На матчі «Динамо» – «Брага» (1:1) в центральному секторі був присутнім відомий актор театру та кіно Валерій Баринов. Незважаючи на щільний графік зйомок, Валерій Олександрович знайшов час приїхати до Києва підтримати свого близького товариша Юрія Сьоміна й очолюване ним «Динамо».
- Перші 30 хвилин гра була чудовою, потім пропущений гол зіпсував настрій, – поділився враженнями після завершення матчу Валерій Баринов. – Після цього виникло ще кілька хороших моментів для взяття воріт, але не склалося. Вилучення, звичайно, зламало всю гру, після нього динамівці вже намагалися зберегти рахунок. Другий тайм не вийшов зовсім.
- Та й суддя свистів із будь-якого приводу...
- Я свого часу теж усе валив на арбітра, але потім зрозумів одну мудрість: суддівство не обговорюється, воно, як доля. Такий нам попався арбітр. Це все одно, що обговорювати дощ. Те, що Шевченко міг не почути свисток, це зрозуміло. З іншого боку, Андрій досвідчений гравець і міг побачити піднятий прапорець бокового арбітра. Очевидно, він був сконцентрований на ігровому моменті. Крім того, воротар не зупинився, а продовжив грати, таким чином наш футболіст зрозумів, що гра триває.
- Враховуючи цю обставину, 1:1 – не найгірший варіант?
- Безперечно. Гадаю, незабаром остаточно прийде до тями Мілевський, підтягнуться інші хлопці. «Динамо» здолає тактику суперника, який «сушив гру», із самого початку використовуючи дрібний пресинг по всьому полю, на кожному метрі. У португальців тепер є перевага забитого на чужому полі м’яча та можливість маневру в матчі-відповіді. А нам відступати немає куди, потрібно забивати. Можливо, це підстебне хлопців.
- Як ви розцінюєте шанси команд на вихід до наступного етапу?
- 50 на 50. Таку оборону, як у «Браги», потрібно проходити. Моменти, що виникали в перші 30 хвилин, давалися легко, їх просто потрібно було реалізовувати. Але раптом розгубився Артем Кравець, незважаючи на «подарунки», які йому робили партнери. Можливо, перехвилювався, тиснула відповідальність, адже він посів місце Шевченка. А вболівальникам тепер залишається лише сподіватися на краще.
- Після того, як Сьомін очолив «Динамо», вас можна буде частіше бачити в Києві?
- У мене зараз дуже важкий графік роботи, чотири проекти. Я майже щодня літаю до Польщі, тепер ось до Ізраїля вирушаю. Звичайно, за першої же нагоди прилечу до України. Я люблю місто Київ, люблю Юрія Павловича та давно з великою симпатією ставлюся до «Динамо», ще з морозівських та масловських часів.
- До київських театрів вас не запрошують?
- Я зараз знімаюся в одній картині замість Ступки, який захворів. Він сказав, щоб я починав грати в київських театрах. «Так я ж мови не знаю», – не погоджуюся. «Нічого, навчимо, будеш розмовляти українською», – наполягав він. Я приїжджаю до Києва на гастролі, а в Москві в театрах грати нема коли, в мене зараз дуже багато роботи в кіно. Гадав, із віком буде її все менше й менше, а виходить навпаки. В одній газеті навіть написали: «Як вдало старіє Баринов» (посміхається).
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
