Чи могло бути по-іншому? Можливо, але ми вірили та чекали лише перемогу. Беремо на себе сміливість сказати ці слова від імені усіх шанувальників «Динамо».
Звичайно, в історії клубу були перемоги більш красиві та драматичні, але, погодьтесь, кожен фінальний успіх по-своєму хороший. Один із тих поєдинків, де на першому місці виключно результат, а кількість красивих комбінацій та видовищних моментів знаходиться на другому плані.
Для динамівців було дуже принципово виграти у цьому поєдинку.
Зневажливі висловлювання тренера суперників, постійні кивання на адресу арбітрів, спроба принизити успіхи «біло-синіх» уже набили оскому. В принципі, можна сказати, що один румунський спеціаліст свого добився. У минулому матчі гірняки отримали фору у вигляді дивного пенальті, а в цьому у їхні ворота не дали очевидну «точку», а крім Родріго рефері міг спокійно вигнати Срну та Гая. Але побиватись на погане суддівство – у дусі слабких. Цього сезону динамівціц уже взяли два національних трофеї і попереду, хочеться надіятись, перемога у головному українському турнірі.
Фінальний матч Кубку видався дуже важким. Як з точки зору погодних умов, так і ігрових моментів. Багато боротьби, сутичок, суддівських свистків. Інколи здавалось, що рефері втратив контроль над ситуацією: що не контакт – зупинення гри. Рваний темп не був на руку жодній із команд. Гірняки намагались атакувати «першим темпом», а динамівці контратакувати, але ні те, ні інше командам не вдавалось. Невисокі швидкості та більшість подій відбулись у центрі поля.
Перший шанс упустили гості, коли після навісу Раца та рикошету від динамівця м'яч змінив траєкторію та полетів під поперечину Шовковський ціною болючого зіткнення зі штангою врятував «біло-синіх». Серйозної відповіді киян до перерви не по надійшло. Декілька не особливо небезпечних дальніх ударів, навісів, але без стопроцентних моментів.
А от після перерви розпочалось… Під проливним дощем команди кинулись випробовувати нерви своїх уболівальників. Першим довелось засмутитись гостям столиці. На 60-й хвилині Діого відмінним пасом відправив у прорив по правому флангу Корреа, Карлос чи то пробив, чи то навісив, але факт залишається фактом – м'яч влучив у поперечину та відскочив у воротарську. Там найспритнішим виявився Клебер, корявий удар якого змусив «круглого» пересікти лінію воріт. Але наскільки ж красивим цей тичок бразильця виявився для фанатів «біло-синіх»!
До речі, про вболівальників. Якість підтримки динамівців сумніву не підлягає. Єдина категорія людей, які частенько намагаються оскаржити дану приємну ситуацію – наші «правоохоронні органи». Звичайно, фанати далеко не ангели і періодично порушують певні правила, але проводити зачистку, влаштовуючи при цьому натуральне місиво в секторі та лупити дубинками в лице ЛЮДЕЙ (перш за все це люди із своїми громадськими правами)… Втім, це все пусті балачки. Як можна пояснити озвірілому беркутівцю, що перед ним людина, а не біомаса, за яку ніхто не заступиться.
Повернемось до гри. Після пропущеного м'яча Луческу судорожно проводить три заміни, а потім гірнякам підсобили Родріго та Шандор. Перший для чогось у центрі поля виставив руку та організував їй «побачення» з м'ячем, а другий із задоволенням скористався цим шансом та дав супернику понад двадцять хвилин на реалізацію «зайвого».
Вони числову перевагу використали (по-бразильськи класно зіграв Елано), але до цього не менш класно по-українськи організував Гусєв. У ході швидкої контратаки у складі Олега та Нінковича серб відпасував на партнера, «двадцятка» киян зумів в оточенні трьох суперників нанести неймовірно точний удар під поперечину.
На останніх секундах Шовковський урятував «Динамо» після удару Левандовськи, другий воротар суперників Шутков застосував фізичну силу по відношенню до другого арбітру, а головному судді вистачило відваги свиснути у той момент, коли додані хвилини вичерпались…
Кубок наш! Чекаємо чемпіонат!
