Чемпіоном світу стала збірна Франції, перегравши у фіналі бразильців із рахунком 3:0. Цікаво, що це був перший чемпіонат світу, в якому у фінальній стадії брало участь 32 команди. Така кількість команд зберігається до цього часу. Шкода, що фінальна частина пройшла без участі збірної України, яка припинила боротьбу на стадії стикових матчів, посівши після відбіркового турніру друге місце у своїй 9-й групі. За сумою двох матчів українці поступилися хорватам 1:3, надалі вони стали бронзовими призерами чемпіонату світу, перегравши у матчі за третє місце Нідерланди.
Напряму ж до фінальної частини з першого місця в нашій групі потрапила збірна Німеччини.
У відбірковому турнірі європейської зони 49 країн, за винятком господарки Франції, були поділені на 9 груп: чотири групи по 6 команд та п'ять груп по 5 команд. Переможці груп отримували путівки до фінальної частини. Найкраща з команд, що посіли в групах другі місця, також потрапляла до Франції. Інші брали участь у стикових матчах.
Як ми вже згадували, збірна України потрапила до групи 9 разом із Німеччиною, Португалією, Вірменією, Північною Ірландією та Албанією. Після не дуже вдалого досвіду Анатолія Конькова на посаді головного тренера збірної України (4-е місце у відбірковому турнірі до Євро-1996), було прийнято рішення, що команду очолить старий новий тренер Йожеф Сабо.
Цей відбір загалом став для збірної України початком її успіхів, команду почали сприймати як міцного середняка світового футболу. Становлення збірної Сабо збіглося з найбільшими успіхами київського «Динамо» кінця 90-х, гравці якого й складали основу збірної. Загалом це призвело до відмінних результатів у відбірковій групі.
У лідерах до останнього туру
Відбірковий шлях наша команда почала цілком вдало – з виїзної перемоги над збірною Північної Ірландії в Белфасті на стадіоні «Віндзор Парк» в останній день серпня 1996 року. На трибунах зібралося 9,358 глядачів. У складі національної команді на поле виходили відразу вісім динамівців. Єдиний м'яч на 80-й хвилині записав на свій рахунок Сергій Ребров, який вийшов на заміну в другому таймі.
Окрім нього, в матчі взяли участь: Олександр Шовковський, Олег Лужний (був замінений на 68-й хвилині), Олександр Головко, Сергій Беженар, Юрій Калитвинцев (пішов із поля на 74-й хвилині), Юрій Максимов та Віктор Леоненко.
Далі була домашня перемога над Португалією 2:1, у Києві, на НСК «Олімпійський», за присутності 51,385 глядачів. Один із забитих м'ячів записав на свій рахунок Максимов на 88-й хвилині, а на поле вийшло ще шестеро представників «Динамо»: Юрій Дмитрулін, Олександр Головко, Владислав Ващук, Віталій Косовський, Олег Лужний та Сергій Ребров (останні двоє з'явилися у стартовому складі та були замінені на 67-й та 76-й хвилинах відповідно).
У матчі-відповіді на виїзді Україна лише мінімально поступилася португальцям 0:1, пропустивши м'яч від Фернандо Коуту на 58-й хвилині зустрічі. Гра проходила в Порту на «Ештадіу Даш Анташ» за присутності 37,000 глядачів. За збірну весь матч грали динамівці Дмитрулін, Беженар, Головко, Максимов, Ребров. Калитвинцев був замінений на 60-й хвилині, а Косовський вийшов на поле на 65-й. Цікаво, що збірна України не забила вперше в останніх 11-ти матчах.
На початку 1997-го року підопічні Йожефа Сабо на нейтральному полі в іспанській Гранаді здолали збірну Албанії 1:0. Гол на 40-й хвилині записав на свій рахунок Ребров. Також свій внесок у перемогу зробили відразу 10 представників нашої команди: Беженар, Головко, Ващук, Михайленко, Кардаш, Калитвинцев, Косовський, Шевченко та Ребров. Примітно, що вперше лише двоє українських клубів були представлені своїми виконавцями у збірній – «Динамо» та «Шахтар».Також відзначимо, що вперше було попереджено Шевченка.
Також удома за 85-тисячної підтримки глядачів було бито Північну Ірландію – 2:1. Уперше у складі збірної в офіційному матчі виступало 10 футболістів київського «Динамо», причому всі у стартовому складі – новий клубний рекорд: Шовковський, Лужний, Беженар, Головко, Михайленко, Кардаш, Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров. Не дивно, що обидва м'ячі на свій рахунок записали також представники нашої команди: на 3-й хвилині відзначився Косовський, а на 71-й Шевченко. Своє перше попередження в цьому матчі заробив Ребров.
А от із «Везерштадіона» в Бремені підопічним Йожефа Сабо не вдалося вивезти хоча б одне очко.
Завдяки забитим м'ячам Бірхоффа та Баслера 33,500 глядачів раділи перемозі господарів – німців. У складі збірної України майже нічого не змінилося. В основному складі на поле вийшли динамівці Шовковський, Лужний, Беженар, Головко, Максимов, Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров, які грали до самого фінального свистка. У другому таймі на 70-й хвилині до них приєднався Ващук, а на 76-й – Михайленко. Загалом у матчі взяло участь 11 представників київського «Динамо» – це повторення клубного рекорду та новий рекорд для офіційних поєдинків.
Напевно, невеликою несподіванкою стала домашня нічия 1:1 із Вірменією 7-го травня 1997-го року. На НСК «Олімпійський» зібралося 50,000 глядачів, вони побачили, як Шевченко на 6-й хвилині відкрив рахунок, ставши автором 20-го домашнього гола збірної, а Петросян на 75-й його зрівняв. Причому, це була перша нічия збірної у відбірковому поєдинку чемпіонату світу. І знову 10 динамівців з'явилося у стартовому складі: Шовковський, Лужний, Дмитрулін, Головко, Ващук, Михайленко, Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров.
Напевно, одним із найбільших досягнень стала домашня нічия з чинними чемпіонами Європи – німцями 0:0 – за місяць.
Київський поєдинок уже не був багатим на гольові моменти, але й тут наша команда мала чудові шанси на успіх. Залишається лише шкодувати про втрачені можливості. До успіху долучилися 12 представників нашого клубу (!). Мабуть, це той випадок, коли не буде зайвим навести склад повністю: Шовковський, Лужний, Коваль, Головко, Ващук, Дмитрулін, Максимов (Шкапенко, 72), Нагорняк (Беженар, 89), Гусін, Шевченко, Ребров (Михайленко, 55).
У наступному домашньому матчі з Албанією українці обмежилися мінімальною перемогою – 1:0, завдяки голу Реброва на 86-й хвилині. І знову 11 динамівців вирішували результат зустрічі: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Дмитрулін, Максимов, Калитвинцев, Гусін, Шевченко, Ребров. Косовський вийшов на заміну в перерві.
У заключному матчі відбіркового етапу команда Йожефа Сабо на виїзді без труднощів впоралася з Вірменією – 2:0. В Єревані прогнозовано знову все вирішили динамівці: по разу у воротах суперника відзначилися Шевченко (34) та Максимов (56). Окрім них грали: Шовковський, Дмитрулін, Головко, Ващук, Гусін, Калитвинцев, Косовський, Ребров, причому всі в основному складі.
Протягом усього циклу відбору Україна була претендентом на вихід на чемпіонат світу, однак лише в останньому турі пропустила вперед збірну Німеччини.
Таким чином, наша команда стала другою у відборі та отримала право поборотися за вихід до фінальної стадії в матчах плей-оф. Суперником команди Сабо стали добре знайомі за відбором до Євро-96 хорвати.
Фатальні стикові матчі
У першій грі українська команда поступилася 0:2. У Загребі на стадіоні «Максимір» 28,000 глядачів стали свідками двох м'ячів Білича та Влаовича. У тій грі взяло участь «лише» вісім динамівців. У стартовому складі на поле вийшли:
Шовковський, Дмитрулін, Головко, Ващук, Гусін, Максимов, Косовський, Ребров. На 54-й хвилині до них приєднався Михайленко.
Такий стан справ не здавався критичним.
Тим паче, що 15 листопада 1997 року в матчі-відповіді на «Олімпійському» за присутності 70,000 глядачів наша команда дуже швидко відіграла два м'ячі. Вже на 4-й хвилині відзначився Шевченко, а незабаром починання партнера підтримав Косовський, проте гол останнього норвезький арбітр Педерсен не зарахував, вважаючи, що було положення поза грою. А на 27-й хвилині Ален Бокшич зрівняв рахунок. Так матч і завершився. У поєдинку взяли участь усі ті, хто пройшов весь відбірковий етап разом із командою: Шовковський, Лужний, Беженар, Головко, Дмитрулін, Михайленко, Гусін, Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров.
Хоча збірна України не пробилася на Чемпіонат світу 1998 року, однак голосно заявила про себе у футбольному світі.
Повороти долі
Із того складу лише воротар Олександр Шовковський продовжує ігрову кар'єру, віддано захищаючи кольори рідного клубу. Сергій Ребров, попрацювавши у тренерському штабі спочатку молодіжної динамівської команди, потім «Динамо-2», до нещодавнього часу був асистентом Олега Блохіна в першій команді. А тепер і сам очолив київське «Динамо».
Андрій Шевченко, зробивши видатну кар'єру в «Мілані» та погравши в «Челсі», 29-го серпня 2009-го року повернувся до «Динамо», де й завершив ігрову кар'єру.
Олег Лужний у 1999-му році підписав контракт із лондонським «Арсеналом». І хоча він нерегулярно потрапляв до стартового складу, за чотири сезони зіграв 110 матчів, а одного разу вивів команду на поле з капітанською пов'язкою у грі на Кубок Ліги.
Влітку 2003 року Лужний підписав контракт із «Вулверхемптоном» та провів там один сезон. Із 2006-го до 2012 року входив до тренерського складу київського «Динамо», а в 2007-му та 2010-му виконував обов'язки головного тренера. Після цього працював головним тренером сімферопольської «Таврії».
Дмитро Михайленко після «Динамо» грав в ізраїльських командах «Хапоель» та «Бейтар». Потім перейшов до дніпропетровського «Дніпра», грав у запорізькому «Металурзі» та кіпрському АПОП (Кінірас). Зараз очолює молодіжну команду «Дніпра».
Сергій Беженар та Юрій Дмитрулін успішно працюють у ДЮФШ «Динамо» ім. Валерія Лобановського.
Віталій Косовський допомагає старшому тренеру Валентину Белькевичу в молодіжній команді «Динамо».
Олександр Головко завершував свою кар'єру в сімферопольській «Таврії». Працював із юнацькими збірними різного віку. Зараз очолює команду України U-18.
Андрій Гусін грав у «Динамо» до 2005-го року, потім провів два сезони в «Крильях Совєтов», а завершив кар'єру гравця в російському «Сатурні» з Раменського.
Там же й розпочав свій тренерський шлях, працюючи асистентом головного тренера. Потім набирався тренерського досвіду в «Анжі» та «Крильях Совєтов». Із 2010-го до 2013-го року обіймав посаду старшого тренера «Динамо-2».
Юрій Калитвинцев після «Динамо» пограв ще в турецькому «Трабзонспорі» та київському ЦСКА. Працював головним тренером у «Закарпатті», тренував збірну України U-19 та «Динамо-2» спільно з Геннадієм Литовченком. У 2009 році він привів українських юнаків до величезного успіху – перемоги на домашньому юнацькому чемпіонаті Європи. Після цього виконував обов'язки головного тренера збірної України та входив до тренерського штабу національної команди за Мирона Маркевича. Останнім часом тренував «Волгу» з Нижнього Новгорода.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
