Наша команда вперше в своїй історії виграла один із європейських клубних турнірів, а саме Кубок володарів Кубків УЄФА. Але для того, щоб вписати свої імена до історії, футболісти команди та тренерський тандем Валерія Лобановського й Олега Базилевича мали піднятися до вершини, подолавши для цього п'ять перешкод. Як все це відбувалося, ви зможете дізнатися з циклу матеріалів на нашому офіційному клубному сайті, присвячених цій знаменній події.
Беззаперечна перевага, один гол
На глядачів, які прийшли на Центральний стадіон, чекала новинка: уздовж південної трибуни простяглися білі дерев'яні щити. На них великими червоними літерами були виписані слова: «Братський привіт спортсменам Болгарії». На обох електричних табло спалахнули ряди знаків – «Нехай міцніє та розвивається вічна й непорушна радянсько-болгарська дружба».
Додамо до цього потік квітів, якими були буквально обсипані футболісти ЦСКА «Септемврійсько знаме», пам'ятний приз та рекордну на той час сезону кількість глядачів – 75 000 чоловік. За такої обстановки – теплоти та гострої зацікавленості – починався перший матч Кубка кубків між командами з Києва та Софії.
Динамівці буквально з перших же кроків приступили до атакуючої роботи. Секундна стрілка ледь встигла відрахувати 60 поділок, як воротарю Іорданову вже довелося в кидку ліквідовувати прорив Блохіна. За хвилину стадіон вдруге аплодував голкіперу – після потужного удару Мунтяна з 25-ти метрів.
Динамівці виступали у своєму звичайному складі, лише хворого Буряка замінив Шепель. Отже, 1-4-3-3.
Кияни ще задовго до зустрічі спробували зібрати необхідну інформацію про свого першого суперника. Все для них було зрозуміло. Не знали вони лише одного – чи буде грати Жеков? Коли ж з'ясувалося, що найбільш грізний болгарський форвард, який отримав раніше травму, все ж таки вийшов на поле, до нього відразу же «причепився» Решко, а все інше, загалом-то, не становило особливої загадки. Господарі поля перегравали гостей у швидкості та активності.
Атаки динамівців слідували одна за одною. Ось Мунтян довгим діагональним пасом вивів на ударну позицію Шепеля, й воротар лише дивом парирував м'яча на кутовий. За кілька хвилин той же Мунтян блискуче обіграв на правому фланзі захисника Василєва й точно прострілив уздовж воріт. І знову Шепель ледь не домігся успіху. Потім Шепель у штрафному майданчику скинув м'яча головою Веремеєву, але той із близької відстані спрямував його вище воріт. Точно б'є головою Колотов, але воротар на місці. З лінії штрафного майданчика різко «стріляє» Блохін – повз ворота. До атаки підключаються Решко, Трошкін, Матвієнко. Щохвилини поблизу болгарських воріт виникають гострі ситуації, однак жоден із ударів не досягає мети.
Мабуть, гості заздалегідь вирішили, що головну загрозу для них представляє Блохін. Вони не спускали з нього очей. І тоді, коли Блохін діяв на своєму фланзі, й тоді, коли переходив на правий фланг або відтягувався назад, його невпинно переслідували. Насправді ж виявилося, що більше за все у цьому матчі необхідно було побоюватися Мунтяна. Він був активнішим за інших, і кращу диспетчерську роботу було важко навіть уявити. Чимало клопоту спричинив гостям і Шепель, незмінно опиняючись у найбільш гарячих точках. Результату, проте, не було.
Загалом у першому таймі динамівці 11 разів небезпечно атакували ворота, подали 5 кутових, повністю володіли територіальною перевагою. Й, що, ймовірно, найбільш важливо, були вірні своєму стилю гри, часто мінялися місцями та обов'язками. Тим не менш, на відпочинок вони пішли без того голу, який, здавалося, був логічним.
Ще енергійніше вони почали другий тайм. Іорданову відразу же довелося рятуватися кутовим. За кілька секунд Колотов ледь не спрямував м'яча у ворота. Але лише на 58-й хвилині, у дуже гострій ситуації поблизу воріт, коли м'яч метушився серед ніг, Блохіну нарешті вдалося спрямувати його до цілі.
На табло ще не встигли набрати його прізвище, як стрімка атака Шепель – Блохін ледь не призвела до другого голу. Але м'яч просвистів повз стійки. Запам'ятався віртуозний рейд Мунтяна, який обіграв кілька суперників, сильно пробив повз воротаря та... повз ворота.
Наприкінці матчу, мабуть уже зневірившись пробити оборону болгар, кияни намагалися забити гол здалеку. Яле їхня добра стара зброя цього разу не спрацювала. Матч завершився з мінімальною перевагою нашої команди.
Зрозуміло, перемога завжди радісна, тим паче, що суперник – досвідчений турнірний боєць. Але за величезної ігрової переваги рахунок 1:0 перед повторним поєдинком у болгарській столиці виглядав надто скромно...
Кубок володарів Кубків. Сезон 1974/75. 1/16 фіналу. 1-й матч
18.09.1974. м. Київ. Центральний стадіон. 75,000 глядачів
«Динамо» (Київ) – ЦСКА «Септемврійсько знаме» (Софія, Болгарія) – 1:0 (0:0)
«Динамо»: Рудаков, Матвієнко, Фоменко, Решко, Трошкін (Маслов, 62), Мунтян, Колотов (к), Веремеєв, Шепель, Онищенко, Блохін.
ЦСКА «Септемврийско знаме»: Іорданов, Зафіров, Станков, Василєв, Колєв, Пенєв, Средков (Тахмісян, 74), Нікодимов, Жеков (Симов, 70), Деньов, Марашлієв.
Гол: Блохін (57).
Веремеєв подав, Блохін забив
Перед повторною зустріччю з киянами армійці Софії провели матч чемпіонату Болгарії зі своїм основним суперником клубом «Левські-Спартак». Гра їм вдалася, було здобуто перемогу (2:1), та, звичайно, склад на гру з динамівцями було виставлено той же.
Наші футболісти дуже серйозно готувалися до поєдинку в Софії. Матч ЦСКА – «Левські-Спартак» було записано на відеомагнітофон та детально розібрано гравцями й тренерами київського «Динамо». Це зумовило тактику киян та, мабуть, характер усієї гри.
Господарі поля з перших хвилин повели атаки на ворота Рудакова, але натрапили на міцну, добре організовану оборону. Перед зустріччю в нашої команди виникли певні складнощі: травмувався Трошкін, у Києві залишився Мунтян. А варто врахувати, що ці футболісти займали ключові позиції в динамівській команді. Але перестановки, проведені в пожежному порядку, виявилися вдалими, футболісти, які виконували обов'язки залишених поза складом гравців, проявили себе добре. Капітану команди Віктору Колотову вперше довелося виступати в ролі опорного півзахисника, з чим він упорався на відмінно. Вдало діяв в обороні Валерій Зуєв, хоча він і не так активно брав участі в атаці, як Трошкін.
«Біло-синім» було нелегко, але вони все ж змусили армійців грати за планом, розробленим у софійському Парк-готелі «Москва». Перекривши фланги, динамівці змусили суперника атакувати відносно вільним вузьким коридором у центрі. Тут на невеликому просторі іноді збиралося по 8-10 гравців, і за такої штовханини створювати загрози було дуже важко, а руйнувати дуже просто.
На 20-й хвилині поле залишив травмований лівий крайній Марашлієв. Його заміна значною мірою послабила команду господарів поля, оскільки навіть його не дуже агресивні дії на фланзі змушували все ж оборону динамівців розтягуватися. Тринков, який замінив Марашлієва, провів зустріч енергійно, багато рухався з м'ячем, часто бив по воротах здалеку. Але молодий футболіст увесь час прагнув грати в центрі, перетримував м'яча, й, звичайно, такі його дії додавали певного сумбуру в атакуючі порядки ЦСКА.
Нападники Деньов та Михайлов більшу частину часу групувалися недалеко один від одного й зовсім близько від лінії штрафного майданчика «Динамо». Утворився своєрідний здвоєний центр. Він, як магніт, притягував до себе увагу інших футболістів. Захисники та півзахисники болгарської команди з глибини поля раз за разом спрямовували туди м'яч, однак гравці оборони киян переривали більшість передач, а коли м'яч потрапляв до району одинадцятиметрової позначки, у гру втручався Євген Рудаков.
Воротар діяв спокійно, холоднокровно, майстерно, двічі проявив чудову реакцію. У першому таймі Рудаков відбив м'яча, спрямованого Божилом Колєвим у «дев'ятку», а в другому, немов ловець перлів у морській безодні, пірнув у нижній кут воріт та дістав там м'яч після удару Любомирова. Цих моментів могло вистачити на два голи, але, як відомо, вкрай рідко кількість моментів та голів збігається.
Незважаючи на територіальну перевагу армійців, більше небезпечних моментів біля воріт Рудакова не було.
Динамівці провели весь матч солідно, кожен футболіст грав чітко та продумано. Швидкі контратаки по флангах розвивалися блискавично й завершувалися передачами до центру. Блохін та Онищенко багато пересувалися, за ними постійно наглядали 3-4 захисника. У другому таймі Онищенко кілька разів ривком тікав від суперників, але іноді поспішав та потрапляв у положення «поза грою».
Якщо б було потрібно визначити найкращого гравця зустрічі, то ним, безумовно, став би Володимир Веремеєв.
Цей футболіст увесь час опинявся в самому потрібному місці. Із м'ячем Веремеєв працював легко та невимушено. Але головний його козир – пас, причому точний, який півзахисник віддавав і на 10, і на 40 метрів. Ну а якщо м'яч спрямовувався до штрафного майданчика, то він обов'язково був підкрученим. Після поданого Веремеєвим таким чином кутового було забито гол за дев'ять хвилин до кінця матчу. Блохін випередив захисників та головою зрізав м'яча в дальній кут воріт.
Київські динамівці двічі перграли софійський ЦСКА та вийшли до 1/8 фіналу, де на них чекав франкфуртський «Айнтрахт», у складі якого виблискували кілька новоспечених чемпіонів світу...
Кубок володарів Кубків. Сезон 1974/75. 1/16 фіналу. 2-й матч
02.10.1974. м. Софія. Стадіон «Васил Левські». 37,000 глядачів
ЦСКА «Септемврійсько знаме» (Софія, Болгарія) – «Динамо» (Київ) – 0:1 (0:0)
ЦСКА «Септемврійсько знаме»: Іорданов, Зафіров, Василєв, Величков, Колєв, Пенєв, Средков, Тахмісян (Лобомиров, 50), Михайлов, Деньов, Марашлієв (Тринков, 20).
«Динамо»: Рудаков, Матвієнко, Фоменко, Решко, Зуєв, Буряк, Колотов (к), Веремеєв, Шепель, Онищенко, Блохін.
Гол: Блохін (81).
* адаптація текстів Олег Задерновський
* колаж Богдан Ілюк
* використані матеріали з медіа-бібліотеки Олексія Новіка
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv