- Хочу сказати спасибі президенту клубу, всім тренерам, футболістам, співробітникам «Динамо». Його уболівальникам, які до мене завжди добре ставилися. За чотири з половиною роки Київ став для мене рідним містом, а «Динамо» – частиною серця. Я був щасливий тут і ніколи про це не забуду. Але в моєму житті є й нефутбольні моменти, які я обов'язково повинен враховувати. У нас із дружиною скоро буде друга дитина, мені важко по п'ятнадцять годин літати з України до Бразилії.
- Була інформація, що ви займаєтеся пошуком клубу в Бразилії. Чому вирішили продовжити кар'єру в Європі?
- На батьківщині всі знають, що через шість місяців мій контракт із «Динамо» закінчується. У мене були варіанти, але коли дізнався про інтерес «Евіана», зупинився на ньому. У Франції сильний чемпіонат, мені цікаво спробувати в ньому свої сили.
- Які найяскравіші враження залишилися від виступів за «Динамо»?
- Таких було дуже багато. Це й участь в півфіналі Кубка УЄФА, і перемога в чемпіонаті України. Ми завжди намагалися перемогти, інший результат вважався невдачею. Велике щастя для футболіста – бути частиною такого великого клубу. Я навіть жартував, що в мені тече не червона кров, а синя.
- Які матчі в «біло-синій» футболці викликають найбільші емоції?
- Усі, у яких «Динамо» перемогло. Свою гру я не люблю відокремлювати від командної. Я завжди був частиною «Динамо», віддавав на полі останні сили. Мені складно пригадати свої як яскраві матчі, так і провальні. Вважаю, стабільність однією з найкращих своїх якостей. А ось найліпший мій сезон – перший.
- Гадаєте, в «Динамо» зуміли розкрити свій потенціал?
- Зробив усе для цього. Перші півроку грав правим захисником, потім виступав у центрі, а в останньому сезоні часто на лівому фланзі. Якщо так вирішив тренер, якщо це в інтересах команди – Бетао завжди готовий виконувати установку. Команда важливіше за особисті амбіції. Єдине, за «Динамо» не забив жодного м'яча. Але це в офіційних матчах. На зборах доводилося засмучувати воротарів.
- Йдучи з «Динамо», за центр захисту залишаєтеся спокійними?
- У такому серйозному клубі завжди дуже висока конкуренція. Прийшов Віда, є Михалик, Хачеріді. Женю я взагалі вважаю найкращим захисником в Україні.
- Чим запам'ятався Київ?
- Мені дуже сподобалося місто. Перш за все, спокоєм на вулицях, в ресторанах. Ти відчуваєш себе безпечно, це підвищує комфорт життя. Знадобився час вивчити мову, після цього помітив, до мене стали ще краще ставитися.
- До речі, складно було опанувати нашу мову?
- Головне тут бажання. А ще – доречний момент. Коли я перейшов до «Динамо», в клубі не було бразильців. Поїхали Майкл, Клебер, Діого Рінкон, Корреа, Родріго. Поговорити було ні з ким. На першому тренуванні на зборі в Австрії Саша Шовковський говорить: «Запам'ятай чотири слова: вперед-назад-вправо-вліво». Запам'ятав, потім прийшов у номер і записав. І так кожен день, мінімум пару нових слів. На другий рік міг обходитися без перекладача. Про Україну, Київ, «Динамо» в мене залишаться найкращі спогади. Бажаю команді успіхів, а всім динамівцям і вболівальникам бути щасливими.
www.fcdynamo.kiev.ua
