Сьогодні особливий день для Володимира Мунтяна. Зірковий півзахисник «Динамо» та збірної СРСР 60-70-х років святкує 65-річний ювілей! Володимир Федорович із самого ранку приймає привітання, між цим розповівши, як збирається провести святковий день і про свою нинішню діяльність на посаді куратора молодіжної команди «Динамо» та «Динамо-2»:
- Я не планую ніякого свята. 65 років – проміжний етап між 60-ма та 70-ма, він має минути непомітно. Буду перебувати на роботі, дивитися тренувальні заняття динамівських команд. Потім проведу час із сім'єю, зустрінуся з дітьми, онуками. Дай Боже, доживу до 70-ти років, тоді й буду планувати свято. 60 років я відзначав, 50 та 40 – ні, оскільки був в Африці. А 55-річний ювілей мене змусили відсвяткувати колеги (посміхається).
- Чим займаєтеся на посаді куратора молодіжних команд?
- Я відвідую не лише всі матчі, але й майже всі тренування. Спостерігаю за тим, як іде робота, який є прогрес, як віддаються на заняттях молоді хлопці. Якщо необхідно, вношу певні корективи. Головне завдання – не заважати Гусіну та Хацкевичу. Вони молоді фахівці, творчі люди, які самі грали на високому рівні. У них ще свіжі в пам'яті власні виступи, та й хлопці їх знають, своїми очима бачили, як вони грали. Тому все йде нормально. У тренерів достатньо знань, щоб розповісти й показати все, що потрібно. Вони роблять це грамотно, а досвід прийде з часом.
- Ви вже трохи відпочили від активного футбольного процесу?
- Від цього не відпочинеш (посміхається). Але безперечно, такої напруги, як раніше, вже немає. Раніше щодня жив тренувальним процесом, підготовкою та іншими тривожними моментами, тепер же все це набуло трохи інший напрям. Хотілося би бачити швидке зростання молоді, але так не буває. Потрібне терпіння, а майстерності у хлопців вистачає, всі вони зростають, розвиваються, одні якості зникають, інші приходять.
- Плануєте продовжувати активну тренерську кар'єру?
- Ні. Гадаю, свою тренерську роботу я вже закінчив, перевернув цю сторіночку. Має бути якась межа. Нехай працюють молоді. А наше завдання їм допомагати. Спільно можна обговорити і розв'язати будь-яку проблему. Для цього ми і знаходимося в клубі.
- Чи з'явилося у вас більше часу для сім'ї та онуків?
- Вірогідно, його має бути більше, але чомусь так не виходить. Адже раніше в мене була одна команда, а тепер дві (посміхається). Якщо серйозно, часу, звичайно, вистачає й на сім'ю, й на спілкування з дітьми та онуками. Шкода лише, що не всі перебувають поруч. Дочка з двома онучками мешкає в Італії. Катеринці 25-го вересня буде чотири роки, а Елеонорі виповниться два в листопаді. А ще в мене є два онуки, зовсім крихітки – Михайлу два роки та три місяці, а Давиду вісім місяців. Разом із сином вони мешкають у Києві.
- Часто бачитеся з друзями, у минулому партнерами?
- Майже щодня. У мене ж ще є громадське навантаження – робота в асоціації ветеранів. Там постійно бачимося і з Трошкіним, і з Бібою, з якими очолюємо цю організацію. Минулої неділі, наприклад, були на матчі за Суперкубок серед ветеранів. Ще в мене є додаткові обов'язки в київській міській федерації, яка часто запрошує на різні заходи. Цього року, наприклад, відзначається грандіозна подія – століття київського футболу.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
