Заявку було прийнято, й команда потрапила до 6-ї відбіркової групи УЄФА, складену, як і решта, за регіональною ознакою, де також опинилися команди Польщі та Фінляндії.
До Швеції через додаткову перешкоду
Шлях до фінальної стадії склався для збірної СРСР, якою керував Гавриїл Качалін, доволі драматичним. Обмінявшись перемогами зі своїм основним конкурентом збірною Польщі (3:0 та 1:2) та двічі перегравши фінів 2:1 та 10:0, радянська команда випередити поляків не змогла й, набравши з ними однакову кількість очок, була змушена провести додаткову вирішальну гру. Пройшла вона у східнонімецькому Лейпцигу та завершилася впевненою перемогою збірної Союзу – 2:0.
Загалом у відбіркових поєдинках узяли участь четверо київських динамівців. Більше за всіх провів півзахисник Юрій Войнов (4 матчі, один гол). По одній зустрічі зіграли воротар Олег Макаров, а також нападник Віктор Фомін.
Із самих матчів відзначимо важку домашню перемогу над Фінляндією, в якій Макаров замінив травмованого Лева Яшина, а Войнов на 40-й хвилині забив перший гол гравця київського «Динамо» у відбіркових матчах чемпіонатів світу.
Гідна прем'єра
Перший матч радянської збірної у фінальних турнірах чемпіонатів світу відбувся 8 червня в Гетеборзі, на стадіоні «Нью Уллеві», який заповнили 49,348 глядачів. Суперником стала потужна збірна Англії, яку на гру в якості капітана вивів знаменитий Біллі Райт. Матч видався доволі бойовим та завершився внічию – 2:2.
Відзначимо, що в заявці на гру, окрім згадуваного Войнова (No.5), був ще один представник «Динамо» (Київ), захисник Володимир Єрохін.
Три дні потому в Буросі на арені «Рюаваллен» (за присутності 22,000 уболівальників) збірна СРСР впевнено переграла команду Австрії 2:0 за такої ж участі посланців нашого клубу – Войнов провів усю гру, а Єрохін залишився незатребуваним на лавці для запасних.
15 червня в Гетеборзі на «Нью Уллеві» (за грою з трибун стежили 51,000 шанувальників футболу) суперником радянської команди стала збірна Бразилії.
Два голи, які забив Вава з передач Пеле, вирішили результат матчу на користь латиноамериканців – 2:0. Знову всю гру провів Войнов, а Єрохін залишився серед резервістів.
Бразильці, таким чином, стали першими, а збірні СРСР та Англії, відповідно до регламенту турніру, за день зіграли стиковий матч за вихід із групи, проведений на тому ж «Нью Уллеві», на який завітали 23,182 глядачі.
Вирішальним у цьому поєдинку став епізод, який призвів до єдиного голу на 68-й хвилині. Стримавши натиск суперника, радянська команда провела блискавичну комбінацію. Київський динамівець Юрій Войнов забезпечив із центральної зони точною передачею Ільїна, який влучно пробив у нижній кут воріт Макдональда!
19 червня у Сольні радянська збірна у чвертьфіналі на арені «Росунда» за присутності 32,900 уболівальників поступилася наполегливим господарям – 2:0 й завершила свої виступи на першому для себе світовому футбольному форумі.
Головним же досягненням, який ми фіксуємо з приналежністю до київського «Динамо», став факт включення Юрія Войнова за підсумками чемпіонату світу 1958 року до символічної збірної турніру.
Гра долі
Як же склалися в подальшому долі двох динамівців, які вперше вирушили на світовий футбольний чемпіонат.
У 1959-му році Юрій Войнов став першим гравцем київського «Динамо», якого було номіновано на «Золотий м'яч» найкращого футболіста Європи. У 1964 році він завершив блискучу ігрову кар'єру й переїхав до Одеси, де очолив «Чорноморець» та вивів його до півфіналу Кубка СРСР. У цій команді у тренера Войнова грали екс-партнери по «Динамо» Валерій Лобановський та Олег Базилевич.
Після «Чорноморця» були «Суднобудівник» Миколаїв, «Шахтар» Донецьк, «Будівельник» Полтава, «Металіст» Харків, СКА Київ. Працював інструктором фізкультури на заводі, а в 57 років пішов на пенсію.
Після розпаду СРСР виявився практично нікому не потрібен. Через мізерну пенсію змушений був підробляти різноробочим, один час навіть думав про самогубство. За власним зізнанням, від петлі врятував Григорій Суркіс, який запросив його працювати до тільки но створеної ПФЛ України. У 1996 Войнов зайняв посаду головного інспектора.
Пішов із життя 22 квітня 2003 року, у віці 71 року.
Захисник Володимир Єрохін у 1961-му році став чемпіоном СРСР у першому золотому складі київського «Динамо». На наступний рік він у віці 32-х років розпрощався з «біло-синіми» й ще цілих чотири сезони відіграв за тернопільський «Авангард».
Після завершення кар'єри активно продовжував грати за ветеранів. До останніх днів життя був адміністратором команди ветеранів «Динамо» Київ.
Помер 6 жовтня 1996 року, у віці 66 років.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv