«Волинь» – «Динамо» – 1:2. Післяматчеві коментарі
- Хотілося зробити собі подарунок до Дня народження, який святкував напередодні матчу, тому радий, що вдалося двічі відзначитися. Чи варто частіше святкувати так День народження? Я не проти (посміхається).
- Подякували Мілевському за пас, коли забивали другий гол?
- А як же! Подякував Артему. У тому моменті він міг забивати й сам. Я запитав, чому він цього не зробив, на що Артем відповів, що також захотів піднести мені подарунок.
- Незважаючи на впевнений результат першого тайму, після перерви все одно довелося важко?
- Так, але такий закон футболу: не забиваєш ти – забивають тобі. Ми не реалізували стільки моментів! Як мінімум два в першому таймі, ще один на початку другого, стовідсоткові виходи віч-на-віч. Замість цього самі пропустили необов'язковий гол, після якого почалася легка паніка. А суперник тільки те й робив, що всю гру «вантажив» м'яча вперед на високих нападників, які постійно «чіплялися» за них. Тому було важко.
- Як поставилися до того, що «Волинь», на відміну від інших команд, грала з «Динамо» у відкритий футбол?
- Звичайно, приємно грати, коли суперник не лише обороняється всі 90 хвилин. Але в той же час лучани нічого особливого не показали. Вони грали у простий футбол – спрямовували м'яча вперед, а там як пощастить. Плюс, уболівальники їх гнали вперед, вони на куражі атакували й хотіли перемогти.
- Чи можна сказати, що перед грою «Волинь» перебувала у вигіднішому становищі, ніж «Динамо»?
- Так, адже кілька днів тому ми провели важку й дуже відповідальну гру з АЗ, а суперник відпочивав, у нього було більше сил. Безперечно, сили в нас не безмежні, тим паче, що грали практично одним і тим же складом. Як на мене, краще проводити два матчі на тиждень, щоб постійно перебувати в ігровому тонусі. Мені лише 21, тому постійно хочеться грати.
- Що відбувається з командою у другому таймі?
- У сьогоднішній грі на команду після перерви психологічно вплинули два невикористаних моменти. Через те, що не склалося забити, почали нервувати захисники, та й інші хлопці. А тут у наступній атаці суперника пропустили гол. Звідси всі психологічні труднощі.
- Як відреагували на відключення світла?
- Хотілося грати, а ми були вимушені розминатися цілих 10 хвилин. Коли наприкінці матчу прожектори знову згасли, я боявся, що гру знову зупинять, а ми так і не дограємо п'ять хвилин, що залишилися. Не хотілося, щоб матч перенесли на наступний день.
- Можна сказати, що пауза пішла на користь «Динамо»?
- Гадаю, так. «Волинь» забила гол і на куражі могла побігти вперед, а нам потрібно було в цей момент збити темп гри. Футболісти заспокоїлися, нам це пішло на користь.
- Окрім перемоги що ще команда подарувала на День народження?
- М'яч із автографами всіх гравців команди. Привітали всі хлопці, рідні, друзі. Я в цей час був на базі, у нас якраз час заїзду. Тепер чекаю на приїзд батьків і близьких друзів, щоб зібратися разом. Вихідних поки не передбачається, але сподіваюся, нам вдасться зібратися хоча б за вечерею.
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
