- Олег Блохін сказав на одній із прес-конференцій, що йому потрібні гравці, які будуть заглядати в очі головному тренеру...
- Так, ми, молоді, будемо заглядати. Будемо працювати з бажанням, тому що ми хочемо грати. Якщо я прийшов у головну команду, я буду викладатися та робити все, що я можу. А зможу я підсилити команду чи ні - це вже подивиться і вирішить тренер. А я буду робити свою роботу.
- Те, що тобі лише вісімнадцять, перешкодою не стане?
- У тій же англійській прем'єр-лізі є хлопці, яким вісімнадцять, але вони вже грають в основних складах. А в дев'ятнадцять вже виходять і в стартовому складі.
- А наскільки ти готовий конкурувати з тим же Рубеном?
- Готовий на всі сто.
- У чому між вами різниця?
- Він аргентинець, а я - українець, ось і вся різниця.
- Але у своєму першому сезоні ти небагато забив...
- У минулому чемпіонаті я забив п'ять м'ячів: у першому колі два, у другому три. Трохи зіграло свою роль те, що я був новеньким, не завжди грав у «старті» і навіть не завжди виходив на поле. Але коли виходив, намагався забивати. Вже перший забитий м'яч дав мені достатньо великий поштовх, тренер почав більше мені довіряти.
- У червні цього року тебе в числі кількох дублерів вперше взяли на збір з головною командою...
- Так, хоч причиною для цього стала відсутність багатьох гравців основного складу, це вже було досягненням. Мені це дало, наприклад, те, що з м'ячем треба працювати трохи швидше. Швидше думати. Без цього ніяк, рано чи пізно зрозумієш.
- Але на другий збір тебе вже не взяли...
- Мабуть, тоді, як зауважив Юрій Павлович, я ще не був готовий. Але зрозуміло, що для того, щоб тебе залишили в команді після першого ж збору, себе треба настільки показати! До цього теж треба поступово йти. Треба рости і в першу команду прийти вже готовим гравцем, який вже може грати, а не якому ще треба пояснювати, як діяти на полі. Цим тренери дубля займаються, які нас вчать. А в першій команді вже треба не поступатися.
- 17 листопада в Донецьку ти вперше вийшов на поле в основному складі... Які були враження?
- Ну, спочатку ми з Дуду та Гармашем просто розминалися, все як завжди. А от коли мене вже покликали... Не скажу, що було якесь дуже сильне хвилювання, але мандраж звичайно ж присутній. Такі моменти запам'ятовуються на все життя.
- У такому ж віці, як ти, в «Динамо» дебютували Сергій Ребров і Андрій Шевченко...
- Мені здається, кожна людина може «вистрілити» у своєму віці, хтось раніше, хтось пізніше. Є й такі, які розкриваються пізніше: наприклад, Ван Персі досяг свого піку майже в 30 років. Думаю, я не повинен у наступному році знову грати за дублюючий склад - варто переходити на більш високий рівень, тупцювати на місці, за великим рахунком, немає сенсу.
