Голкіпер київського "Динамо" та збірної України Олександр Шовковський ділиться враженнями про минулий футбольний сезон.
- Не можу сказати, що минулий сезон був якимсь особливим в моїй кар'єрі: були вдалі матчі, щось не вдавалось. Особисто мені запам'яталась гра "Динамо" у донецькому матчі проти "Шахтаря". Це був справжній колектив, котрий віддав усі сили для досягнення найважливішого для нас результату.
Сильним ударом для гравців "Динамо" стала поразка від "Дніпра" по пенальті у півфіналі Кубка України. Це залишило свій відбиток, в першу чергу, в психологічному плані, в наступній грі команди. Мені казали, що ти не винен, чудово зіграв проти дніпропетровців. На це в мене завжди одна відповідь на подібні висловлювання - мої інтереси це, перш за все, командний результат, і тому ступінь розчарування і досади були як і в інших хлопців.
Я вже у тому футбольному віці, коли можу сміливо сказати - в певних поєдинках результат не завжди є логічним, і навіть у випадку досадної поразки не можна опускати руки. Розум повинен переважати над емоціями, а в протилежному випадку навряд чи чекає на тебе щось добре в плані досягнення результату.
Це був мій десятий чемпіонський титул (може час відкривати "Клуб Шовковського"?), але ніякої присиченості у мене нема. Усе дуже просто - кожного року команда і футболісти ставлять перед собою дуже серйозні задачі, і для їх досягнення не можна дивитись у свій послужний список. Треба вдосконалюватись, виходити на поле і перемагати! Бути першим ніколи не набридне, тим більше, що це лише перша десятка титулів завершена.
Ніколи не втомлюсь повторювати, що для мене, як для воротаря, нема різниці, проти кого ми граємо - "Зірка" чи лондонський "Арсенал", "Борисфен" або "Інтер". Моя головна задача: принести "Динамо" максимальну користь, і при цьому я не маю права на помилку. Кажуть, що воротарям лишень треба відбивати все, що летить у площину воріт. Але ж це тільки верхівка айсбергу. Існує багато професіональних моментів, які не доступні глядацькому оку. Не буду зупинятися на дрібницях, але відмічу, що воротарська підказка цінніше найефективнішого "сейву" чи відбитого пенальті. Гравці таку допомогу з боку голкіпера дуже цінують.
Так вийшло, що в цьому сезоні в "Динамо" на позиції центральних захисників грали Сабліч, Дмитрулін, Федоров, Гавранчич, Яценко. З першими чотирма в мене чудове взаєморозуміння, часом я відчуваю, що вони читають мої думки, а я вгадую їх майбутні дії. Логічно, що в мене нема такої зіграності з Сашком Яценко, але він дуже старається, провів декілька сильних поєдинків і при подальшому прогресі з нього може вийти класний захисник.
Минулий рік був для мене досить насиченим на футбольні події у світі. Не можу сказати, що я дуже ретельно спостерігаю за подіями інших турнірів, але з роками так виходить, що, перш за все, дивлюсь гру воротарів, до того ж професійної точки зору. Мені цікаво аналізувати дії моїх колег, гіпотетично уявляти себе на їхньому місці й зрозуміти логіку їх вчинків.
Якщо говорити про найскладніші м'ячі, які мені довелося відбити в минулому сезоні, то виокремлю два таких епізоди. У Лондоні я в складній ситуації зняв м'яч з ноги Люнгберга, а другий - відбитий штрафний у виконанні Ротаня в повторному матчі полуфінала Кубка України. Чесно кажучи, багато моментів, можливо і більш ефективні, я просто не пам'ятаю. Так вийшло, що я вже і записи зі своїми матчами (за деяким виключенням) не збираю.
Не можу не обминути увагою і збірну України. Не збираюсь аналізувати виступи цієї команди, а скажу ось лише що, що виклик до збірної - це не просто честь, це велика відповідальність перед мільйонами вболівальників усієї країни. Особисто я ніколи не дозволяв собі поставитись до національної команди з якимось нехтуванням. Для когось гра у клубі це всього лише робота, але збірна України це зовсім інша справа. У тебе є шанс своєю грою прославити країну, так давайте використаємо цю можливість! Саме гра в національній збірній доводить, що ти не "футболіст одного дня", а представник ЗБІРНОЇ СВОЄЇ КРАЇНИ.
Давайте проаналізуємо те, що зараз відбувається в європейському футболі. На перший план, до того ж і на клубному і на рівні збірних, вийшли дисципліновані команди, в яких, практично нема розкручених суперзірок, а все підкорено командній грі. Що тут казати, якщо у збірній Греції головною зіркою вважається тренер! Теж саме можна сказати и про "Порту" - це команда-зірка. Думаю, нема сенсу нагадувати, хто саме віщував в найближчому майбутньому домінування таких команд над тими, у кого лише зірковий склад.
Вірю, що скоро і в нас буде команда-зірка. Головне стати монолітним колективом на полі, об котрий, як хвилі об скелі, розіб'ються будь-які команди зірок.
Матеріал сайту Олександра Шовковського
