За цей період часу нападник став улюбленцем київських уболівальників, а його численні голи у ворота суперників «біло-синіх» ще довго будуть прикрашати рейтинги найкращих голеадорів не лише нашої команди, а й усієї України. Бажаємо Максиму міцного здоров'я та нових футбольних звершень, адже, незважаючи на вік, закінчувати зі своїм улюбленим видом спорту від поки не має жодного бажання…
- Максиме, що для вас значить свято день народження?
- Старію на рік, розумнішаю... (сміється). Я взагалі не дуже люблю це свято. Особливо в дитинстві не любив, оскільки я народився наприкінці літа, а 1-го вересня потрібно було йти до школи. Мені більше подобається ходити в гості, вітати з днем народження інших.
- Що найбільше запам'яталося з того, що вам дарували?
- Нещодавно дружина подарувала мені чудовий подарунок – справжню картину, намальовану олією, яка вісить у нас вдома. На ній зображені ми вдвох. Вона спеціально замовляла її до мого дня народження. Звичайно ж, і діти часто тішать мене. Постійно малюють щось, концерти різні влаштовують. Весело!
- Багато футболістів у 34 роки вже завершують футбольну кар'єру, але судячи з вашої гри, вішати бутси на цвях ви поки не маєте наміру?
- Не дивіться ви туди! Не дивіться (сміється)!
- До паспорту?
- Так! Дивіться на поле, а туди не потрібно.
- У такому разі, скільки ще років плануєте радувати вболівальників своєю грою?
- Поки здатен допомагати – буду бігати! Грати буду стільки, скільки відведено.
- А після завершення кар'єри розлучатися з футболом не плануєте?
- Чесно – поки не думав над цим, не хочу голову забивати. Гадаю, все ж залишуся у футболі, адже віддати половину життя улюбленому виду спорту, а потім взяти й усе кинути дуже складно.
- Як плануєте святкувати день народження? Кого запросите?
- Та ви що, яке свято? У нас якраз іде планова підготовка до матчу чемпіонату України, тож нічого особливого робити не буду. Потім, після гри, зберемося із друзями та відсвяткуємо.
- Хотілося би, щоб ви згадали найкращі моменти вашої динамівської кар'єри. Який матч можете назвати найкращим у складі «біло-синіх»?
- Одну гру так і не виокремиш. Як говориться, запам'ятовуються перша й остання. Я провів багато хороших матчів за «Динамо». Ми перегравали і «Ньюкасл», і лондонський «Арсенал». Із «Реалом» непогано грали, з «Байєром»… Переважно це стосується єврокубків. Там ігри, загострення пристрастей та команди абсолютно інші.
- Напевно є й гол, який виокремлюється серед усіх інших?
- Звичайно, я вже неодноразово, що це гол «Ньюкаслу». Поки саме цей удар перевершує всі інші.
- Згадайте ще найскладніший поєдинок, а також, напевно, найбільш вдалий матч, в якому все, що не били, залітало до воріт?
- Важких поєдинків також було багато. Були зустрічі, коли протягом усього часу ми поступалися, але в підсумку вдавалося зібратися, переламати хід зустрічі та вирвати перемогу. Згадалася «Оболонь», з якою ми довго мучилися. Що стосується другої частини питання, то, пам'ятаю, у 2002-му грали в Києві з «Металістом». Рахунок зустрічі був 6:0, а ми з Валентином Белькевичем оформили по хет-трику.
- Не секрет, що в багатьох клубах існує традиція: коли новачок приходить до команди, то він має або заспівати пісню, або щось ще. Із вами такого не було?
- Ні, такого точно не було. Навпаки, коли я прийшов до «Динамо», то навіть не відчув, що опинився в новому місці – так легко влився до колективу. Спочатку навіть здавалося, що в Києві вже не кілька місяців, а кілька років. Тоді в нас була справжня «банда». У хорошому сенсі, звичайно.
Але був курйоз, який хлопці мені досі згадують. Одного разу був період, коли в мене м'яч просто не йшов у ворота. І коли з четвертого чи п'ятого удару забив, хоча спочатку були і стійки, і поперечина, і воротар відбивав, справа зрушилася з мертвої точки, а в тому сезоні я став найкращим бомбардиром чемпіонату. Напевно, це й був найбільш курйозний випадок.
- Ваш колишній партнер по атаці в «Динамо», а нині вже тренер «біло-синіх» Сергій Ребров, із показником у 123 м'ячі є рекордсменом чемпіонату України за кількістю забитих голів. Плануєте перевершити цей показник, адже вам залишилося зовсім трохи (на даний момент в активі Максима Шацьких 116 влучних ударів, – Прим. авт.)?
- У планах цього в мене ніколи не було. Воно просто йде та йде. Дай Боже, щоб я забивав у кожному матчі, хоча я не ставлю за мету перевершити цей рекорд.
Андрій Недбайло
