Майбутній матч сьомого туру чемпіонату Прем'єр-ліги України між київським «Динамо» та одеським «Чорноморцем», який відбудеться 25 серпня, якось сам собою змусив звернутися до книги пам'яті, одну з яскравих сторінок якої написали тринадцять хлопців у біло-синіх динамівських футболках майже 35 років тому...
Непросте лідерство
Вболівальники «Динамо», які підтягувалися 21 серпня 1977 до Центрального стадіону в столиці України, із побоюваннями чекали на матч 18 туру чемпіонату СРСР проти команди з Південної Пальміри. Ще був свіжий у пам'яті провальний 1976 рік, коли Валерій Лобановський, який поставив усе на Олімпіаду-76, в підсумку залишився ні з чим. 40-й чемпіонат Союзу він розпочав без свого одновірця Олега Базилевича, який очолив мінське «Динамо». Також залишив команду Олександр Дамін, який перейшов до ленінградського «Зеніта», а два Віктори, Звягінцев та Насташевський, вирушили до донецького «Шахтаря». У серпні завершив свою блискучу кар'єру й Євген Рудаков, який поступився своїм місцес у воротах молодому Віктору Юрковському, що прийшов із сімферопольської «Таврії». Але Лобановський не був би самим собою, якби навіть у складні часи не ставив перед командою найвищі цілі. У сезоні, який ледь перетнув футбольний екватор, динамівці перед зустріччю з одеситами лідирували в чемпіонаті, випереджаючи тбіліських одноклубників лише на одне очко, і на три донецький «Шахтар». Лідерство, однак, давалося з великими труднощами. До гри з «Чорноморцем» кияни двічі втрачали важливі очки, зігравши спочатку внічию з тими ж одеситами 1:1, а потім і взагалі поступившись «Дніпру» 0:1.
Back to the USSR
Чим же жив динамівський уболівальник, намагаючись зрозуміти, що ж сталося сезоном раніше із великою командою підкорювачів Європи 1975-го та мріючи в 1977-му як мінімум про повернення титулу найсильнішої команди Радянського Союзу до Києва, який став уже звичним для цього.
Для того, щоб зрозуміти обстановку, що оточувала матч, здійснимо віртуальний тур на 35 років назад... до СРСР. Радянський народ продовжував будувати країну розвиненого соціалізму. Середня зарплата у країні становила 142 рублі, на які можна було безбідно жити й відкладати трохи на завтрашній день. Щоправда, напружував дефіцит майже на всі більш-менш стерпні товари, та й перспектива отримання безкоштовного житла через 10, а можливо й 15 років була сумнівної властивості. Люди, однак, вірили в майбутнє й із упевненістю дивилися в завтрашній день. Ось і квиток на майбутню гру з «Чорноморцем» коштував один радянський карбованець, що важив, незважаючи на свій «дерев'яний» статус, за нинішніми мірками досить вагомо. Наприклад, кіловат електроенергії тягнув на 4 копійки, літр 76-го бензину коштував 26 копійок, а кухоль розливного «Жигулівського» пива лише 35 копійок. Перед футболом уболівальник міг смачно пообідати, купивши на все той же рубль комплексний обід із розрахунку борщ, гуляш із картопляним пюре, склянка сметани, компот та ватрушку.
Рекорд у ювілейний рік
Повернімося тим часом на київський Центральний стадіон. У 1977-му всі матчі в Києві «Динамо» розпочинало суворо о 19.00. На гру з «Чорноморцем» прийшли 45,000 уболівальників, що, загалом, було дуже гарним показником. Для порівняння, на грі із «Зорею» були присутні лише 12,000 глядачів, на матч із «Дніпром» прийшло ще менше – 11,500, а зустріч із московським ЦСКА вшанували своєю увагою 18,000 шанувальників футболу.
У ті роки команда Валерія Лобановського, як правило, вдома відразу розпочинала з місця в кар'єр, намагаючись забити «швидкий» гол. У матчі з одеситами це вдалося Володимиру Онищенку, який на 11-й хвилині добив головою м'яча у ворота Дегтярьова після потужного пострілу капітана динамівців Віктора Колотова. На 34-й хвилині перевагу «біло-синіх» подвоїв Володимир Веремеєв, який завдав красивого удару з 20-ти метрів. Під завісу першого тайму рахунок став великим після того, як Онищенко скористався з вивіреної передачі Колотова.
У другому таймі динамівці до радості глядачів обертів не зменшили. Четвертий гол записав на свій рахунок Колотов, після чого тренер гостей Анатолій Зубрицький зняв із гри Дегтярьова та поставив у ворота молодого Івана Жекю, що викликало на трибунах справжні веселощі, адже воротар гостей з якоїсь причини одягнув великі нарукавники й відразу отримав серед уболівальників прізвисько «бухгалтер». Дивна амуніція йому не допомогла, адже до завершення гри м'яч ще чотири рази побував у сітці його воріт після влучних ударів Віктора Бережного, Олега Блохіна (двічі) та Петра Слободяна, який відмінно впорався із роллю «джокера».
Залишали поле кияни під бурхливі овації трибун. Трохи відставши від своїх партнерів, щось жваво обговорювали Блохін, який провів 150-у гру за «Динамо», та Володимир Мунтян, для якого цей матч став 300-м. Попереду на підопічних Лобановського чекала майже вся друга половина сезону, відзначеного ювілейним 50-м роком існування клубу.
За три місяці вони уовсьме будуть короновані чемпіонами Союзу, а розгром одеситів так і залишиться найбільшою перемогою команди в чемпіонатах СРСР.
40-й чемпіонат СРСР. 18-й тур.
21 серпня 1977 Київ, стадіон Центральний, +16 градусів, 45,000
«Динамо» – «Чорноморець» – 8:0 (3:0)
«Динамо»: Юрковський, Коньков, Матвієнко, Фоменко, Лозинський, Бережний, Буряк, Онищенко В.І. (Слободян, 70), Колотов (Мунтян, 70), Веремеєв, Блохін.
«Чорноморець»: Дегтярьов (Жекю, 56), Качур, Лещук, Логвиненко, Плоскіна, Фейдман, Соколовський (Іщак, 46), Устимчик, Шевченко, Погорєлов, Карпюк.
Голи: 1:0 Онищенко (11), 2:0 Веремеєв (34), 3:0 Онищенко (45), 4:0 Колотов (54), 5:0 Бережний (61), 6:0 Блохін (74, пен.), 7:0 Блохін (85), 8:0 Слободян (88).
Олег Задерновський
