Повна назва: АЕК (грец. Αθλητική Έvωση Κίτιον)

Дата заснування: 18 липня 1994

Домашній стадіон: «АЕК Арена» (7400 глядачів)

Місце в чемпіонаті Кіпру в сезоні 2021/22: 2-ге

Місце у клубному рейтингу УЄФА: 160-те

Головний тренер: Хосе Луїс Ольтра

Досягнення

Віце-чемпіон Кіпру (5): 2014/15, 2015/16, 2016/17, 2018/19, 2021/22

Володар Кубка Кіпру (2): 2003/04, 2017/18

Володар Суперкубка Кіпру (1): 2018

Історія

Футбольний клуб входить до структури спортивного товариства «АЕК», до складу якого входять також чоловічий баскетбольний клуб «АЕК» та жіночий – «Петроліна АЕК», а також жіночий волейбольний клуб «АЕК».

Футбольний клуб було засновано у 1994 році після злиття двох міських клубів «ЕПА» та «Пезопорікос».

АЕК замінив «Пезопорікос» у дивізіоні А Кіпру. У своєму першому сезоні фінішував 9-м, наступному – 4-м. Крім того, АЕК дійшов до фіналу Кубка Кіпру, де поступився АПОЕЛу.

Оскільки АПОЕЛ, будучи також чемпіоном Кіпру, отримав путівку до Кубка УЄФА, АЕК як фіналіст Кубка дебютував у єврокубках, представивши Кіпр у Кубку володарів Кубків 1996/97. Здолавши у попередньому раунді вірменський «Котайк» (0:1, 5:0), у наступному (1/16 фіналу) АЕК потрапив на імениту «Барселону», якій поступився (0:0, 0:2).

Наступного виступу в єврокубках клубу з Ларнаки довелося чекати 8 років. Йому передував історичний для АЕКа сезон 2003/2004, у якому Ларнака здобула свій перший трофей – Кубок Кіпру. У фіналі був переможений АЕЛ Лімассол (2:1). При цьому в чемпіонаті АЕК посів лише 9 місце.

Другий в історії єврокубковий похід і перший у Кубку УЄФА перервався на першій же стадії – у 2-му відбірному раунді, де АЕК поступився «Маккабі» з Петах-Тікви (3:0, 0:4).

Наступного єврокубкового походу довелося чекати ще 7 років – до сезону 2011/12. Цього разу АЕК дебютував у Лізі Європи, і з першого разу клуб із Ларнаки пробився до групової стадії, подолавши три раунди кваліфікації («Флоріана» Мальта, «Млада Болеслав» Чехія, «Русенборг» Норвегія). У групі з «Маккабі» (Хайфа), «Стяуа» та «Шальке 04» АЕК посів останнє місце, набравши 5 очок.

У 2014 році АЕК очолив Томаш Крістіансен, який більшу частину кар'єри гравця провів в Іспанії і має іспанське громадянство крім рідного датського. З нього розпочався іспанський вектор у Ларнаці. З того часу в АЕКу змінилося багато тренерів, але більшість із них, як, до речі, і нинішній, були іспанцями.

У сезоні 2014/15 АЕК вперше завоював срібло чемпіонату Кіпру та повторював це досягнення ще два сезони поспіль. Це дало команді путівку до кваліфікації ЛЄ, проте жодна із трьох спроб не увінчалася проходженням до групової стадії.

У сезоні 2017/18 окрім срібних медалей АЕК вдруге у своїй історії завоював Кубок Кіпру, а слідом за ним уперше і Суперкубок Кіпру. Цей сезон є поки що найуспішнішим в історії клубу.

Наступного сезону АЕК із четвертої спроби пробився до групового раунду Ліги Європи, вдруге у своїй історії, здолавши ірландський «Дандалк», австрійський «Штурм» та словацький «Тренчин». У групі з «Байєром», «Лудогірцем» та «Цюріхом» АЕК посів третє місце.

П'яте в історії віце-чемпіонство минулого сезону (2021/22) завдяки рейтингу Кіпру в таблиці коефіцієнтів УЄФА дозволило АЕКу вперше в історії виступити у кваліфікації Ліги чемпіонів. Вони дебютували в турнірі матчами проти датського «Мітьюлланна», з яким двічі зіграли внічию, але поступилися у серії пенальті.

Перемоги над сербським «Партизаном» та українським «Дніпром-1» дозволили АЕКу втретє у своїй історії виступити у груповому етапі Ліги Європи, де клуб зустрінеться з «Динамо».

Наставник

Очолює АЕК 53-річний іспанець Хосе Луїс Ольтра, для якого робота в кіпрському клубі – перша за межами рідної Іспанії, де він очолював уже півтора десятки клубів, але в жодному не протримався довго.

Вихованець «Валенсії», перші сезони кар'єри гравця провів у резервній команді клубу «Валенсія Месталья». Потім перейшов до клубу Сегунди «Сабадель», проте провів там лише 4 гри. Решту кар'єри провів у клубах, що виступали в 90-х роках у Сегунді Б (у 1977-2021 – третій за силою дивізіон) - «Леванте», «Еклано», «Ельче», «Бенідорм».

Хосе Луїс закінчив ігрову кар'єру в 2001 році й одразу приступив до тренерської роботи, очоливши аматорський клуб «Катарроха», який виступав у Терсері (дивізіон, що йшов за Сегундою Б). Через рік він прийняв «Кастельйон» із Сегунди Б, якому допоміг вийти в Сегунду. Заслуги молодого тренера не залишилися непоміченими: Ольтру запросили на посаду тренера резервної команди «Леванте». З відходом з посади тренера основної команди «Леванте» Бернда Шустера Ольтра посів його місце, але врятувати команду від вильоту з Ла Ліги не зумів, а в Сегунді команда продовжила демонструвати погані результати, і Ольтру було звільнено 1 листопада 2005 року.

У 2006 році Хосе Луїс очолив клуб «Сьюдад де Мурсія». Команда завершила сезон лише на 11-му місці у Сегунді, після чого припинила своє існування. Ольтра прийняв пропозицію від іншої команди Сегунди «Тенерифе» і через сезон вивів клуб у Ла Лігу. Проте наступного сезону «Тенерифе» знову вилетів у Сегунду, і Ольтра оголосив про відставку.

24 листопада 2010 року Хосе Луїс перейшов на тренерську роботу до «Альмерії», яка виборювала виживання в Ла Лізі. Клуб так і залишився у зоні вильоту, а 5 квітня Ольтру було звільнено.

Влітку 2011 року Ольтра був призначений на посаду головного тренера «Депортиво». Перед новим тренером клубу було поставлено завдання повернути команду до Ла Ліги. У першому ж сезоні Хосе Луїс із нею впорався, фінішувавши з рекордним для Сегунди показником – 91 очко. Однак у Прімері «Депортіво» у 17 матчах набрав 12 очок, розташувавшись на останньому місці, і керівництво клубу звільнило тренера.

Влітку 2013 Ольтра прийняв «Мальорку», що вилетіла до Сегунди, із завданням повернути клуб до Прімери. Тренер пропрацював до лютого, залишивши клуб на 11 місці.

У червні 2014 року Ольтра очолив «Рекреативо», в якому також пропрацював лише до лютого, будучи звільненим, коли клуб займав передостаннє, 21-е місце в Сегунді.

У червні 2015 року Хосе Луїс призначений тренером «Кордови» з тим же завданням, що і в інших клубах – піднятися до Прімери. У першому сезоні команда була близькою до цієї мети, проте програла у плей-офф. Наступний почала невдало, після чого тренера звільнили.

Влітку 2017 року Ольтра прийняв «Гранаду». Перше коло команда завершила на другому місці, проте у другому посипалася і тренера звільнили ще до завершення сезону.

Повернення в «Тенерифе» наступного сезону також не увінчалося успіхом – прийнявши команду у вересні на 19-му місці, Ольтра підняв лише до 17-го та у травні був звільнений.

У лютому 2020 року Ольтра очолив «Расинг» (Сантандер), який боровся за виживання в Сегунді, проте не врятував команду від вильоту.

У лютому 2021 року останнім місцем роботи перед переїздом на Кіпр для Ольтри стала «Фуенлабрада». Команда завершила сезон у Сегунді на 11-му місці, а в середині наступного сезону після тривалої серії без перемог Хосе Луїса було звільнено.

Поточний склад

АЕК – міжнародний колектив, у якому більшість складу становлять легіонери.

Частка іноземців складає 60% гравців першої команди, однак серед гравців, які регулярно потрапляють до складу, реальний відсоток легіонерів вищий.

Склад АЕКу оцінюється Transfermarkt лише у 14,3 млн євро. Середній вік гравців – 26,1 рік, у команді іншого досвідчених виконавців, які пограли у європейських топ-чемпіонатах.

Основним голкіпером команди є боснієць Кенан Піріч, який перейшов до АЕКа з турецького «Гезтепе».

В обороні в обоймі АЕКу є кілька наддосвідчених гравців. Серед них – 36-річний іспанець Мікель Гонсалес, який понад 10 років виступав за рідний для нього «Реал Сосьєдад», і який нині проводить уже п'ятий сезон в АЕКу.

Також у списку центральних захисників не менш досвідчений 35-річний серб Ненад Томович, який більшу частину кар'єри виступав в італійській Серії А за «Дженоа», «Лечче», «Фіорентину», «К'єво» та «СПАЛ». У «Фіорентині» він був основним упродовж п'яти сезонів.

Незмінно потрапляє до складу цього сезону 29-річний боснієць Хрвоє Мілічевич, за плечима якого також є досвід виступів в Італії. 33-річний правий захисник Роберто Росалес, як і Мілічевич, взяв участь у всіх 5-ти матчах АЕКу цього сезону в ЛЄ. Він пограв у Бельгії за «Гент», у Нідерландах за «Твенте», а в іспанській Прімері за «Малагу», «Еспаньйол» та «Леганес». Скрізь був гравцем основного складу.

У центрі поля АЕК також має досвідчених виконавців. Це насамперед 36-річний Ойєр Санхурхо, на рахунку якого понад 350 матчів за «Осасуну», і який дебютував у єврокубках лише цього сезону, перебравшись на Кіпр.

Разом із ним центральну вісь становить 29-річний португалець Луїш Густаву, вихованець «Барселони», який пограв на батьківщині за «Ріу Аве», а в Іспанії – за «Барселону Б», «Сельту Б» та ще кілька клубів Сегунди.

Перед закриттям літнього трансферного вікна АЕК посилився 29-річним іспанцем Пере Понсом, який раніше виступав за «Жирону» та «Алавес». Він діє на позиції опорного або центрального півзахисника. 

На флангах атаки у АЕКа колишній гравець збірної Угорщини Адам Д'юрчо та француз марокканського походження, вихованець «Лілля», який виступав за юнацьку збірну Франції Імад Фараж. Їх може підмінити добре відомий українським уболівальникам за виступами за «Дніпро» Бруну Гама.

У міжсезоння АЕК посилився 31-річним португальським форвардом «Легії» Рафою Лопешом. Конкуренцію йому складає молодий нігерієць Віктор Оталунджі.

На позиції відтягнутого форварда може зіграти ізраїльтянин, який має угорське громадянство Омрі Альтман. Також на цій позиції діє капітан команди, 35-річний македонець Іван Тричковскі, який виступає за клуб із 2015 року та забив за АЕК уже більше ста м'ячів. У різні сезони він забив 6, 8 і 5 м'ячів за АЕК у Лізі Європи, проте цього єврокубкового сезону ще не забивав. Не відкрив поки що Тричковскі рахунок голам і в чемпіонаті, що стартував, хоча в попередніх чотирьох сезонах забивав щонайменше по 15 голів у національній першості.