- Цього року київське «Динамо» відзначає знаковий ювілей - 90 років. Це для клубу багато чи мало?
- Це хороша дата. За цей час через спортивне товариство «Динамо» пройшло багато поколінь великих спортсменів - чемпіонів світу та Олімпійських ігор. 40-50% олімпійських збірних команд СРСР становили динамівці. Для футбольної команди - це також великий ювілей. Особливо за останні років 50-60 «Динамо» досягло дуже багато чого. Вважаю, успіхи команди та рівень спортсменів потрібно оцінювати не за чемпіонатом країни, а за міжнародними виступами. Радянська статистика свідчила: із 1000 спортсменів-початківців лише один стає майстром спорту міжнародного класу. Тож дата славетна, будемо вітати.
- Ви часто спілкуєтеся та бачитеся зі своїми колишніми партнерами по команді, друзями?
- Зізнаюся, дуже рідко. Останнім часом переважно на сумних заходах, коли товаришів потрібно проводжати в останній шлях. Також бачимося на офіційних подіях, ювілеях: коли «Динамо» було 75 років, 80, 85. На 40-річчі здобуття Суперкубка нас запросили на стадіон Ігор та Григорій Суркіси, з усіма поспілкувалися, позгадували. Часто спілкуватися не вдається - у кожного свої справи, багато хто живе в інших містах. Наприклад, із Фоменком ми жили в одному будинку на вулиці Тургеневській у Києві та зустрічалися щодня, а зараз він увесь час у Сумах.
- Ви пам'ятаєте, як прийшли до «Динамо»?
- Звичайно. Це було наприкінці 1970 року, провели з головним тренером Севідовим підготовку до нового чемпіонату й перший матч грали в Баку з «Нефтчі». У складі суперника грав хороший нападник Анатолій Банішевський, збірник СРСР. А у нас уся лінія захисту нова – Матвієнко, я, Соснихін та Доценко, який щойно перейшов із «Пахтакора». На воротах – Євген Рудаков, також заграли молоді Трошкін та Веремєєв. Перший матч зіграли внічию 1:1, я діяв саме проти Банішевського, а забив нам Віталій Шевченко хороший, несподіваний м'яч зі штрафного. Пізніше Шевченко перейшов до «Динамо». Потім поїхали до Єревана й виграли 1:0 та привезли з виїзду три очки, що вважалося непоганим показником. Можливо, грали ми не дуже яскраво, тому що команда була нова, молода, але ми дуже строго дотримувалися ігрової дисципліни та мало пропускали: 17-18 матчів зіграли на нуль, а за сезон пропустили 17 м'ячів, встановивши рекорд. Забивали теж не дуже багато, але за два тури до кінця сезону стали чемпіонами. З огляду на те, що я щойно перейшов із «Чорноморця», це було хорошим результатом. Потім два сезони поспіль були другими, поступившись «Зорі» та «Арарату».
Copyright © FC Dynamo Kyiv
