- Юрію Павловичу, кар’єрою гравця ви задоволені?
- Вона була складною, як і в будь-якої іншої молодої людини. Вважаю, вона минула дуже й дуже добре, щасливо. Я грав у серйозних командах – московських «Спартаку», «Динамо», з великими футболістами – Левом Яшиним, Валерієм Масловим, Віктором Анічкіним. Стосунки з ними залишили серйозний відбиток у мене, тоді ще молодої людини.
- Чи обов’язково мати за плечима кар’єру футболіста, щоб у майбутньому стати тренером?
- Гадаю, необов’язково. Але в цілому є певні нюанси, іноді тренер має знати – що в певній ситуації подумав би футболіст. І подейкуди приймаєш рішення, які йдуть на користь гравця. Нюансів у нашій професії дуже багато, але коли її досконально знаєш, стає набагато легше.
- Згадайте найбільш пам’ятні матчі, турніри?
- Звичайно, запам’ятовуються моменти, коли твої команди стають чемпіонами. Двічі це відбувалося з московським «Локомотивом», а в останній раз – із київським «Динамо». Також виграні Кубки країни, Суперкубки. Та що казати, будь-які перемоги, навіть у пересічному матчі, завжди запам’ятовуються.
- Нетривалий час ви очолювали збірну Росії...
- Тренер клубу та збірної – різні речі. Я трохи працював із національною збірною, можна сказати, сталося це в «пожежному порядку». Це складна робота, що вимагає найвищої концентрації в кількох іграх. Чемпіонат складається із сорока матчів, а збірна грає п’ять-шість разів на рік. На цей час потрібна концентрація, важливо реагувати на все, що відбувається, чітко, із розумінням.
- Зараз у вас другий період роботи з київським «Динамо». Спробуйте порівняти його з першим.
- Було важко йти, так само, як і потім починати. А легко тренеру ніколи не буває. Для мене ці два періоди – щасливий час. Я радію життю, мені дуже подобається працювати в «Динамо». Тут створені всі умови, щоб тренер та гравці прогресували. Дуже важливо досягати результату, що ми і збираємося домогтися цього року. Вимоги тут максимальні, напруга дуже висока. Мені такий щоденний ритм подобається, я його витримую. Можу сказати, що я щасливий.
- Про що мрієте у тренерській кар’єрі?
- У першу чергу, наступного місяця стати чемпіоном України. Давайте мріяти поетапно, далеко не заглядати. Є сьогоднішній день, його потрібно добре прожити, отримати позитивні емоції, досягти результату. А завтра буде інший день.
- Чи є бажання потренувати серйозну західноєвропейську команду?
- А я зараз якраз таку і треную.
