Зміна тренера у київському "Динамо" викликала неоднозначну реакцію футбольної громадськості України та інших країн. Мабуть, вболівальникам команди буде цікаво дізнатися, як приймалось це рішення… Про це в інтерв'ю клубній прес-службі розповів президент київського "Динамо" Ігор Суркіс.
-У "Динамо" останніх десяти років зміна тренерів - рідке явище. Від кого пішла ініціатива "розводу" - від Вас чи головного тренера?
-Стало очевидно, що в команді тривають процеси, які заважають їй розвиватися та прогресувати. Я не маю тут на увазі фізичну втому. Проблема скоріш в області психології, морального клімату в колективі. Який він - ми всі побачили в матчі з "Трабзонспором". Якщо в минулому році 80 тисяч вболівальників вітали нас стоячи на "Олімпійському" після перемоги над лондонським "Арсеналом", то тут я чув "ганьба"… І сприйняв це слово також і на свою адресу. Засновники клубу і я прийняли спільне рішення розстатися з Михайличенко.
-Мабуть, було нелегко?..
-Я сповістив йому про рішення. Він все сприйняв мужньо. Попрощався та пішов. Вважаю, пішов без образ на "Динамо" і на мене особисто. Ми гарно розуміли один одного останні два роки. Від мене йому завжди була гарантована підтримка. Разом - він як тренер, а я як президент - ми виграли два чемпіонати України, Кубок України, двічі Кубок Лобановсього та Суперкубок України…
-За два останніх сезони в команді не з'явився жоден гравець за ініціативи головного тренера…
-Це не правильно. Я вважаю, головний тренер має казати президенту, який гравець і якого амплуа йому потрібен. Або, навпаки, не потрібен. Це моя проблема як придбати одного, чи працевлаштувати іншого. А виходило, що клубна селекція і я - ми підшукували йому гравців… Але це, я вважаю, від нестачі досвіду, від молодості, як кажуть. Чи ось, наприклад, не полінився Луческу злітати до Брюгге, щоб на власні очі подивитися як грає суперник.
Якби і Михайличенко не полінився злітати в Трабзон, можливо, і не зробив би тоді стільки стратегічних помилок в Києві. А тренерський талант у нього певно є. І розкриється він тоді, коли навчиться аналізувати свої помилки. Причому, не згарячу, а так, як це робив Валерій Васильович.
-Чому вибір пав на Сабо?
-Йожеф Йожефович чудово знає команду, він давно і регулярно присутній на всіх тренуваннях, виїжджає з командою на всі тренувальні збори та контрольні поєдинки. У нього - колосальний досвід роботи зі збірною країни. З нею він лише через нещасливий збіг обставин не потрапив на Кубок світа та Євро. Він двічі не програв французам, а Лобановському, коли той повернувся в Київ у 96-му році, фактично, віддав готову команду з талановитою молоддю. Після "Трабзонспору" ми розмовляли всю ніч з Йожефом Йожефовичем. Мені було дуже нелегко переконати його у тому, що саме він має зайняти пост головного тренера. Саме так, без усіляких там в.о. Але він мені сам сказав: нехай поки я буду виконуючий обов'язки, а там подивимось…
-Сабо казав Вам, яким він бачить "Динамо" у найближчому майбутньому?
- Йожеф Йожефович пообіцяв мені - як тільки він повністю увійде до свого нового амплуа (відзначу, що він також залишається віце-президентом з питань управління футболом у клубі) підготувати свою програму. Як це робив свого часу Лобановський. Я особисто готовий навіть до того, що команда буде змушена "пожертвувати" чемпіонським титулом та іншими трофеями, щоб присвятити якийсь час справжній та кропіткій роботі пор створенню бойової, спаяної та конкурентоспроможної команди, якою було "Динамо" у другої половини 90-х років. Вірю, у Сабо все має бути гаразд.
-Невже це означає, що ви махнули рукою на…
-"Трабзонспор"?... Ні в якому разі! Доки є матч в запасі, є і надія. Я, як президент клубу, хочу вибачитися перед усіма вболівальниками за ганебну вівторкову поразку. Приходьте 14 серпня на нашу гру з "Таврією". Вірте, що разом ми проб'ємося у Лігу і в цьому сезоні. Нам це дуже потрібно.
Підготовлено прес-службою ФК "Динамо" (Київ).
