Вболівальники практично вщерть заповнили конференц-зал стадіону «Динамо» ім. Лобановського й майже годину ставили питання новому центрального захисника клубу.
- Вами цікавилося безліч інших європейських клубів. Чому в підсумку обрали «Динамо»?
- Усі, хто цікавляться футболом в Європі, чудово знають київське «Динамо». Всі чудово знають, що це дуже сильна команда, яка, до того ж, була однією з найкращих команд СРСР. Я дуже радий, що обрав саме цей клуб, тому що тут чудові умови для того, щоб розвиватися як футболісту – відмінні умови для тренувань, чудовий стадіон.
- Чи знали ви до підписання контракту з «Динамо» про ліміт на легіонерів в УПЛ? Чи готові ви до того, що через ліміт не завжди будете потрапляти до основного складу?
- Звичайно, я знав про цей ліміт. У футболі буває все – травми, картки... Однак я готовий боротися за місце у складі. Головне для мене, щоб моя нова команда вигравала та повернула чемпіонство. А хто буде грати – не так важливо.
- У Лізі Європи ви зустрічалися з «Дніпром» у складі «Базеля». Та зустріч допомогла вам дізнатися рівень українського чемпіонату?
- У тому протистоянні нам, звичайно, трохи пощастило. Ще за тими матчами я зрозумів, що в Україні – дуже хороший рівень національної першості, набагато вищий, ніж у Швейцарії.
- Чи були ви особисто знайомі з кимось із гравців «Динамо» до переїзду в Київ?
- Багатьох я запам'ятав за матчем збірної Австрії проти збірної України, в якому я брав участь. Я встигнув познайомитися з Ярмоленком та Хачеріді, коли ми зустрічалися з «Динамо» під час міжсезонних зборів у Марбельї.
- Розкажіть про найбільш пам'ятний момент у своїй кар'єрі.
- Одного разу, граючи за «Базель», я зробив велику помилку. На нагородженні, коли нам вручали кубок, я, жартуючи, поплескав по голові якусь людину, що стояла переді мною. Згодом виявилося, що він став президентом Швейцарії. Звичайно, я вибачився та пообіцяв, що такого більше не повториться.
- Розкажіть про своє знамените вилучення в матчі з «Серветтом».
- Я уклав парі з помічником тренера «Базеля»: якщо я заб'ю гол головою – він має пробігти коло навколо футбольного поля під час матчу. Я забив, і він побіг по стадіону. Коли він пробігав за воротами, я забив другого м'яча й жартома показав йому не дуже пристойний жест. Арбітр подумав, що цей жест я адресував уболівальникам, та вилучив мене.
- Який матч став для вас найбільш пам’ятним у кар'єрі?
- Найбільше мені запам'яталася моя дебютна гра за збірну Австрії. Мені тоді було 18 років. Цей матч ми грали в Белграді проти збірної моєї батьківщини, Сербії.
- Які три речі або людей ви взяли б із собою на безлюдний острів?
- Взяв би футбольний м'яч, найкращого друга та, напевно, Берислава Станоєвича (на фото праворуч).
- Ви вже бачили гру «Динамо», знайомі з іншими центральними захисниками команди, які є вашими конкурентами за місце у складі. Які козирі вигідно відрізняють вас від них?
- Конкуренція в мене дуже серйозна. Не хочу говорити, що я чомусь кращий, ніж інші центральні захисники, – всі вони дуже кваліфіковані. Грати має найсильніший, а вирішувати це питання – головному тренеру.
- Кого ви вважаєте більш зручним партнером для себе в центрі оборони, Віду або Хачеріді?
- На жаль, Віда травмувався, й у мене поки ще не було можливості тренуватися з ним. Вважаю, що не має значення, хто буде грати. Головне, щоб команда вигравала.
- Що ви знали про фанатів «Динамо»? Чи відчували їхню підтримку в Донецьку?
- Про те, що в «Динамо» чудова підтримка, я знав і раніше, – Віда, Кранчар та Вукоєвич мені багато розповідали про фанатів «Динамо». Мені дуже сподобалася їхня підтримка в Донецьку. Вона була відчутною, незважаючи на те, що наших фанатів на стадіоні було набагато менше, ніж донецьких. Кожна команда грає, перш за все, заради своїх уболівальників.
- Як вам українські дівчата?
- У Києві дуже багато красивих дівчат, українки гарніші за австрійок та швейцарок. Але я сюди приїхав у першу чергу для того, щоб грати у футбол, тому милуватися ними, на жаль, немає часу.
- Ваша думка про суддівство в Україні?
- Суддівство, яке я побачив у Донецьку, змушує мене думати, що арбітр більше симпатизував «Шахтарю». Але я сподіваюся, що цей матч був винятком, і в інших іграх воно буде об'єктивним.
- Ви вже побували на НСК «Олімпійський»? Чи сподобався вам стадіон?
- Це один із найкрасивіших стадіонів, які я бачив. Вважаю, що недарма фінал Євро-2012 проводився на «Олімпійському». Я радий, що буду грати на цьому стадіоні. Хочу здобути з «Динамо» якомога більше перемог на цьому стадіоні.
- Як вам нова виїзна форма «Динамо»?
- Форма дуже красива, особисто мені сподобався її дизайн.
- Який трофей ви найбільше мрієте виграти у складі «Динамо»?
- Я хочу виграти всі титули, які тільки можна, у складі «Динамо»!
- Ви морально налаштовані дебютувати у складі «Динамо» вже найближчої неділі?
- Я готовий до дебюту як фізично, так і морально. Якщо опинюся у складі, буду викладатися на сто відсотків на футбольному полі.
P.S. Після запитань та відповідей відбулася автограф та фото-сесія вболівальників із Александаром Драгович.
Без подарунка та пам'ятної фотографії з новачком «Динамо» не залишився жоден уболівальник, який прийшов на цю зустріч, яку традиційно майстерно провів Олександр Анатолійович Липенко.
© www.fcdynamo.kiev.ua
* Фото А.Лукацького
