- Максиме, які враження залишилися від поїздки в Москву на прощальний матч Єгора Тітова?
- Все було чудово! Я в захваті від цієї події, суцільний позитив! Зустрів масу футболістів. Тих, разом з ким грав, а також тих, кого просто бачив по телевізору. Навіть не можу передати словами, що я відчував і продовжую відчувати, повернувшись до Києва. Все було просто супер!
- Головною метою, напевно, була зустріч зі старими знайомими, а безпосередньо матч - справа другорядна?
- Звичайно, адже подібні зустрічі організовують саме для того, щоб зібрати разом друзів, адже невідомо, коли знову з'явитися можливість зустрінеться з кимось із хлопців.
- Що вам запам'яталось найбільше?
- Саме свято, яке вийшло на славу. Ми прилетіли в Москву в день гри, поїли, відпочили і вирушили на стадіон. Матч вдався, на трибунах панувала святкова атмосфера. Після закінчення поєдинку мені телефонували знайомі, які спостерігали за нами з трибун. Вони говорили, що такого футболу давно не бачили. У будь-якому випадку, ми грали для вболівальників, яких, як мені сказали, на матчі зібралося більше, ніж на останньому матчі збірної Росії. Приємно, звичайно.
Ну а ввечері до нас у готель на фуршет-банкет приїздили різні артисти, співаки і гумористи. Загалом, все було класно!
- Не було відчуття, що зустрічаються два непримиренних суперники - «Динамо» і «Спартак»?
- Ні, не думаю. Нікого за рамки не заносило, грали досить коректно. Намагалися показати той футбол, який демонстрували багато років тому. Поєдинок видався видовищним. Було забито вісім голів, хоча могло бути набагато більше. Найголовніше - глядач побачив те, що хотів.
- З усіх динамівців, які взяли участь у цьому поєдинку, лише Ви досі виступаєте на найвищому рівні. Це і допомогло вам оформити хет-трик?
- У будь-якому випадку я намагався отримати те навантаження, яке було мені необхідне, заповнивши тим самим паузу в чемпіонаті України. Намагався рухатися, допомагати партнерам як в захисті, так в і нападі. І зовсім неважливо хто і як забивав м'ячі.
Футболками після матчу не мінялися, але вже в готелі, як ми, так і спартаківці, розписувалися на майках, м'ячах і на всьому, що там тільки було (сміється). Тож тепер і у них достатньо «іменної» атрибутики, і ми, так би мовити, нею «затарились». Років через 20-30 будемо дивитися на ці речі, згадувати, де, з ким і як грали.
- У багатьох прославлених динамівців прощального матчу, як у Єгора Титова, не було. Чи не розмовляли з екс-партнерами з цього приводу?
- Так, ми розмовляли на цю тему в Москві. Звичайно, якщо і відбудеться такий матч, то лише в Києві. Якщо комусь все ж вдасться влаштувати таке свято, то, впевнений, як футболісти, так і вболівальники отримають від цього величезне задоволення. Багато хлопців зараз працюють тренерами. Все ще рухливі, а не округлі (сміється)! Упевнений, навіть років через п'ять нам буде під силу продемонструвати яскравий і захоплюючий футбол!
