- Наприкінці року прийнято підбивати підсумки й давати оцінку зробленому. Якою є ваша особиста оцінка роботи клубу впродовж 2012 року?
- Якщо оцінювати підсумки роботи клубу, то рік, що минає, приніс нам як приємні, так і не дуже позитивні результати. Розпочну з приємного. Цього року Україна разом із Польщею успішно провела один із найбільших світових спортивних форумів – фінальний турнір Євро-2012. Національна збірна України, я вважаю, гідно виступила в цьому турнірі, змагаючись із кращими командами континенту. Результат міг бути й кращим, але це футбол, у якому все інколи вирішують сантиметри й долі секунди. І хоч наша збірна не пройшла далі групового турніру, її гра, зарядженість на боротьбу, якість показаного командою футболу були гідними найвищих оцінок. Це відзначили як мільйони вболівальників, так і численні футбольні фахівці. Основою національної збірної України на Євро-2012 були гравці нашого клубу. Саме динамівці зробили найбільший внесок у виступ команди України на європейському чемпіонаті. І це, як мені здається, позитивний результат нашої роботи, тому що футбольний клуб «Динамо» завжди ставив перед собою завдання не лише здобувати трофеї та титули, а й готувати футболістів, які б могли гідно захищати честь держави, виступаючи за національну збірну. На жаль, команда «Динамо» не змогла цього року виконати поставлених перед нею завдань. Ми знову залишилися в боргу перед нашими вболівальниками.
- Можете назвати причину невдач?
- Якби причина була одна, було б простіше. На жаль, успіх чи невдача в сучасному футболі визначаються цілою низкою факторів. Недопрацювавши чи помилившись у чомусь одному, можна втратити дуже багато. Гадаю, що стратегічно на виступ «Динамо» в 2012 році негативно вплинула програна нами навесні боротьба за титул чемпіона України. Не хочу вдаватися в подробиці, але ми були поставлені в такі умови, коли лише один невдалий матч коштував нам титулу чемпіонів. У такій, певним чином, не зовсім рівній боротьбі не в усіх наших футболістів вистачило сили характеру, аби досягти поставленої мети. В окремих епізодах забракло й майстерності, тому що, аби стати чемпіонами в тих умовах, які склалися навесні, ми мали бути на голову вищими за свого головного конкурента. Цього ми не досягли.
- Саме тому було вирішено влітку підсилити склад цілою низкою іменитих гравців із-за кордону?
- Судіть самі: перед стартом чемпіонату чи не весь наш основний склад не мав часу ані на відпочинок, ані на плідну підготовку. Усі сили й емоції пішли на Євро-2012. І це нормально – така подія у футболіста трапляється, можливо, один раз у житті. Тож сподівалися, що досвідчені гравці, яких ми запросили влітку, допоможуть нам легко увійти в новий сезон, узяти на себе частину навантаження в перші місяці, коли слід було боротися «на два фронти», не маючи права на помилку. На жаль, новачки виправдали наші сподівання лише частково. По-справжньому допоміг команді тільки Мігель Велозу, інші ж із різних причин не змогли цього зробити.
- Але ж завдання було виконане! Команда перемагала в матчах чемпіонату й паралельно здобула путівку до Ліги чемпіонів, чого не вдавалося зробити два роки перед цим!
- Знаєте, я завжди довіряв тренерам. Я вірив у те, що Юрій Сьомін знає, що він робить, що восени команда буде ще сильнішою, ніж улітку. Як виявилось, усі наші сили й, напевно, весь наш запас удачі залишилися на полях Роттердама та Менхенгладбаха. Зробити якісний крок уперед команда не зуміла.
- Коли ви відчули, що потенціал роботи Юрія Сьоміна в «Динамо» вичерпаний?
- У футболі ніхто не застрахований від поразки. Програти може будь-яка команда, навіть найсильніша у світі. Але така поразка має мобілізувати гравців і тренерів, аби вже наступна гра принесла успіх. Тому не сам факт того, що «Динамо» програло у вересні кілька важливих і принципових матчів, був причиною кризи, а те, що з поразок не робилося висновків. Усі бачили, що треба щось робити, що команду слід рятувати. Тренер же вважав, що все йде за планом. Ясно, що такі плани не влаштовували ані мене як президента клубу, ані наших уболівальників, відверто засмучених грою й результатами команди.
- Тобто зміна тренера назріла? Тепер, коли минув час, чи не вважаєте ви, що зміну наставника слід було робити раніше?
- Що б хто не казав, а головним критерієм оцінки роботи тренера був, є і буде результат. Навіть коли гра команди явно не та, якої хотілося б, якщо є результат, тренер буде правий. І результат у Юрія Сьоміна, як ви пам’ятаєте, був. Ми потрапили до Ліги чемпіонів. Хто міг подумати, що тренерський штаб вважатиме після цього, що головне завдання виконане? Я не хочу тепер згадувати подробиць, тому що слід дивитися вперед!
- Вибір кандидатури Олега Блохіна на заміну Юрію Сьоміну був із вашого боку раціональним чи емоційним? Це заздалегідь обдумане рішення?
- Як ви це собі уявляєте? Як я міг заздалегідь шукати тренера, коли повністю довіряв тому наставнику, який керував командою? Думаю, що в цьому випадку мої й не мої емоції співпали з логікою. Нам потрібна була людина, для якої «Динамо» – це не лише престижна робота, не лише можливість здобути титули та трофеї, врешті, не лише заробити гроші. Нам потрібен був такий тренер, для якого «Динамо» було б невід’ємною частиною душі! І хто, скажіть, міг бути в цьому випадку кращим за Олега Блохіна?
- Виходить, ви не сподівалися на те, що Олег Блохін одразу якісно змінить гру команди?
- А як це можна зробити? Для цього тренер має попрацювати з командою, вивчити можливості гравців, донести до них своє бачення футболу, зробити їх своїми однодумцями, щоб потім усім разом тяжко працювати в обраному напрямку. Чи можна це зробити за день чи за тиждень? Не забуваймо й про те, що буквально після кількох днів роботи в «Динамо» Олег Блохін серйозно захворів. Тож про якісь миттєві результати його роботи не могло бути й мови. Головне, що відчули всі з першого дня, – із приходом Блохіна в команді зникла байдужість, яка помічалася після низки невдач у вересні. Про все інше говорити зарано.
- Але, думаю, уже можна говорити про те, хто в команді сприйняв вимоги нового тренера, хто готовий до роботи під його керівництвом, а хто ні.
- Говорити про це може лише сам Олег Блохін. Я завжди довіряв і буду довіряти тренеру. Моя задача як президента клубу забезпечити команді найкращі умови. І це я намагаюся робити з максимальною ефективністю. Не думаю, що в когось із гравців чи тренерів є претензії до керівництва клубу. У мене вони є. Але я не звик виносити проблеми клубу на широке обговорення. Ціную кожного футболіста, який грав чи грає за «Динамо», поважаю кожного, завжди допомагаю і йду назустріч у всіх питаннях. Щодо чисто футбольних моментів – як готуватися, кого із гравців залишати, а кому дякувати й шукати для нього новий клуб – усе це прерогатива Олега Блохіна.
- Чи готові ви піти назустріч побажанням тренера поповнити команду новими гравцями?
- Якщо такі побажання будуть і якщо вони є реальними, – завжди готовий. Хочу вірити, що вже в лютому ми побачимо нове «Динамо». І водночас не хочу відразу обіцяти суцільних перемог. Скажу лише, що зроблю все, що від мене залежить, аби вони прийшли якнайшвидше.
- Тоді що ви побажаєте прихильникам команди в 2013 році?
- Насамперед, побажаю, щоб усі ми в новому році були живі й здорові, щоб усі, кому дороге «Динамо», були разом і підтримували команду! Так було раніше, і так, сподіваюся, буде завжди!
