- У команди був дуже складний та насичений календар, участь у двох турнірах. Ви задоволені, як хлопці впоралися?
- Так, цей відрізок ми провели на хорошому рівні, на єдиному диханні. На щастя, й травми не завадили, тож, загалом, усе минуло добре. Тренерський штаб задоволений тим, як пройшла перша частина сезону.
- Що ви сказали підопічним перед відпусткою? Вони заслужили на хороший відпочинок?
- Безумовно. Привітали хлопців із прийдешніми новорічними святами та побажали їм добре відпочити. Також роздали індивідуальні програми для тренувань. Думаю, місяця їм вистачить і для того, щоб відпочити, набратися сил, і для того, щоб підготуватися до нового робочого циклу.
- У чемпіонаті ви впевнено лідируєте в турнірній таблиці, випереджаючи найближчого конкурента «Олександрію» на шість очок та маючи гру в запасі – це дозволяє почуватися впевнено перед другою частиною сезону?
- Певною мірою так, але разом із тим потрібно розуміти й інше. Результат та перше місце в чемпіонаті – це добре, але головне ж, щоб хлопці зростали. Наша головна мета – це підготовка гравців для дубля та першої команди. Наші футболісти мають відповідати хорошому європейському рівню.
- Команда зазнала лише двох поразок – на виїзді від «Волині» та вдома від «Олександрії». Іноді невдачі потрібні, щоб підбадьоритися?
- Звичайно, хотілося би, щоб їх було поменше. Але немає команд, які не програють. Були певні проблеми, невдачі, звичайно, засмучують, але хлопці молодці – вони робили правильні висновки, з гідністю виходили зі складних ситуацій та рухалися далі, лише вперед.
- У «Динамо» U-19 вражаюча різниця забитих та пропущених м'ячів – 49:15. Така результативність вас радує?
- Радує, але ми не поділяємо атаку та оборону на два різних компоненти – це єдине ціле. Ми працюємо в напрямку, виробленому головним тренером першої команди Сергієм Ребровим. Відповідно до нього, оборона та атака нерозривно пов'язані між собою. Те, що хлопці яскраво проявляють себе в атаці, не можна заперечувати, але хотілося би, щоб вони так само вражаюче та сконцентровано грали й у обороні. Все ж таки, у нас є й пропущені м'ячі, й програні матчі. Футболісти, дійсно, активно атакують, але трохи менше уваги приділяють захисту. Нам же хочеться, щоб вони не розмежовували ці компоненти та діяли однаково як в атаці, так і в обороні.
- Найращі бомбардири команди – Лєднєв, Русин та Смирний – забили на трьох 21 м'яч. Тобто у вашій команді атакувати та забивати вміє будь-який футболіст?
- Повторюся, та структура гри, якої ми дотримуємося, дає можливість усім гравцям як успішно атакувати, так і добре оборонятися. На мій погляд, обраний напрям правильний та перспективний, особливо для зростання гравців. Їхній потенціал яскраво розкривається в матчах, важливо, щоб у подальшому вони продовжували прогресувати.
- У минулому сезоні капітаном команди був Калюжний, у цьому – Дубінчак, так визначила команда?
- Просто Ваня на початку чемпіонату був травмований та не брав участі в перших іграх, важко входив у сезон і на той час не набрав оптимальної форми. Тому ми віддали капітанську пов'язку Владу Дубінчаку, як старожилу команди. Він зі своїми функціями впорався добре, був заводієм на футбольному полі, тому ми все так і залишили, не стали нічого змінювати.
- Позаду – груповий етап Юнацької Ліги чемпіонів. Команда проявила себе по максимуму?
- Про Юнацьку Лігу вже було сказано так багато... По результату – так, гравці викладалися максимально. У деяких моментах було не все добре в ігровому плані, наприклад, у першому таймі матчу з «Бешикташем» на виїзді, але переважно хлопці грали з бажанням, горіли, прагнули до перемоги й досягали її.
- У чому секрет настільки успішних других таймів?
- У роботі, ми всього досягали через роботу. Можливо, перші тайми ми програвали по результату, але не за якістю гри. Другі половини зустрічей за обома цими компонентами нам давалися краще. Думаю, вся справа у тренувальному процесі та організації роботи, яка зараз вибудована у нас у клубі – вона приносить свої плоди. Головне, що футболісти це відчувають та бачать. Вони намагаються виконувати наші вимоги та прислухатися до наших підказок, особливо у тренуваннях, потім усе це втілюється на футбольному полі.
- Який матч, на ваш погляд, був найскладнішим?
- Напевно, перша гра з італійським «Наполі», з якої починався груповий етап. Інформацію про суперника мали, але на практиці його не бачили, тому відчувалася невелика передстартова лихоманка, хвилювання. Це було перед кожною грою, але перед першою – особливо.
- Кого хотіли би бачити в якості суперника в 1/8 фіналу європейського турніру?
- Я дивився, які команди нам можуть попастися. Але знову ж таки: якщо ми йдемо за славою, за медалями – це одне. Але сенс же не в завоюванні титулів. Звичайно, це здорово, приємно, добре. Але було б ще краще, якби вся та група хлопців, яка зараз перебуває в команді U-19, поступово перейшла до U-21, конкурувала з футболістами дубля та першої команди, відстоювала честь київського «Динамо», приносячи славу клубу. Саме цей фактор один із головних. Що важливіше – складно сказати, для нас усе має значення – і результат, і зростання гравців. Те, що сталося на першому етапі чемпіонату та в Юнацькій лізі – дуже добре: хлопці показали та довели, що можуть, вміють. Тепер потрібно перегорнути сторінку й із чистого аркуша починати знову, й так кожні півроку. У цьому, напевно, й буде проявлятися стійкість характеру, психологічна стійкість, буде видно, як вони до цього готові.
- Нестабільність, напевно, головна особливість футболістів у цьому віці?
- Так, є таке. Як тренер, я би дуже хотів, щоб ця група гравців виросла в хороших майстрів та допомагала як клубу, так і молодіжній та національній збірним.
- Видно, що у вашій команді всі гравці перспективні. Яку головну пораду можете їм дати, щоб вони в підсумку досягли успіху та опинилися в першій команді?
- Перш за все, побажаю їм здоров'я та добре працювати, а як буде надалі – час покаже. На моїй практиці роботи у збірних та в «Динамо» було стільки талановитих хороших футболістів, які зникали буквально за півроку, й їх було потім складно знайти. У чому причина чи в кому, не можу однозначно відповісти, але така проблема існує. Зі свого досвіду можу згадати команду Калитвинцева, з якою ми в 2009-му році виграли чемпіонат Європи. Здавалося би, яка слава ще потрібна гравцям? А в підсумку далеко не всі дійшли до найвищого рівня, не виправдали очікувань. І таких талановитих хлопців було багато, в тому числі й ті, які пройшли через мої руки, але вони з якихось причин не заграли та зникли. Причини, чому молодь щось виграє, а потім зникає, обговорюються дуже давно.
Мені не байдуже, що пишуть про моїх підопічних після ігор, я все читаю. Так, сьогодні все добре, а де вони будуть завтра? Давайте не квапити події. Моя порада для них – працювати, працювати й ще раз працювати. І міцного здоров'я. Бажаю, щоб їм усе вдалося, щиро цього хочу.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
