Уболівальники досі пам'ятають його реактивну швидкість і виняткову працездатність на полі. Саме ці якості форварда привернули увагу Валерія Лобановського, який довіряв йому місце в нападі поруч з Олегом Блохіним. Ще в 90-х роках Олександр переїхав до США, в сонячну Каліфорнію, де його і розшукав кореспондент журналу «Динамо Київ».
- Ви провели в «Динамо» шість років своєї футбольної кар'єри - більше, ніж будь-де. Можете назвати успішним для себе цей період?
- Я разом з Бессоновим, Бобилем та Бережним перейшов до «Динамо» після перемоги на міжнародному юнацькому турнірі в Ташкенті. Пам'ятаю, ще отримав приз найкращого нападника, а Володю Бессонова визнали найкращим гравцем. Так от, можна сказати, що Валерій Лобановський став для нас другим батьком, він вчив не тільки грати у футбол, але й правильно жити, ставитися до оточуючих, сприймати життя. Ми всі разом ходили в музеї, театри, кожен день перед сном читали книги. Якщо були в Ленінграді, обов'язково йшли у Великий драматичний театр, оскільки у Валерія Васильовича було там багато друзів. Коли були в Мадриді, обов'язково відвідували музей Прада. До речі, більшість футболістів, яким пощастило грати в «Динамо», ідучи з команди, більше ніде не могли себе проявити на високому рівні. Пояснення, на мій погляд, очевидне: звикнувши до системи Лобановського, далі було дуже важко сприйняти іншу.
- Переїхавши до США, ви здійснили свою давню мрію і створили дитячу футбольну школу. Розкажіть докладніше про неї.
- Ви знаєте, популярність європейського футболу в США з кожним роком зростає. Якщо спочатку в школі вчилися двоє-троє дітей, то зараз у мене близько 80-ти вихованців, а також функціонують дві створені мною команди, які беруть участь у турнірах. Разом зі мною протягом останніх п'яти років працює відомий у минулому футболіст, капітан «Арарату» 1970-х років Олександр Керопян. Оскільки функціонування школи є моїм основним бізнесом, ми набираємо дітей не вибірково, а всіх, хто приходить. Єдине - виділяємо серед них найбільш перспективних, акцентуємо увагу на їхній підготовці. Також можу похвалитися і певними досягненнями: один з моїх вихованців грав за різні юнацькі та молодіжні збірні США, а зараз контролює відбір до юнацької збірної США, ще один нині виступає у другій Бундеслізі в Німеччині.
- Чи продовжуєте стежити за виступами «Динамо»?
- Я багато років живу в Лос-Анджелесі і можу вас запевнити, що тут дуже багато вболівальників «Динамо», які збираються в барах, дивляться матчі команди, обговорюють гру. Я також всім серцем переживаю за динамівців. Коли буваю в Києві, завжди зустрічаюся зі своїми колишніми партнерами, постійно тримаємо зв’язок. Зізнаюся: років десять я чекав, коли ж нарешті на чолі «Динамо» стане Олег Блохін. Він виріс тут, він весь пронизаний динамівським духом, знає, як команда повинна грати. Прийнявши «Динамо», Блохін пообіцяв зміни, і, думаю, він свого слова дотримає, в чому ми зможемо переконатися після зимової перерви.
Повністю інтерв'ю з Олександром Хапсалісом читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ», який вийде в останніх числах грудня.
