- Що стосується поєдинку із запорізьким «Металургом», можу об’єктивно сказати, що ми мали повну перевагу та повинні були перемагати. Якщо з «Дніпром», «Ворсклою», «Шахтарем» ми, звичайно, не могли грати першим номером, то в попередньому матчі це робили. Ми обираємо тактику під кожного суперника залежно від наших можливостей. Хотіли створити чисельну перевагу за рахунок включення крайніх захисників, Люльки та Цурікова. Я задоволений, вони грали доволі активно. Цурікову, дійсно, недаремно дали капітансько пов’язку. Я зробив це особисто з власної ініціативи. Мені здалося, що має бути новий капітан, якого не було в команді протягом останніх двох років. Андрій справив враження серйозної людини, й це відповідає дійсності – я задоволений його ставленням та інших хлопців. Я розумію, що вони отримують неоцінений досвід гри на найвищому рівні, де вони не грали раніше.
Потрібно набратися терпіння, тому що й уболівальники, й журналісти хочуть видати бажане за дійсне. Потрібно дочекатися, поки вони заспокояться й почнуть із холодною головою все сприймати не на емоційному рівні, а на інтелектуальному. Тоді ще до прийому м’яча вони бачитимуть найкращий хід. А зараз у багатьох епізодах вони поспішають, дуже хвилюються, коли потрібно зіграти просто. Нічого, це треба пройти.
Цим шляхом пройшли Макаренко, Буяльський, Мякушко, а зараз проходять усі інші динамівці. Радий, що Мякушко вдало вийшов на заміну в матчі з «Чорноморцем», у тому числі завдяки цьому «Динамо» перемогло. Я дуже задоволений, Сергій дуже серйозно працював тут, так само як і Буяльський. Не приховую, я просив Сергія собі, але після того матчу я навіть не піднімав питання. Дитина відчула – нехай грає.
Безумовно, «Говерла» два очки втратила, але досвід гравці отримали й будуть отримувати надалі. Зараз важливо допомогти їм вийти із психологічної ситуації, адже хлопці хвилюються. У роздягальні після гри вони пред’являли один одному слушні претензії: захисники – лінії атаки, атака – захисникам, чому не допрацював, чому в порожні ворота не забив, і це нормально! Мені сподобалося, я задоволений, що вони почали розмовляти. Нікого не втішає, що штрафний, із якого нам забили, був вигаданий, жодного порушення правил там не було. Ми самі мали забивати 3-4 м’ячі й спокійно закінчувати гру – всі передумови для цього були. Але немає досвіду, як індивідуального, так і командного. Якби виграли, футболісти в моральному плані піднялися би наче на крилах, а так будуть трохи сковані. Зрозуміло, що вони молоді хлопці, в мене, як у тренера, вистачить терпіння.
Я працюю за своєю методикою все життя, підготував багато молоді й знаю, що після таких матчів вони замикаються в собі. Звичайно, допоможемо подолати цей стан. Як казав Карнегі, потрібно навчитися жити у відсіку сьогоднішнього дня: минулого вже не повернути, а майбутнє ще не прийшло. Тож, залишилося лише проаналізувати на холодну голову.
Безумовно, ми даємо хлопцям можливість грати, й будемо далі їх підтримувати. Деякі ЗМІ кажуть, що «Говерла» – фарм-клуб «Динамо». А чому ж тоді, коли «Іллічівець» складався з усіх гравців «Шахтаря», ніхто нічого не казав, і я вважав це нормальним. І Павлов тренував за своєю методикою, так само й я не треную та не буду тренувати за чиєюсь настановою. У мене є своє бачення. У мене чудові стосунки із Сергієм Ребровим, ми часто з ним розмовляємо, але лише з приводу того, яких гравців я ще можу взяти. Звичайно, мені дали не всіх, кого я хотів, адже група гравців гратиме в юнацькій Лізі чемпіонів. Але я дуже вдячний за тих, хто в мене є. Звичайно, одночасно всі грати не можуть – хтось виходитиме на заміну. Хтось краще себе проявляє, хтось – гірше, це нормальний процес. Мені ніхто не казав, щоб вони грали, не розповідав, за якою системою тренувати, та й необхідності у цьому немає. Якщо гравці зростають, ніхто не питає, за якою системою тут працюють. Якби вони не зростали, мені би їх не давали.
Я з великою повагою ставлюся до великих клубів, бо знаю, як важко там працювати, адже ставляться максимально високі завдання.
За великим рахунком, у мене ні до кого немає претензій, жалкую лише, що повною мірою ще не зміг достукатися до Кавєріна, щоб він вийшов на той рівень, на який заслуговує, адже у нього доволі високий потенціал – швидкість, дриблінг, завершення, словом, може все. Але він сам має захотіти вирости.
- Орест Кузик вдалим виходом на заміну в матчі з «Ворсклою» завоював собі місце в основному складі?
- Бачите, як він грає? Орест – відкритий, чистий хлопчина з хорошим почуттям гумору, чемний, вихований. Видно, що він любить футбол, є до нього симпатія, Кузик нагадує мені Мякушка, й використовую я його на тому ж місці. Бачу, що у нього є такий дриблінг, що він просто не може не грати, було б нечесно, якби я його не ставив, а ось відбір м’яча – не найсильніша його якість. Але ми приходимо до того, що потрібно виконувати чорнову роботу – не обов’язково робити підкати, можна ближче підійти до гравця, зіграти на випередження, заблокувати… Помічаю, що Кузик схоплює це все та прогресує. Неважливо, що у нього маленький зріст – зате, світла, «золота» голова. Потрібно лише набратися терпіння, не варто забирати його від мене раніше, нехай пройде школу, йому хоча б рік потрібно попрацювати тут. Його вже й уболівальники полюбили. Я довірятиму йому, як і іншим гравцям, адже я до всіх однаково ставлюся.
Більшого чекаю від Хльобаса, він порівняно з минулим сезоном став трохи іншим. Раніше було більше агресії, зараз він ще вирішив брати на себе диспетчерські функції, але це не його. Він, начебто, хоче більше допомогти команді, але корисніший він тоді, коли виконує свою роботу на останьому рубежі – забиває, заробляє пенальті, штрафні удари… Ви бачите, я даю можливість грати всім футболістам. Хто сильніший на тренуваннях, той і грає.
- Павло Полегенько раніше виходив на заміну, але в останньому матчі не потрапив до заявки. Що думаєте про нього?
- Лікарі не дозволили йому грати за медичними показаннями. Взагалі ж із ним немає жодних проблем, просто йому дещо важче конкурувати, адже на його позиції грає Люлька, а в півзахисті або Хобленко, або Гемега – теж динамівці. Павло має сам знайти собі місце. Он, Кузик же знайшов (посміхається). Якщо Полегенько виглядатиме, як Кузик, буде грати. Мені здається, йому потрібно переглянути деякі психологічні аспекти: якщо його не ставиш до стартового складу, він тушується, замикається, розчаровується. Він не повинен так робити. Потрібно мати силу духу, як у Цурікова. Коли щось не складається, наприклад, ми залишилися вдесятьох, Цуріков повів команду за собою – ось що важливо. Ось Хльобаса у минулому році я лише на заміну випускав – він вийшов, забив «Олімпіку», й ми виграли, з «Чорноморцем» у Києві зрівняв рахунок, і таким чином, у тренуваннях та іграх, завоював собі місце в основному складі, а не я його туди поставив.
Для мене ж усі гравці однакові, майже нікого з них я раніше не знав та не працював. Лише Женя Чумак був у мене два тижні разом із Бесєдіним. Я хотів, щоб вони залишилися, але була інша домовленість. А можливості всіх інших я починаю бачити лише зараз, під час роботи. Хтось тренувався у Реброва, хтось у Хацкевича, хтось у Євтушенка, Петракова, інші були в мене. У кожного з цих тренерів своє бачення, тож потрібен час, щоб привести гравців до спільного знаменника, щоб вони зігралися.
Дуже добре, що ці футболісти знають систему «Динамо», а я їм ще хочу дати систему «випереджаючого мислення», щоб вони мали рішення до прийому м’яча, культуру роботи з м’ячем. Ще цього немає: вони не крутять головою до прийому м’яча. Словом, хочу об’єднати все найкраще, що було у московському «Спартаку» та київському «Динамо», щоб футболісти грали, як у «Челсі». Хіба погано, якщо вони будуть навчені всім аспектам: будуть знати, що якщо команда без м’яча, вона обороняється у двох зонах, якщо із м’ячем – мінімум у трьох. Гравець, який володіє м’ячем, повинен мати чотири ходи, знати, де хто розташований, як працюють трикутники. Я не дублюю те, що вони проходили в «Динамо», а даю те, чого вони там не проходили, те, що їм потрібно для сучасного футболу. Поки що вони виконують великий об’єм чорнової роботи, а мені потрібно, щоб вони думали та знали, куди даватимуть передачу, яким буде наступний хід, бачили все наперед та готувалися до цього, перелаштовувалися. Погоджуюся, що це важко, але вимоги до них максимальні.
Є багато потенційно хороших хлопців – від них залежить, як вони прогресуватимуть. Приклади Макаренка, Буяльського та Мякушка в них перед очима, а хтось не виріс – тренер не може за нього виконати його роботу, я можу лише навчити, підтримати психологічно. Впевнений, у «Динамо» велике майбутнє, якщо ці українські талановиті хлопці зроблять зусилля над собою та будуть пред’являти до себе вимоги рівня основного складу київського «Динамо».
Якщо вони хочуть туди потрапити, мають бути, як мінімум, не гіршими, а то й кращими. А перш за все мають бути лідерами тут, як Мякушко та Буяльський. Віталій із Кочишем були ключовими гравцями в середині поля. Буяльський навчився у нас грати на п’яти позиціях: справа, зліва, й на всіх позиціях центрального трикутника! Спочатку йому не дуже подобалося, що я міняю їх із Кочишем флангами, але коли почали забивати, коли спрацьовував ефект несподіванки, їм самим стало цікаво.
- Чи існує, на ваш погляд, проблема в тому, що молоді гравці розуміють, що б вони не робили, як би не проявляли себе, на їхнє місце візьмуть, умовно кажучи, Гонсалеса чи іншого легіонера, за якого заплатять великі гроші. Адже, якби не пішов Ленс, невідомо, чи був би шанс у Мякушка…
- Дуже хороше запитання. Жозе Моуріньйо не бачив Салаха у себе в «Челсі», він пішов в оренду до «Фіорентини» й був там найкращим, у «Челсі» знову його не бачать – і він пішов до «Роми». Чи заважає це Салаху? Не думаю – він лідер скрізь. Якщо у мого футболіста немає можливості потрапити до складу «Динамо», бо позиція закрита, можна навести приклад Бойка, яким цікавляться європейські команди, Зозулі. У «Шахтарі» – це Селезньов, Федецький, які перейшли до «Дніпра» та вийшли до фіналу Ліги Європи. Усе залежить від гравця. Конкуренція йде на користь, і я створю її в «Говерлі», бо деякі гравці думають, що вони завжди гратимуть.
Конкуренція змусить їх на вищому рівні старатися на тренуваннях. У «Шахтаря», наприклад, на кожну атакуючу позицію – два рівноцінних виконавця. Продали Косту, замість нього – Марлос, який ні в чому не поступається, замість Вілліана – Тайсон, замість Фернандіньйо – Тейшейра, замість Адріано – Едуардо, ще й Гладкий заграв. Тому в них немає проблем в атаці. На мій погляд, це дуже хороший хід. Якби під Ярмоленком сидів гравець такого ж рівня, впевнений, керівництво команди змогло би продати Андрія. Звичайно, на його позицію когось поставлять, але чи зіграє він так само, як лідер? І на заміну Ленсу не потрібно було б купляти парагвайця. Якщо підуть Хачеріді та Драгович – найкращі центральні захисники, хто зможе їх рівноцінно замінити? Непросто буде знайти. Звичайно, гравцям не хочеться сидіти в запасі, але вони мають змогу на тренуваннях доводити, що вони найкращі, адже тренер сам собі не ворог. Я не буду ставити до складу завідомо слабшого гравця. Чудовий приклад Макаренка, який витіснив зі складу Тремулінаса, – гравця збірної Франції! Подивіться, як виглядає Рибалка – ящо він відповідає по класу, йому немає чого боятися.
- Чи не здається вам, що нинішнім футболістам буде важче, ніж Макаренку, Буяльському та Мякушку, адже тоді поряд були досвідчені гравці, які вели за собою, в яких можна було навчатися. А зараз у вас у команді всі хлопці приблизно одного рівня та віку?
- Ви праві, хороше запитання. Дійсно, й тренеру важко, коли досвідчених гравців, які б могли допомогти, мало або немає. Ми взяли Пашу Кутаса й запросимо ще двох-трьох, щоб їм допомогти. Але, в той же час, вони конкурують між собою, й хтось зачепить лаври лідера, а в тій команді, де грали Шацьких, Фещук, Герасимюк, Лисицький, Кочиш, Ле Таллек, такого шансу не було. Нехай борються та доводять не на словах, а на ділі, що вони лідери, як Цуріков, який повів команду за собою.
- Чи правда, що в «Говерлі» не все добре у фінансовому плані?
- Протягом 14 місяців ми не отримуємо зарплату, нічого не будується, немає інфраструктури. Мені також нецікаво працювати, коли на матчі приходить 300 людей. Я працюю лише тому, що маю справу з молодими гравцями, яких я хочу навчити футболу. Одне можу сказати напевно: кого б не дали з «Динамо» – будь-якого талановитого хлопця, спробуємо зробити так, щоб він повернувся у кращому стані, ніж ми його отримали. З іншого боку, футболісти мають бути голодними, тоді вони прогресуватимуть. Вони мають пройти справжню чоловічу школу, працювати та грати у складних умовах. Я й гравцям кажу, що вони мають працювати так, щоб потім не було соромно перед Суркісом та Ребровим, які запитають: що ви там робили цілий рік? Чому не виросли? Сваритися не сварюся, але вимагаю серйозно. Будуть віджиматися, якщо пас урозріз віддадуть чи недопрацьовуватимуть. У нас по годині-півтори триває теорія: дивимося, як грає «Челсі», «Барселона», «Баварія», найкращі прояви пресингу київського «Динамо». Якщо гравці «Барселони» вступають у пресинг, чому «Говерла» не повинна? Будуть вступати, бо Ребров також цього вимагає, це для Ліги чемпіонів потрібно. Це вимоги сучасного футболу.
Світлана Полякова
* фото В.Раснер
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
Ще більше новин на офіційній сторінці київського «Динамо» у Facebook
