- Андрію, які враження в тебе залишили перші контрольні матчі? Як адаптувалися до гри команди нові гравці?
- Новачками їх, напевно, важко назвати, тому що хлопці щороку їздять із нами на збори, тож ми вже не перший рік із ними знайомі. Звичайно, прийшло кілька молодих хлопців, і ми намагаємося їм допомогти, щоб їм було легше на зборі.
Що стосується ігор, ми дуже багато працюємо над тактикою й намагаємося в цих матчах втілити задуми головного тренера.
- Як один із віце-капітанів, ти намагаєшся морально підтримувати молодих гравців, підбадьорюєш їх, як, наприклад, сьогодні в одному з епізодів під час тренування, коли, здається, Рижуку не вдалося обробити м'яча...
- Так, я вважаю, що коли старші хлопці кричать на молодих – це неправильно. Я сам був у ролі молодого гравця, коли лише прийшов, знаю, що це таке – ноги тремтять, не все вдається, переживаєш за кожну помилку.
По хлопцям видно, що вони стараються, бажання дуже багато, тому нічого страшного, якщо хтось помиляється. Головне – підтримувати їх. Я впевнений, що з усіх цих хлопців, які прийшли, будуть хороші футболісти.
- Коли Циганков забив свій перший гол за «Динамо», вітати його пішли всією командою. Що сказали Віктору після матчу?
- Усі його привітали після гри. Самі розумієте, забити гол за київське «Динамо» у 16 років – мрія кожного хлопця, який лише розпочинає свою футбольну кар'єру. Він дуже перспективний гравець. Сподіваюся, що він продовжить у тому ж дусі. Якщо буде працювати так само старанно, як він зараз тренується, якщо не зменшить до себе вимоги, то в майбутньому буде дуже хорошим футболістом.
- Які в тебе загалом враження від зборів? Твої партнери по команді казали, що їм дуже подобається нинішній тренувальний процес...
- Я можу висловити свою думку – ці тренування з м'ячем кращі, ніж ті, під час яких ти просто бігаєш по колу. Я слідкував, який кілометраж був, коли ми просто бігали по колу без м'ячів – там було десь по шість кілометрів. А коли були вправи з м'ячами – серії, квадрати, гра вздовж воріт із різними завданнями – виходило, що ми бігали по 9-10 кілометрів. Тобто, в ігрових серіях набігаєш навіть більший кілометраж, ніж під час безглуздої біганини. Я вважаю, що це правильно, тому що футболіст отримує задоволення від тренування, яке проходить увесь час із м'ячем. Думаю, мало знайдеться футболістів, яким подобається просто бігати.
- Ти часто працюєш після тренувань у тренажерному залі, тобто, ти готовий до ще більших навантажень?
- Якщо відчуваю, що є якісь слабкі місця, над якими потрібно попрацювати, або на тренуванні на якусь певну групу м'язів я не отримав навантаження, тоді йду хвилин на 15-20 доопрацювати. Хоча зараз у нас дуже багато вправ на стабілізацію, на статику. Такого раніше не було, такі вправи цікаво робити.
- Те, що сезон розпочнеться матчем за трофей, та ще й проти принципового суперника, стимулює гравців бути максимально готовими вже до першого матчу, а не поступово входити в сезон?
- Звичайно, тому що ми розуміємо, яка гра на нас одразу чекає, дуже важлива для нас. Усі хлопці самі розуміють, що потрібно з першої гри вже бути на сто відсотків готовими до чемпіонату.
- Чи відчуваєш ти, що наприкінці минулого сезону команда згуртувалася, стала ще дружнішою?
- Це справді так. Особливо це відчувалося у грі з «Шахтарем». Коли ми виходили на поле, відчувалося, що ми – єдиний колектив. Не лише футболісти, але й усі тренери, масажисти, лікарі, адміністратори. Було видно, що ми більше, ніж «Шахтар», хотіли перемогти. Сподіваюся, що ця перемога дасть нам якийсь поштовх, і в цьому сезоні ми виграємо не лише кубок, але й, нарешті, чемпіонське звання.
- Чи не відволікають тебе постійні чутки про твій можливий трансфер – учора казали про «Челсі», сьогодні про «Рому», завтра, можливо, напишуть ще про якийсь клуб?
- Я намагаюся на цьому не зациклюватися, а просто виконувати свою роботу. Намагаюся робити те, що мені каже головний тренер, і щоб до мене не було жодних претензій.
- Як реагуєш на те, що в чемпіонаті України в новому сезоні, найімовірніше, буде лише 14 команд та 26 турів?
- Особисто я вважаю, що це, звичайно, погано. Коли читаю, що половина команд замість своїх рідних міст буде базуватися в Києві, дві або три команди – в Запоріжжі, це теж не радує. Але нічого не поробиш, така в нас зараз ситуація у країні. Сподіваюся, що незабаром усе налагодиться.
- Чи відволікає від футболу ця ситуація в країні?
- Звичайно, відволікає, тому що ти дивишся та переживаєш за те, що відбувається, адже це наша країна.
- Для об'єднання країни багато роблять уболівальники, ультрас...
- Усіх вразило те, що зробили вболівальники. Ситуація, яка склалася в нашій країні, згуртувала народ. Я радий, що зараз усі вболівальники єдині. Добре, коли ти граєш, і немає жодних образ на трибунах, навпаки, всі один одного підтримують. Я сподіваюся, що так буде тривати й тоді, коли, нарешті, закінчиться ця ситуація та в країні остаточно настане мир.
- В одній із контрольних ігор ти якийсь час грав на позиції центрального нападника. Які відчуття? Чи можеш там діяти настільки ж ефективно, як на фланзі атаки?
- Загалом, для мене це не чужа позиція, адже я починав кар'єру, граючи нападником. Тому якщо тренер захоче спробувати задіяти мене в ролі нападника, я до цього готовий. Звичайно, я думаю, мені потрібні будуть гри три-чотири, щоб згадати, як потрібно діяти на цій позиції. Але, думаю, нічого важкого для мене в цьому немає.
- Коли ти починав грати за першу команду, в Газзаєва, а потім і в Сьоміна, основна претензія до тебе полягала в тому, що ти мало забиваєш головою. Як зараз ситуація з цим компонентом?
- Так, це й дотепер є моєю слабкою якістю. Намагаюся працювати над цим, але поки не можу сказати, що дуже вдається. Буду працювати, й сподіваюся, що буду додавати в цьому компоненті, тому що, справді, з моїм зростом потрібно набагато краще грати головою. Адже якщо порахувати, скільки я забив головою, вистачить пальців однієї руки.
Я завжди казав та буду казати, що вдосконалюватися ніколи не пізно, й скільки б тобі не було років, завжди можна навчитися чомусь новому. Мені лише 24, тож мені ще вчитися та вчитися.
- Чи не сумно дивитися чемпіонат світу, зупинившись за крок від нього? Або ті емоції розчарування вже минули?
- Звичайно, намагаюся не згадувати, менше думати про це. Бо коли думаєш, що теж міг грати на чемпіонаті світу, стає трішки прикро. А так намагаюся дивитися всі ігри. Цей чемпіонат світу дуже цікавий, навіть якийсь незвичайний. Такі гранди – Італія, Англія, Іспанія – припинили боротьбу так рано, багато сенсацій...
- За кого ти особисто вболіваєш?
- Не можу сказати, що я за когось сильно вболіваю, просто дивлюся ігри, вболіваю за красивий футбол.
- Примітно, що серед найкращих бомбардирів на мундіалі гравці саме твоєї позиції...
- Бачите, зараз така тенденція у світовому футболі, що ті футболісти, які грають під нападниками, мають вриватися в небезпечні зони, й це приносить свої плоди. Тому той же Хамес Родригес багато забиває, та й Мессі не грає чистого нападника.
* Фото А.Лукацький
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
