- На мій погляд, це блискучий фільм. Це навіть не одна, а декілька епох, які зараз промайнули на наших очах. Геніальна постать, велика постать, особистість. Інтелектуальна постать цієї людини настільки величезна, що навіть важко уявити собі, як її можна було вмістити в дев’яносто хвилин.
Лобановський завжди перемагав. Перемагав себе, перемагав обставини. З ним завжди не поводилися, на мій погляд, гідно. У Радянському Союзу він увесь час був винен у чомусь такому, що він не робив. Але він, час від часу, як то кажуть, відроджувався з пекла та створював блискучі команди, які радували вболівальників, радували нас із вами.
Я знаю, як важко йому було працювати, як він наголошував на тому, що без важкої роботи, яку потрібно робити 24 години на добу, неможливо досягнути успіху. Він увесь час був у творчому пошуку й саме цей творчий пошук приводив його до блискучих успіхів. Він руйнував стереотипи, він робив неможливе, але дійсно, на мій погляд, йому не вдалося єдине - виграти головну нагороду в європейському клубному футболі, не вдалося виграти чемпіонат світу, фінал першості Європи. Хоча наблизився він до цих трофеїв на відстань витягнутої руки. І все, що ми сьогодні побачили, це свідчення того, що Лобановський був, є й буде завжди в наших серцях, і ми будемо пам’ятати його видатні досягнення.
Тема Лобановського невичерпна, адже це неможливо зробити за дев’яносто хвилин документального або художнього фільму. Я думаю, що все те, що робиться сьогодні у футбольному клубі «Динамо» (Київ), те, що сьогодні в залі були гравці першої команди, молодіжної команди, команди U-19, яка блискуче виступила на груповому етапі Юнацької ліги УЄФА - це, на мій погляд, є виховання молоді на тих принципах, які забезпечували успіх великим командам Лобановського. Я думаю, що вони скористаються в тому числі й цим фільмом для того, щоб зробити все від себе залежне для досягнення перемог! Щоб досягти цього, потрібно важко працювати, й тоді, я впевнений, ми побачимо ще не один фільм про послідовників великого майстра!
* фото В.Раснер
