невтомним та всюдисущим. Але, як написали після поєдинку в західнонімецьких газетах про цю гру, «хороша форма одного Грабовські в матчі проти київського «Динамо» – це занадто мало».
Початок матчу був радісним для 25-ти тисяч шанувальників «Айнтрахта». Коли Ніккель відкрив рахунок, стадіон шаленів від захвату. Але кияни не були вибиті з рівноваги, й гол Онищенка охолодив запал суперників. Хельценбайн усю гру перебував на вістрі атаки «Айнтрахта», він чатував момент для завершального удару, але захисники «Динамо» були напоготові, й центрфорвард так і не дочекався свого шансу. Футболісти «Айнтрахта» довше за киян володіли м'ячем, але прорвати оборонні рубежі «Динамо» їм вдалося лише одного разу. За прикладом Ніккеля господарі поля доволі часто били по воротах Рудакова здалеку, але в більшості випадків м'яч летів повз мету.
Гра загалом була коректною. Арбітр Коррера з Португалії майже не користувався свистком. І, тим не менш, він чотири рази показав жовту картку киянам. Лише в одному епізоді рішення судді не могло викликати сумнівів – це коли Зуєв невірно атакував Грабовські. В інших трьох випадках попередження зрозуміти було важко. Наприклад, у першому таймі він покарав Фоменка за те, що той під час звичайного розіграшу м'яча з воротарем прийняв м'яча від Рудакова в межах штрафного майданчика. Мабуть, арбітр розцінив це як затягування часу, хоча тривала лише 37-а хвилина зустрічі. У другому таймі були покарані Веремеєв (у момент, коли лікар надавав йому допомогу на боковій лінії поля) та Матвієнко, якому партнери передали м'яча при вкиданні ауту.
Перед грою футболісти «Айнтрахта» в якості сувенірів подарували гравцям «Динамо» бритвені прилади. Як зауважили після поєдинку західнонімецькі журналісти, кияни віддячили гравцям «Айнтрахта», «намиливши їм шию».
Кубок володарів Кубків. Сезон 1974/75. 1/8 фіналу. Перша гра
23.10.1974. м. Франкфурт-на-Майні. «Лісовий стадіон». 25,000 глядачів
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні, ФРН) – «Динамо» (Київ) – 2:3 (1:1)
«Айнтрахт»: Кунтер, Мюллер, Тринкляйн, Кербель, Кальб, Беверунген, Ніккель, Вайдле (Крауз, 70), Хельценбайн, Грабовські (к), Рорбах.
«Динамо»: Рудаков, Зуєв, Матвієнко, Фоменко, Решко, Маслов, Мунтян, Онищенко, Колотов (к), Веремеєв, Блохін.
Голи: Никкель (2), Кербель (64 з пен.) – Онищенко (32), Блохін (83), Мунтян (87).
Попереджені: Фоменко, Зуєв, Веремеєв, Матвієнко.
Пора зрілості
Три дні поспіль листопадове небо передбачало дощ. Похмурі хмари нескінченною низкою проносилися над Києвом, як би навмисно турбуючи вболівальників. Та й насправді динамівські тренери В. Лобановський та О. Базилевич не перебільшували вагу перемоги у Франкфурті. На прес-конференції, присвяченій матчу з «Айнтрахтом», Базилевич сказав прямо: «Багато судять про можливості «Айнтрахта» за рахунком матчу. Правильно, він на нашу користь. Але ми бачили цю команду у справі, знаємо її справжню силу. Запевняю вас, що матч буде важким, і ми багато думаємо над тим, як зберегти свою перевагу. Немає жодних сумнівів у тому, що наші гості спробують зробити в Києві те, що вдалося динамівцям у Франкфурті...»
Але в день гри, в той самий день, коли київські динамівці проводили на своєму полі останній офіційний матч сезону 1974 року, все раптом змінилося, немов за помахом чарівної палички. Яскраво засяяло сонце, зазвичай таке скупе в листопаді. Підсохло поле, повеселішали вболівальники та кинулися штурмувати каси.
Перед початком матчу колишній наставник динамівців В.Маслов сказав: «Дев'ять років тому, перебуваючи в хорошій формі, ми дебютували в європейських турнірах. Усі вже тоді чекали від киян вагомих перемог. Але це особливі турніри, щоб перемагати в них, потрібно дозріти. Мені здається, що тепер до киян прийшла пора зрілості. Я впевнений, що сьогодні все буде добре, хоча «Айнтрахт» із твердих горішків».
Київські тренери виходили з того, що перша зустріч вразила самолюбство наших гостей, і тому вони намагатимуться відразу же взяти бика за роги. Отже, міркували вони, вкрай важливо з перших же хвилин завадити їм, на активність відповісти надактивністю, спростувати розрахований ними план гри.
І тільки пролунав сигнал арбітра, динамівці всією командою кинулися вперед. Кілька передач, м'яч опинився на лівому фланзі в Матвієнка, пішов косий удар по воротах Вінхольда, той не втримав м'яча, й Онищенко спрямував його до сітки. На все це пішло 52 секунди. Уповільнений показ цього епізоду міг би стати зразком флангової атаки. Це був ніби сюрприз у відповідь: у Франкфурті німці відкрили рахунок на 2-й хвилині. Але в подальшому матч розвивався зовсім за іншим сценарієм.
Наші футболісти діяли з підйомом. На 9-й хвилині стрімке прискорення Веремеєва ледь не завершилося другим голом. Воротарю гостей довелося вибігти зі штрафного майджанчику й із ризиком для себе піти на зіткнення з киянином, щоб ліквідувати небезпеку. На 12-й хвилині Блохін завдяки блискавичному прискоренню вирвався з-під опіки Хельмута Мюллера на правому фланзі, буквально влетів до штрафного майданчика, але воротарю вдалося відбити удар. Чудову нагоду подвоїти рахунок втратив Буряк – його удар влучив у голкіпера.
Словом, динамівці домінували на полі. Вони не дали супернику ані хвилини перепочинку, діяли винахідливо й гостро, часто мінялися місцями та обов'язками. Хороший футбол!
І ось, коли здавалося, що кияни вже повністю розкрили свої атакуючі можливості, раптом з'ясувалося: є, є ще резерв! Заграв в атаці правий захисник Трошкін. Один із його проходів (обведення, пас собі на хід, знову обведення та простріл із лінії воріт) теж міг завершитися голом, але м'яч, який воротар відбив у відчайдушному стрибку, нікому було спрямувати до сітки.
На 39-й хвилині прийшов час розв'язки. Після удару Мунтяна м'яч вилетів на кутовий. Подавати пішов Веремеєв. Різаний удар, ефектна дуга. Колотов, який до цього моменту грав опорного півзахисника, раптом опинився у воротарському майданчику та, скориставшись нечітким виходом воротаря, підняв м'яча головою, й Онищенко у стрибку з близької відстані забив його в сітку. 2:0.
Кияни переграли свого суперника за всіма статтями. Вони десять разів небезпечно били по воротах, подали чотири кутових, на що німці відповіли лише одним ударом та одним кутовим.
Що зумовило цю перевагу? Перш за все, величезне бажання перемогти, настрій, почуття впевненості у своїх силах – тієї самої впевненості, яка спирається на організацію гри, на відчуття своєї атлетичної готовності. Правий був Маслов: щоб так діяти, команда має дозріти. Мабуть, динамівці дочекалися цієї щасливої для себе пори.
Кубок володарів Кубків-1974/75. 1/8 фіналу. Друга гра
05.11.1974. м. Київ. Центральний стадіон. 75,000 глядачів
«Динамо» (Київ) – «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні, ФРН) – 2:1 (2:0)
«Динамо»: Рудаков, Буряк, Матвієнко, Фоменко, Решко, Трошкін, Мунтян, Онищенко, Колотов (к), Веремеєв, Блохін.
«Айнтрахт»: Вінхольд, Мюллер, Тринкляйн, Симонс, Кальб, Беверунген, Крауз, Кербель (Рорбах, 46), Ніккель, Грабовські (к), Хельценбайн.
Голи: Онищенко (2, 39) – Рорбах (47).
* адаптація текстів Олег Задерновський
* колаж Богдан Ілюк
* використані матеріали з медіа-бібліотеки Олексія Новіка
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
