- Мені Васильович запам'ятався високим, струнким, гарним, життєрадісним. Часом було незрозуміло, чи то він говорить серйозно, чи то жартує.
- Багато хто вважає, що він випереджав свій час...
- На жаль, він настільки його випередив, що пішов від нас завчасно. Що стосується футболу, це справді так, причому, свій час він випереджав на багато років. Зараз не виходить навіть повторити те, що ми зробили колись. Таке не забувається ніколи, про це пам'ятають молоді хлопці, які тут зібралися, і гадаю, пам'ять про ті часи буде передаватися з покоління до покоління.
- Чи віриться вам, що минуло вже цілих 10 років від дня його смерті?
- Ні, у це неможливо повірити.
- Чи часто буваєте на могилі Лобановського?
- Ви знаєте, так сталося, що тут поруч поховані батьки дружини. Трохи далі – мій батько. Також недалеко – друзі, колеги. Тому, безумовно, доводиться тут бувати часто. Важко, але це так.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» Київ
