Головний тренер жіночої команди «Динамо» Володимир П'ятенко розповів клубним медіа про процес роботи своїх підопічних у зимове міжсезоння, специфіку тренувань та формування команди, а також про перспективи розвитку жіночого футболу в Україні.
– На якому етапі підготовки перебуває ваша команда?
- Почався вже другий тиждень підготовчого періоду. Протягом перших семи днів ми втягувалися в тренувальний процес, а зараз вже підвищуватимемо навантаження і працюватимемо над функціональними якостями. Тренуємося в манежі «Динамо» тричі на тиждень та ще двічі – у нас на базі Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного.
- У чому специфіка підготовки у цей період? Ми спостерігали, що ви вже практикуєте активну гру у квадратах.
- У нас усе йде у комплексі. Якщо ми займатимемося лише функціональною роботою, бігом, силою, стрибками тощо, то нічого доброго, повірте, не вийде. У нас є певні проблеми у технічному плані – це не вина дівчаток, а їхнє лихо. На жаль, на сьогодні жіночих футбольних академій у країні дуже мало. Тож якщо концентруватимемося на якомусь одному компоненті, то у нас будуть великі проблеми. Тому займаємось усім комплексно – і тактикою, і фізикою, і технікою. Намагаємося не проґавити можливості підготовчого періоду.
– Одна з ваших футболісток, Ганна Прокопенко, завжди проводить розминку?
- Так завжди. Ми шукаємо резерви у своїй команді. Ганна – досвідчена футболістка, тому розминка та заминка – її прерогатива. Також у нас є досвідчена Вікторія Дудка, яка є моєю помічницею.
- Які основні акценти ви робили на сьогоднішньому тренуванні?
- Переважно це швидкісно-силова робота, стрибки, ривки, гальмування, робота з м'ячем, удари по воротах. Ми намагаємося поєднати всі вправи з м'ячем, навіть функціональну роботу, і на цьому акцентуємо. Якщо працюватимемо без м'яча, то надалі нам доведеться тяжко.
- При цьому ви просили підопічних працювати в один дотик та викладатися на 80%.
- На 90% (посміхається). Причина в тому, що ми поки що не готові викладатись на всі 100. Сьогодні ми провели перше тренування на тлі швидкісно-силової роботи, яке обов'язково потрібно проводити на 100%. Але оскільки ми ще до цього не прийшли, я просив не вкладатися повністю в удар і не робити ривок на повну силу.
Ми трохи форсуємо підготовку до турніру «Зимова першість» у Кривому Розі, який має відбутися з 1 по 5 лютого. Там зібрано всю жіночу Вищу лігу та 4-5 команд з Першої ліги.
Щодо вимоги діяти в один дотик, то ми намагаємося так грати, адже допускати два дотики у штрафному майданчику суперника – це вже занадто багато, ніхто не дає такого простору. Навіть якщо гравець робить два торкання, то вони мають бути швидкими. Знову ж таки, у нас є технічні проблеми, які намагаємося виправляти. Коли зустрічалися у кубковому матчі з «Кривбасом», який представляє Вищу лігу, ми це відчули.
- Яка команда перемогла у квадратах і в чому полягала ця вправа?
- Те, що ми тренували перед цим, перенесли у гру. Було чотири нейтральні, за рахунок чого кожна з команд, яка відбирала м'яч, отримувала чисельну перевагу. Реалізовувати цю перевагу бажано було в один дотик, грою у стінку – і забивати голи.
- Цьому сприяв і малий простір, на якому ви грали?
- Звичайно, якби ми задіяли більшу відстань, то швидкісно-силової роботи у нас не вийшло б, і вправа швидше була б спрямована на витривалість. Тому простір поля був обмежений для того, щоб ми сьогодні отримали необхідне навантаження.
- Чи розраховуєте ви на посилення команди до другої частини сезону?
– Так, у нас є чотири дівчинки, які тренуються з нами. Дай боже, вдасться їх підписати.
- Скільки всього гравців у вашому розпорядженні?
- Три воротарі та 15 польових гравців. На жаль, одна дівчинка отримала травму, тому тренувалася індивідуально, ще одна – захворіла. Крім того, дві дівчинки, які були на перегляді, поїхали додому, і ми поки що вирішуємо питання з їхнім підписанням.
- Турнір у Кривому Розі – єдиний, у якому ви плануєте взяти участь у міжсезонні?
– Це перший турнір, участь у якому ми підтвердили. Буквально сьогодні-завтра УАФ має підтвердити проведення цього турніру, тому зараз готуємося до нього. У нас на прикметі є інші турніри, у тому числі закордонні, але поки що все на стадії переговорів.
- Зараз готуєтеся в режимі одно- чи дворазових тренувань?
- На цьому етапі у нас одноразові тренування. Далі плануємо збори, де тренування будуть вже дворазовими.
- Збори фінансуватиме київське «Динамо»?
- Так. Практично всі фінансові витрати щодо зборів, переїздів, участі в чемпіонаті забезпечує «Динамо». На базі ОКІП дівчатка живуть та харчуються, а зарплати та інші фінансові витрати покриває київський клуб.
- На базі «Динамо» ви використовуєте лише манеж?
- Поки що лише манеж, який надало для нас керівництво «Динамо». Намагаємося по максимуму використовувати цю можливість, адже таких манежів нашій країні дуже мало. А заняття у тренажерному залі та відновлювальні процедури проходять у нас на базі.
- Раніше ви тренували лише чоловічі команди. Як до вас надійшла пропозиція очолити жіночий колектив?
- Пропозиції як такої не було (усміхається). Я працював в Олімпійському коледжі куратором дитячо-юнацького футболу. Весною від нас пішла дівчина-тренер і жіноча команда залишилася без наставника. На той момент команда після 11-ти матчів мала нуль перемог і нічиїх і, здається, один забитий м'яч. До кінця чемпіонату Першої ліги залишалося сім ігор, і дівчатка, і ми як керівники, вирішили, що команду кидати не можна. Претендентів на тренерське місце не було, тож я почав тренувати команду.
- Що змінилося в команді з того часу, адже цього сезону ви йдете на першому місці у своїй групі?
- Влітку ми підписали довгостроковий договір із «Динамо», яке у нас повірило. Провели селекційний збір на базі, набрали нових дівчаток. Ми постаралися максимально використати літню перерву, і так само намагаємося посилитися зараз.
– Капітана Ганну Мирончук обрала команда?
- Ні, я її призначив. Бачу, що вона гідний лідер повністю віддається команді і може її згуртувати.
- Наскільки ви задоволені своїм становищем у турнірній таблиці?
- Думаю, що нам можна поставити тверду четвірку. Звісно, завжди хочеться більшого. Я незадоволений однією грою – в Івано-Франківську, де ми недостатньо виклалися та зіграли внічию. У Кубку України ми поступилися «Кривбасу», представнику Вищої ліги. Перевірили свої сили, намагалися високо зустрічати суперників, пресингувати, але, на жаль, нам ще рано боротися з «Кривбасом» на рівних. Проте дівчатка й самі відчули, що все в наших силах – у майбутньому вони можуть грати на рівних і з «Кривбасом». Тож результатом у цьому матчі я не дуже задоволений, а ось грою, в принципі, задоволений.
- Наскільки жіночий футбол у нашій країні може розвиватися відповідно до вимог УЄФА?
- Великі клуби, такі як «Динамо», «Шахтар», «Дніпро» вже включилися в цей процес. Все залежить від того, як розвиватимуться дитячі академії для дівчаток. Жіночий футбол у нашій країні був завжди – так, у 90-х він розвалився, тож таких шкіл зараз мало. Але думаю, що з приходом українських топ-клубів у жіночий футбол він розвиватиметься.
- Чи підвищилася якість чемпіонату?
- Повірте, набагато підвищилося. Торішня Перша ліга та нинішня – це, як кажуть, дві великі різниці. Збільшилася кількість команд, вони стали сильнішими. Що стосується Вищої ліги, то «Житлобуд-1» грає у груповому етапі Ліги чемпіонів та заробляє там очки. Думаю, що рівень жіночого футболу в Україні суттєво підвищився.
- Вершина цього айсбергу – жіноча збірна України. На що можна розраховувати нашій національній команді?
- Збірній потрібно розраховувати на молодих футболісток – маю на увазі не лише нашу команду, адже, наприклад, у тих же «Шахтарі», «Дніпрі», «Кривбасі» також зібрано досить молодих гравців. На сьогоднішній день збірну України формують дві команди – «Житлобуд-1» та «Житлобуд-2». Ми спільними зусиллями намагатимемося, щоби до збірної потрапляли і з інших команд.
