Народився Беньямін 27 листопада 1993 року в місті Цельє, що є третім за розмірами території у Словенії. Футболом, як і більшість хлопчиків, марив із дитинства, тому запис до футбольної школи місцевого клубу «Цельє», представника вищої ліги чемпіонату країни, був цілком логічним кроком для дитини, яка бачила себе футболістом.
Подолавши всі стадії навчання та проявивши себе на молодіжному рівні, юнак отримав шанс у першій команді, дебютувавши за «Цельє» у вищому вітчизняному дивізіоні 29 травня 2011 року в домашньому матчі з «Примор’єм». Той поєдинок, яким для «Цельє» завершувався сезон 2010/2011, команда Вербича програла – 2:3 (а загалом завершила сезон на восьмому місці), але вихід на заміну в другому таймі відкривав для 17-річного хлопця непогані перспективи на майбутнє.
Утім, для початку керівництво клубу вирішило відправити Беньяміна на «обкатку» до команди другої ліги Словенії – «Шимер Шампіон», що базується так само в Цельє. Таким чином, перспективний футболіст мав можливість отримувати досвід виступів на дорослому рівні, але при цьому залишався в полі зору тренерського штабу першої команди. Із практикою в «Шимер Шампіон» у Беньяміна не склалося – лише три виходи на заміну за 3,5 місяці в команді та загальна 41 хвилина, проведена на полі, – що, втім, не завадило йому повернутися до «Цельє» й у другій частині сезону провести за рідний клуб 15 матчів (12 у чемпіонаті та 3 в Кубку країни).
3 квітня 2012 року став знаменним днем для Вербича – він забив перший м’яч за «Цельє» у Першій лізі. Сталося це в домашньому поєдинку проти «Олімпії», але, як і у випадку з дебютним матчем для Беньяміна, завершився він не на користь його клубу – 1:2.
Примітно, що вже в першому повноцінному для себе сезоні на дорослому рівні Вербич міг завоювати трофей із «Цельє», але у фіналі розіграшу Кубка Словенії його команда поступилася в серії пенальті (основний час завершився нічиєю – 1:1, після додаткового часу – 2:2) флагману вітчизняного футболу – «Марибору». Наш герой вийшов на заміну на 57-й хвилині, забив м’яч у додатковий час, а от у серії пенальті, пробиваючи першим, на жаль, схибив…
Починаючи з сезону 2012/2013 Вербич уже був основним гравцем «Цельє», загалом провівши у всіх турнірах за клуб, що виховав його, 125 матчів та забив 35 м’ячів. Найуспішнішим як для Беньяміна, так і для «Цельє» став сезон 2014/2015, коли клуб став віце-чемпіоном Словенії та знову вийшов до фіналу Кубка країни, а сам гравець забив 15 м’ячів у чемпіонаті, поступившись лише двома влучними ударами найкращому бомбардиру Маркушу Таваресу з «Марибора». Якщо ж узяти до уваги ще десять результативних передач по ходу сезону, то внесок півзахисника в загальний успіх команди переоцінити буде важко... Не дивно, що за підсумками сезону Беньямін був визнаний найкращим гравцем Першої ліги, випередивши в голосуванні Агіма Ібраїмі та Маркуша Тавареса з «Марибора», й на урочистій церемонії Вербич отримав почесний приз.
Завершення успішного для себе сезону Беньямін зустрічав уже в якості гравця іншого клубу – у квітні було підписано попередній контракт на чотири роки з «Копенгагеном». У столиці Данії Вербич відразу став своїм та завоював місце в основному складі, підтвердженням чого є 100 матчів у всіх турнірах за два з половиною сезони та 22 забитих м’ячі. Саме з «Копенгагеном» словенцю вдалося завоювати перші трофеї в кар’єрі – у сезоні 2015/2016 він став чемпіоном Данії та володарем Кубка Данії, а в сезоні 2016/2017 разом із командою захистив обидва титули.
Уже будучи гравцем «Копенгагена», Беньямін звернув на себе увагу тренерів національної збірної Словенії. У складі збірної півзахисник дебютував 30 березня 2015 року в товариському матчі з Катаром, що відбувався в Досі, вийшовши на 77-й хвилині на заміну замість Андража Кірма. Відзначимо, що після цього тренери викликали футболіста до табору національної команди, але протягом відбіркової кампанії до Євро-2016, у тому числі й проти України в стикових матчах, він на поле так і не виходив. А от у відборі до ЧС-2018 Вербич уже був основним виконавцем збірної, провівши всі десять матчів (лише один розпочавши не у стартовому складі), в яких відзначився двома голами (у ворота Мальти та Литви).
Відзначимо, що динамівський новачок не схильний до травм – за шість років на високому рівні в нього лише кілька разів були проблеми з м’язами (у період з серпня до жовтня 2015 року), через що він залишався поза грою на строк не більше одного місяця. І це не може не радувати…
Успішна гра словенця за «Копенгаген» у 2017 році була відзначена й кількома індивідуальними нагородами. Так, його було номіновано на звання найкращого футболіста Словенії минулого року (у підсумку Вербич став четвертим в опитуванні видання Ekipa), а, повернувшись днями до Копенгагена, аби попрощатися зі своїми вже колишніми партнерами по команді, отримав ще й приз найкращому гравцю «Копенгагена» 2017 року від видання Copenhagen Sundays.
Як бачимо, і в «Цельє», і в «Копенгагені» Вербичу не знадобилося багато часу, аби стати основним гравцем команди, завоювати любов уболівальників та демонструвати гру стабільно високого рівня. Сподіваємося, що у «Динамо» адаптація Беньяміна мине так само швидко, й уже під час зимових зборів він проявить свої найкращі якості, аби показати, що тренерський штаб «біло-синіх» не помилився, зупинивши свій вибір на його кандидатурі.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
