Футболіст розповів про свої плани на найближче майбутнє, про молодих та перспективних гравців київського «Динамо», про старт нового сезону чемпіонату України та багато іншого.
- Ви часто даєте інтерв'ю, це європейський стиль поведінки? Або Ви втомлюєтеся від постійної уваги ЗМІ, інтересу до себе?
- Я змінився у цьому плані — раніше не так часто спілкувався з журналістами. Подивився, як футболісти в Європі спілкуються з пресою — і трошки змінив свою думку. Зараз намагаюся, навіть коли погано зіграв, виходити та розказувати людям, чому так сталося. Все ж таки, у «Динамо» (Київ) дуже багато вболівальників. Люди хочуть чути, чому так сталося. Звичайно, десь неприємно, але потрібно поважати вболівальників.
- Вам приємні звання найкращого футболіста, найкращого бомбардира, або для Вас це чергова галочка?
- Так цих галочок не так і багато. Звичайно, приємно, але потрібно в першу чергу думати не про себе, тому що це все ж таки заслуга команди, хлопці показували хорошу гру. Якби ми не стали чемпіонами, то жодного звання не було би.
- Останнім часом є така думка: якщо так станеться, що Андрій Ярмоленко піде з київського «Динамо», то півкоманди немає. Ви думаєте про це чи бачите, що є люди, які можуть Вас цілком замінити?
- Ні, я так не думаю. По-перше, є кваліфікований тренерський штаб, який зможе замінити будь-якого футболіста. Я бачу, що є багато молодих хлопців, які зараз прогресують. Якщо їм давати більше ігрового часу, то це буде майбутнє київського «Динамо». Той же Мякушко... Зараз ви бачите, як заграв Влад Калитвинцев. Це я кажу конкретно про тих хлопців, які грають на моїй позиції. Тому я гадаю, що для «Динамо» це проблемою не стане.
- Кого би Ви назвали своєю головною зміною?
- Повторюся, є Мякушко — молодий, перспективний футболіст. Є Олег Гусєв, який протягом багатьох років показує стабільну гру. Коля Морозюк. Підписали зараз нового, молодого гравця Гонсалеса. Вже чотирьох я назвав.
- Чи є у Вас намір до кінця цього трансферного вікна спробувати вести переговори та піти?
- Я вже цього не приховую, скрізь про це заявляю. Звичайно, я хочу спробувати себе в іншому чемпіонаті. Зараз усе залежить лише від президента клубу.
- Зі «Сток Сіті» хто-небудь приїжджав до Києва? Із ким Ви спілкувалися?
- Є конкретна пропозиція, яку вони зробили «Динамо» (Київ). Ігор Михайлович поки згоди не дав.
- Є образа на президента через те, що він Вас не відпускає? Ви ж ніби як домовилися, Ви казали, що він відпустить, але цього так і не сталося...
- Я взагалі не дуже образливий чоловік, тому я на Ігоря Михайловича ніколи не буду ображатися. Я його розумію як президента. Йому, напевно, хочеться зберегти всіх футболістів, які стали чемпіонами. Напередодні Ліги чемпіонів хочеться залишити той склад, який є. Я вважаю, що я професіонал, маю чесно, сумлінно відпрацьовувати свій контракт, що я й роблю. У мене залишився рік контракту. Я казав, що якщо не піду цього літа, плакати не буду, тому що я граю в команді, за яку вболівав з дитинства. У мене тут дім, батьки, родина, друзі, тому пограю ще рік, буду викладатися на кожному тренуванні, грі, а потім уже буду думати про продовження своєї кар'єри в іншій команді.
- Ігор Михайлович хотів зберегти Вас у команді або його не влаштувала сума, яку запропонував «Сток Сіті»?
- Ті гроші, про які ми домовлялися з Ігорем Михайловичем, він міг отримати. Але він сказав мені, що хоче продати мене лише до топ-клубу.
- Сума відступних прописана у Вас у контракті?
- Я не можу нічого розголошувати. Для мене контракт не так уже й важливий. Я звик довіряти людям, вірити на слово.
- Хто Ваш агент?
- Можна наступне питання?
- Можливо, Вам ця людина щось казала про інтерес «Тоттенхема»? Останнім часом багато розмов про те, що «Тоттенхем» зробив пропозицію «Динамо». Можливо, ви спілкувалися?
- Є багато різних розмов. Я можу зараз перерахувати 50 команд, про які йдуть розмови. Я кажу зараз лише про конкретику. Конкретну пропозицію зробив лише «Сток Сіті».
- Марк Х'юз в останньому своєму інтерв'ю казав: «Ми хотіли підписати спочатку Коноплянку, потім Шакірі, зараз уже ладно, Ярмоленка». Як Ви сприйняли ці слова? У нього був вибір, нікого не підписали, ось тепер за Ярмоленком стали в чергу...
- Думаю, у кожного клубу є якісь гравці, яких він хоче підписати. Якщо не вдається підписати одного, вони переключаються на іншого. Якщо не вдається підписати другого — вони переключаються на третього. Кожен клуб дивиться, де вигідніше. Женю Коноплянку можна було підписати безкоштовно, тому він був першим. Тому я образи не відчуваю.
- Чи привітали Женю Коноплянку з новим етапом у його кар'єрі?
- Так, звичайно. Я з ним переписуюся. Привітав, я дуже радий за нього. Я вважаю, що він блискучий футболіст, зможе добре себе проявити.
- Якщо завтра прилетить Ігор Михайлович, покличе Андрія Ярмоленка до кабінету та запропонує контракт на два роки з відмінними умовами, що Ви відповісте?
- Для мене гроші не дуже... Звичайно, гроші в нашому житті важливі, тому що хочеться робити приємне коханим людям. Але в першу чергу хочеться зростати, просуватися у футбольному плані. За грошима не варто гнатися. Зазвичай, хто за ними женеться, у тієї людини їх і немає. Найголовніше для мене — футбол, зростати у футбольному плані. Коли я минулого літа підписував контракт на рік, я Ігорю Михайловичу сказав, що це буде мій останній контракт, більше я підписувати не буду, бо вважаю, що зараз — саме той вік, коли потрібно йти та рухатися далі.
- Ви казали про те, що хочете виграти з «Динамо» чемпіонство, Кубок — те, що Ви винні київському «Динамо». Минулий сезон міг краще скластися для киян, припустимо, в Лізі Європи?
- Звичайно. У плані чемпіонату України, Кубка — краще нема куди, я вважаю. А ось Ліга Європи — так... Ми не показали у грі з «Фіорентиною» своєї гри — й в Києві, й у Флоренції. Не знаю, чому, але зіграли погано.
- Коли Вас вилучили у грі з «Генгамом», що Ви подумали, коли через п'ять хвилин до роздягальні зайшов Юнес Беланда?
- Я спочатку навіть не зрозумів, що його вилучили. Я подумав, що закінчився перший тайм, усі гравці заходять, а Юнес просто перший зайшов до роздягальні. Потім дивлюся — ні, ніхто не йде. Я його питаю: «А де решта?». Він мені каже: «Мене теж вилучили». Стало дуже прикро, що ми так підвели хлопців — весь другий тайм вони гратимуть удев'ятьох.
- Який матч, на вашу думку, був найфеєричнішим для «Динамо» та для Вас особисто в попередній Лізі Європи?
- Навіть не знаю. Мені особисто сподобалася друга гра з «Генгамом» у Києві. Було видно, що всі хочуть пройти далі, був характер на полі.
- Як вважаєте, чемпіонство заслужене? «Динамо» 70% матчів грало в Києві, а головний конкурент — «Шахтар» — не проводив матчі вдома...
- Звичайно, я вважаю, заслужене. Ми показали гру, пройшли весь чемпіонат без поразок. А те, що «Шахтар» грає всі ігри на виїзді — це ж не ми винні. Звичайно, ми всі хочемо, щоб ігри були й у Донецьку, й у Маріуполі, але ми ніяк на це вплинути не можемо. Наше завдання виходити та грати у футбол. У нас є свої вболівальники, які вимагають від нас у кожній грі перемог.
- Після того, як змінилася гра команди, Ви відчули, що вболівальників стало більше ходити на стадіон? Як Ви вважаєте, із чим це пов'язано?
- Звичайно, коли команда показує хорошу гру, коли команда виграє, то люди починають ходити на стадіон. Тому потрібно, насамперед, своєю грою залучати людей на стадіон.
- А те, що люди іноді роблять після матчів? Згадати лише фінал Кубка України...
- Звичайно, це некрасиво. Нікого не прикрашає те, що люди так робили. У першу чергу футбол для глядачів, люди приходять туди сім'ями відпочити, розслабитися від роботи, подивитися на таке видовище. Тим паче класна гра, повний стадіон. Вибігати та битися — не дуже красиво.
- У той момент, коли була перерва й думали, нагороджувати або ні, чи були думки про те, що анулюють результат через уболівальників?
- Ні, таких думок не було. Просто натовп — це дійсно страшна сила. Людей дуже важко заспокоїти. Начебто дорослі люди, а поводяться як діти. Один повиснув на поперечині, інший на неї стрибає. Смішно дивитися на людину, якій років 20-30, а він стрибає на поперечину, ламає ворота. Я не знаю, що це дасть, якщо ти зламаєш ворота. Забереш поперечину себе додому?
- Були фото, де Домагоя Віду качали. Вас чіпали в той момент або Вам вдалося швидко піти до підтрибунного приміщення?
- Хотіли підкидати, але я хлопцям сказав: «Не треба, будь-ласка». Дійсно, було дуже багато вболівальників, які були трошки не в собі, п'яненькі. Я боявся, що підкинуть, а потім розбіжаться, забудуть про мене. (Сміється) Тому попросив, щоб вони цього не робили.
- Будете дивитися матч «Шахтар» — «Фенербахче»?
- Так, звичайно, дуже цікаво.
- За кого будете вболівати?
- За «Шахтар». Із шаликами, з плакатами, звичайно, сидіти не буду, але буду вболівати за «Шахтар», тому що з багатьма хлопцями звідти спілкуюся. Хочеться, щоб більше наших команд представляло Україну в єврокубках.
- Для Вас може бути мотивацією залишитися зараз заради Ліги чемпіонів, яку так давно чекали в Києві?
- Я взагалі намагаюся не забивати собі голову переходом. Як буде — так і буде. Все ж таки у мене вже був такий період, коли було багато чуток про мій перехід. Тільки почав про це думати — й у мене вже нічого не складається. Добре, що в мене вже був такий досвід, я відмежувався від цього. Є людина, яка займається цією справою. Моя справа — грати у футбол, показувати на тренуваннях та на іграх високий рівень, працювати та зростати.
- З якою командою хотілося би зіграти в Лізі чемпіонів та з якою точно не хотілося би?
- Хотілося би з «Реалом» зіграти. Дуже давно хочу побачити Криштіану у справі. З Мессі доводилося грати. Більше не хочу з «Барселоною» грати, тому що у цих людей м'яча нереально відібрати. А от із «Реалом», із «Челсі» хотілося би себе спробувати. Я дивився перший кошик, другий. Кажу хлопцям: «Там «Реал», «Челсі», «Рома» та ми»...
- «Реал», «Челсі», «Рома» та ми? Нічого собі...
- Чому ні? Я вважаю, у нас амбітна команда, багато молодих футболістів, які хочуть довести всьому світу, що вміють грати у футбол. Чому не зіграти з такими командами та не набирати свої очки?
- Якби Вам залишалося грати на професійному рівні півроку, що б Ви вибрали — півроку в «Динамо» або зі «Сток Сіті» в АПЛ? Це лише Ваш вибір...
- Якби лише півроку — тоді, звичайно, в «Динамо».
- Хотілося би все життя грати в «Динамо»?
- Я задавався таким питанням. Це залежить від людини. Мені було б, напевно, важко. Я така людина, що мені постійно потрібно шукати якийсь новий виклик, щось змінювати, прогресувати, не робити це в одному чемпіонаті, в одній команді. Коли люди проводять усю свою кар'єру в «Барселоні», то таких футболістів можна зрозуміти. А у нас, звичайно... Мене в «Динамо» все влаштовує, все супер. Єдине, що мені не подобається, — це наш чемпіонат.
- З нашого чемпіонату багато українців їдуть до Казахстану, Азербайджану, навіть у Білорусі грають. Ви цю позицію зрозуміти можете?
- Звичайно можу. Тут потрібно розуміти хлопців, з яких клубів вони йдуть. У них є сім'ї, маленькі діти. Коли людям не платять зарплату... Чому, я кажу, мені не подобається наш чемпіонат? Тому що зараз у всіх наших клубах є затримки по зарплатах. Можна зрозуміти людину, коли йому потрібно утримувати свою сім'ю, а йому не платять зарплату. Діти не розуміють, є в тебе гроші чи ні, йому хочеться купувати іграшки, відправляти кудись відпочивати, це звичне бажання всіх людей. Тому я нічого страшного не бачу в тому, що люди їдуть туди грати. У першу чергу потрібно дбати про себе та про свої родини.
- Ваша сім'я впливає на Ваше рішення?
- Моя сім'я буде цінувати мій вибір й у всьому мене підтримувати. І батьки, і дружина знають: якщо я вирішив, то мене вже не переконаєш.
- Ваш маленький син Іван уже забив гол на «Олімпійському». Все ж таки бачите його у футболі?
- Звичайно, мені хочеться, щоб син виріс у футболіста, був кращим за тата, але це все буде залежати від нього, від того, які у нього будуть погляди на життя. Я буду підтримувати його вибір.
- М'яч — його улюблена іграшка?
- Ні, поки машинки. Це такий вік, що важко сказати, чи є у нього якісь задатки.
- Можливо, тато вкаже напрямок, а далі будуть і задатки...
- Від себе я буду робити все, що від мене залежить. А там, якщо син скаже, що йому футбол не подобається, то як я зможу його змусити? Я вважаю, що у футболі можна досягти успіху, лише коли ти кожного дня приходиш на тренування з посмішкою, тобі це в радість має бути.
- Другого теж хлопчика чекаєте?
- Дізнаєтеся незабаром.
- Восени народиться?
- Так.
- За результатами старт сезону хороший, а як за відчуттями, по грі? Ще маєте награтися?
- Так. Напевно, є якісь проблеми у нас. Добре, що виграємо, набираємо свої очки. Але в кожній грі є якісь моменти, які не подобаються. У нас дуже хороший тренерський штаб, який вказує нам на ці помилки. Ми намагаємося їх виправляти.
- Сергій Ребров за рік змінився у тренерському плані, в людському? Можливо, став трошки жорсткішим? Усе ж таки, які нерви потрібно мати...
- Я якихось змін не побачив. Станіславович як був відкритою людиною, так і залишається. Завжди можна до нього підійти, поспілкуватися на будь-які теми.
- Як Ви вважаєте, чи готові Мякушко та Буяльський у цьому сезоні замінити Ленса та Юнеса Беланда?
- Чому ні? Головне — я вважаю, потрібно довіряти молодим футболістам, щоб їм було де себе показувати. Звичайно, будуть ігри, де не все складатиметься. Бувають ігри, коли у них не все вдається. Але з часом, я впевнений, і Буяльський, і Мякушко будуть основними гравцями «Динамо» (Київ).
- Усе ж таки, які нерви у хлопців... Пам'ятаєте, як Чумак казав, що навіть футболку задом наперед одягнув, коли вперше виходив. Відчуваєте, що вони там трошки нервують, підбадьорюєте?
- Підбадьорюю, звичайно. Чому ні? Але я думаю, що хлопці мають самі опановувати своє хвилювання.
- Невже порад не даєте?
- Звичайно, поради даю, але кожна людина зі своїм хвилюванням може впоратися лише сама. Звичайно, хвилювання у молодих хлопців буде у важливих іграх. Це досвід, він приходить із роками, від цього нікуди не дітися.
- Як Ви ставитеся до того, що в «Говерлі» зараз 12 орендованих гравців «Динамо» й їм не дозволяють грати проти київського клубу? Молоді, спробували би себе на тлі Андрія Ярмоленка...
- Як казав Станіславович в одному з інтерв'ю, є дві сторони. З одного боку, якщо вони відберуть очки у «Динамо», їхній рідний клуб буде ними незадоволений. А якщо вони програють «Динамо», то в інших команд будуть неправильні думки, будуть про якісь здачі казати. Напевно, ненормально, коли в одній команді перебуває стільки орендованих гравців з іншої команди. І це, напевно, не від хорошого життя. Якби у «Говерли» були фінансові можливості, такого не було б.
- Припустимо, Павло Полегенько, який грає в тій же «Говерлі» зараз, добре себе проявить на Вашій позиції — й усе, завтра відправили Ярмоленка, взяли Полегенька...
- Я готовий боротися за своє місце, я своє місце нікому не хочу віддавати. Я буду лише радий, якщо молоді футболісти проявлять себе в «Говерлі», прийдуть сюди й нехай доводять тут, що вони сильніші за того чи іншого футболіста. Лише в конкуренції ти зможеш зростати.
- Звідки нерви у досвідчених футболістів київського «Динамо»? Звідки стільки червоних карток на старті сезону?
- Не знаю. Можливо, це якийсь збіг. У матчі з «Шахтарем» у Шовковського був фол останньої надії. У Рибалки була друга жовта картка, у Драговича теж. Данило отримав у боротьбі червону картку. Женя Хачеріді отримав червону картку. Не знаю, що він хотів зробити.
- І Сергій Станіславович, і Сергій Рибалка казали, що будуть розмовляти з Хачеріді, доводити йому, що так робити не можна. Чи була така розмова?
- Так. Гадаю, ми з Женею всі поговорили. І тренери йому сказали, що так робити не можна. І хлопці казали. Женя — дорослий хлопець. Я думаю, він сам це чудово зрозумів і в майбутньому такого не буде. Все ж таки, вдесятьох залишати команду... Я не буду багато говорити, тому що це може статися з кожним. Це футбол, це емоції. Хтось уміє з ними впоратися, а хтось без емоцій не буде самим собою й у 40 років. Я не можу зараз сидіти та критикувати Женю, розповідати, як він погано вчинив, якщо я сам півроку тому зробив так само. Всі ми потім чудово розуміємо, що підвели команду. Хтось знаходить у собі сили вибачитися перед хлопцями, хтось — ні. Найголовніше — щоб гравець розумів, що він підвів команду, що ми могли втратити очки, чемпіонство. Про фініш чемпіонату потрібно думати вже зараз. Звичайно, зараз можемо втратити очки, а наприкінці сезону їх може десь не вистачити.
- Наступний матч із «Дніпром» — фіналістом Ліги Європи. Проте, судячи з останніх ігор «Дніпра», він тяжко входить у сезон. Чому так складається після суперуспішного сезону?
- Напевно, так і буває. Чому, коли команда проводить одну феєричну гру, то після неї завжди є якийсь спад? Те ж саме й стосовно сезону можна сказати. У минулому сезоні ти граєш у фіналі Лізі Європи. У наступному чемпіонаті ти приїжджаєш до Ужгороду — й там сидять п'ять тисяч уболівальників. А на фіналі Ліги Європи — 70000. У плані мотивації, можливо, є якісь проблеми.
- Жуніор Мораес майже без адаптації влився в команду — з перших матчів грає, не сидить півроку, не чекає...
- На зборах, звичайно, по людині було видно, що ще десь не розуміє нашу структуру гри, хто де має бути. Але минув якийсь час — і він адаптувався, почав забивати, приносити «Динамо» очки. Зараз ми його хвалимо, а що писали вболівальники два тижні тому? Я читаю, як відгукуються про гравців. Коли він не забив «Шахтарю» в першій грі чемпіонату, вболівальники, наскільки я знаю, були не дуже задоволені підписанням. Але зараз він приніс нам шість очок. Я вважаю, що це хороше посилення для нас, він — хороший нападник.
- Подейкують, що вже зв'язка утворюється — Ярмоленко-Мораес. Чи це так?
- Звичайно, працюємо. Я бачу його сильні якості, він — мої. Намагаємося грати на наших сильних якостях. Це сильний футболіст, хороший нападник. Я особисто радий, що його підписали. Якщо навіть не дивитися на гру, а взяти просто статистику, подивитися, скільки він забивав у всіх командах, в яких грав. У всіх командах він забивав багато.
- А Ваше з Жуніором святкування гола — це була заготовка?
- Ні, ніхто не готувався, це спонтанно вийшло.
- Яке Ваше хобі? Книги дочитали вже?
- Так, книги дочитав. Але я не можу читати довго. Не знаю чому. 10 сторінок прочитав — і мене на сон відразу тягне. Коли заснути не можу, прочитав трошки — й заснув. Люблю у PlayStation пограти. Зараз, коли є вільний час, проводжу його з родиною.
- Чи приходила комусь із гравців «Динамо» повістка до військкомату? Чи не збираєтеся Ви до зони АТО?
- Не знаю, чи приходила комусь повістка. Я можу казати лише за себе. Особисто мені повістка не приходила. Чи збираюся я до зони АТО? Ні, мені не хочеться туди їхати, бо я був у госпіталі й бачив, як молоді хлопці лежать без ніг, без рук. Усе, у них уже не буде такого майбутнього, яке могло бути, якби ми жили в мирній країні. Чомусь я не бачу в зоні АТО жодного сина якогось депутата, немає такого. Там я навряд чи буду хорошим помічником. Я звідси можу більше принести користі, ніж там.
- Тим не менш, Ви не афішуєте цю допомогу. Деякі напоказ виставляють усюди...
- Я така людина, що, якщо я щось і зробив, не хочу, щоб про це знала преса. Я не хочу відразу це афішувати. Звичайно, у когось позиція інша — хтось хоче своїм прикладом показати, що потрібно так робити, та залучити якомога більше людей. Але мені так робити не хочеться. Якщо допоміг, мені здається, не треба бігати та кричати всім про це. Це я особисто про себе кажу.
- Флешмоб від Роми Зозулі — це правильна річ? Ви у ньому брали участь?
- Ні, я не брав участі у цьому. Я вважаю, Рома молодець, що допомагає хлопцям.
- Народ сумнівається, що Євро-2016 для України можливе. Яка Ваша позиція з цього приводу? Попередня кваліфікація була феєрична для України, а зараз трохи складно. Чому так відбувається?
- Наче прокляв нас хтось. Ми постійно займаємо місця, де потрібно грати стикові матчі плей-оф. Будемо робити все можливе, щоб потрапити напряму. Вже є невелика перевага у наших суперників. Все ж таки, вони десь фаворити. Будемо робити все можливе, виходити та грати на перемогу.
